Рішення № 100713983, 01.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2021 року м. Рівне №460/10612/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 279503 та № 279504 від 01 червня 2021 року. За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є автомобільним перевізником, оскільки транспортний засіб марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 був переданий позивачем в безоплатне користування ФОП ОСОБА_2 , яка і надає послуги по перевезенню вантажів. Водій, який керував вказаним транспортним засобом є працівником ФОП ОСОБА_2 . Отже позивач не має нести відповідальність за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на безпідставність доводів позивача, оскільки ним під час розгляду справи жодного договору про передачу автомобіля в користування іншій особі не надавалось. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

02.08.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.09.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

01.11.2021 ухвалою суду заяву про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2005 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 464.

16.11.2020 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір позички, зокрема, транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2005 року випуску, за змістом якого, ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 наведений транспортний засіб.

Згідно п. 4.1 Договору, термін дії його встановлений до 16.11.2030 року.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Гештинарським О.В.

19.04.2021 року посадовими особами контролюючого органу Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку від 16.04.2021 року № 009187, на а/д М-06, 434км проведена перевірка транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2005 року випуску, що належить позивачу.

Керування транспортним засобом здійснював водій ОСОБА_3 .

За результатами габаритно-вагового контролю наведеного автомобіля, працівниками управління Укртрансбезпеки на підставі талону зважування від 19.04.2021 встановлено, що навантаження на одиночну вісь - 12,73 т при нормативно допустимому 11т, що у відсотковому співвідношенні до нормативно допустимого становить 15,73 %, про що складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.04.2021 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Також, за наслідком проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складений акт від 19.04.2021 року, згідно з яким під час перевірки встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке виявилося у наданні послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %, (навантаження на одиночну вісь 12,73 т при нормативно допустимому 11 т); без товарно-транспортної накладної; відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентним уповноваженим органом, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

25.05.2021 позивачу направлене повідомлення про розгляд справи 01.06.2021р., яке позивач отримав 02.06.2021.

За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на який позивач не прибув, згідно з постановами начальника Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 01.06.2021 № 279504, до позивача застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 1700грн та № 279503 до позивача застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 17000грн.

Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Суд зауважує, що дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, процедури здійснення габаритно-вагового контролю та дотримання порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем не заперечується. Єдиною підставою для визнання протиправними постанов, як вказує позивач, є те, що він не є автомобільними перевізником, отже не має нести адміністративну відповідальність за виявлені порушення правил перевезення вантажів. З урахуванням наведеного, суд з`ясовує правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за виявлене порушення з огляду на аргументи позовної заяви.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344).

За приписами статті 3 Закону № 2344 сфера його дії поширюється на відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, зі змісту статті 48 Закону № 2344, на яку містяться посилання у оскаржуваних постановах, слідує, що законодавцем для автомобільних перевізників, які виконують перевезення вантажів, передбачено наступні документи: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

До обох випадків застосовуються положення щодо необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`ятки відсотків, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Разом з тим, суд зауважує, що положення статті 48 Закону № 2344 в частині необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, є бланкетними, адже відсилають до приписів, якими врегульовано допустимі норми з перевищення габаритів чи ваги транспортного засобу.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила дорожнього руху), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів), спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині четвертій статті 48 Закону № 2344.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення, зокрема:

документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті;

вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Крім того, за змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Таким чином, Порядком № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється, зокрема Укртрансбезпекою, її територіальними органами у формі документального або точного контролю. При цьому, Порядок № 879 не встановлює умов для проведення того чи іншого виду контролю, що, на переконання суду, свідчить на користь того, що конкретний вид контролю обирається на розсуд посадових осіб Укртрансбезпеки в залежності від місця його проведення.

Абзацами 3, 15 частини першої статті 60 Закону № 2344 визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, та за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - є автомобільний перевізник.

В розумінні положень статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що 16.11.2020 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір позички, зокрема, транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2005 року випуску, за змістом якого, ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 наведений транспортний засіб.

Згідно п. 4.1 Договору, термін дії його встановлений до 16.11.2030 року.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Гештинарським О.В.

Таким чином, на переконання суду, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що автомобільним перевізником вантажу, який перевозився 19.04.2021 автомобілем марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2005 року випуску, була ФОП ОСОБА_2 , тому нести відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм має саме вказана особа.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.06.2021 № 279503 та № 279504, прийняті відповідачем всупереч вимогам Закону № 2344, а відтак є протиправними та належать до скасування.

Також суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

А згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 1816грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому, відповідно до п. 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, територіальні підрозділи Укртрансбезпеки рахунків в органах казначейства не мають, тільки Державна служба України з безпеки на транспорті має рахунки в органах казначейства. За таких обставин, судовий збір має бути стягнутий саме з Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських штрафів від 01 червня 2021 року № 279503 та № 279504 в повному обсязі.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір в сумі 1816грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

1) позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

2) відповідач - Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складений 01 листопада 2021 року

Суддя Т.О. Комшелюк