Ухвала суду № 100713971, 28.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань установлення судового контролю

28 жовтня 2021 року м. Рівне №460/2896/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; позивача – ОСОБА_1 ; представника відповідача – О.М. Гордійчук; розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05.03.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 800 грн. 00 коп. відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та в цій частині позов задоволено.

Рішення набрало законної сили 01.07.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2021 Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25 лютого 2021 року у справі №460/2896/19 – визнаний прийнятним.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 з питань встановлення судового контролю та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вирішення питання про встановлення нового строку для подання відповідачем звіту і накладення штрафу.

Ухвалою суду від 16.07.2021 Клопотання ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишене без задоволення; установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області новий строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі №460/2896/19, протягом тридцяти днів з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.

15 вересня 2021 року до суду надійшов Звіт від 14.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Звіт).

Ухвалою суду від 16.09.2021 Звіт призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.10.2021.

Ухвалою суду від 08.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 08.10.2021), у судовому засіданні оголошена перерва до 18.10.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 18.10.2021), у судовому засіданні оголошена перерва до 28.10.2021.

У судове засідання 18.10.2021 прибув позивач та просив суд задовольнити клопотання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення суду залишається невиконаним, що свідчить про порушення його конституційних прав позивача.

До суду також прибув представник відповідача та зазначив, що судове рішення у справі виконане в частині проведення перерахунку, проте фактична виплата коштів на користь позивача може бути здійснена лише після надходження відповідних асигнувань. Вказав, що керівник пенсійного органу не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання судового рішення, оскільки у його діях відсутні ознаки навмисного невиконання рішення суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у відкритому судовому засіданні 28.10.2021.

Розглядаючи Звіт по суті та вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, рішенням суду від 13.04.2020, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Як свідчать матеріали справи, відповідач провів такий перерахунок за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, що підтверджується Розрахунком на доплату (а.с. 228 том 2).

Суд зазначає, що такий розрахунок проведений належним чином, оскільки рішенням суду зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Станом на 01.03.2018 розмір грошового забезпечення, що враховувався для перерахунку, був визначений саме Довідкою від 05.03.2018 (а.с. 39 том 1).

Тому рішення суду в частині здійснення перерахунку виконане відповідачем вірно.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що перерахунок повинен був бути здійснений з урахуванням рішення суду в іншій справі №460/4451/19, оскільки рішення суду в цій справі не стосується та не може стосуватися предмета спору в межах справи №460/2896/19, та не може впливати (змінювати) на зміст резолютивної частини рішення у справі №460/2896/19.

Щодо фактичної невиплати перерахованої на користь позивача суми, суд зазначає таке.

Звіт містить посилання на те, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі №460/2896/19 виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області в межах повноважень.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 10.08.2020 проведено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 05.03.2019, про що свідчить копія перерахунку пенсії. Розмір пенсії після перерахунку становить 9248,09 грн, а доплата за період з 05.03.2019 по 30.06.2020 у розмірі 4324,61 грн буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, оскільки статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту а) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08.07.2010, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» №228 від 28.02.2002, установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області не наділене повноваженнями самостійно без правового регулювання та фінансової можливості здійснювати виплату коштів.

Органи Пенсійного фонду України зобов`язані використовувати кошти виключно за цільовим призначенням.

Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Пенсійний фонд України листом від 24.12.2020 повідомив, що бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету. Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначений за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України – відповідальний виконавець та розпорядник коштів вищого рівня. Пропозиції до бюджетних запитів на 2021 рік та на період 2022-2023 років по програмі 2506080 вже сформовані Пенсійним фондом України та надані головному розпоряднику бюджетних коштів. Кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачаються у складі програми 2506080. На погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів у 2020 році використано 200 млн гривень, тобто усі передбачені у бюджеті призначення. Додаткові асигнування на виплати за рішеннями судів з державного бюджету у поточному році не виділялися. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів остаточно буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік.

24 грудня 2020 року Пенсійним фондом України затверджено тимчасову лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на I квартал 2021 року, якою не передбачені кошти на виконання рішення судів.

17 листопада 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Пенсійного фонду України з листами про виділення бюджетних коштів на виконання рішення суду у справі №460/2896/19.

03 грудня 2020 року Пенсійним фондом України надано відповідь, у які зазначено, що кошти нараховані на виконання рішення суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок Державного бюджету України.

Відповідачем додатково наданий суду лист заступника Голови правління Пенсійного фонду України від 25.06.2021, адресований Міністерству соціальної політики України, в якому ідеться про необхідність збільшення асигнувань з державного бюджету на виконання рішень судів.

Листом від 16.07.2021 Департамент Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що виплата коштів на виконання судового рішення буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень.

Як зазначено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 – «На момент подання Звіту повної виплати перерахованої суми пенсії позивачу здійснено не було».

Суд зазначає, що станом на дату розгляду Звіту відповідачем не надано суду доказів виконання судового рішення у повному обсязі, тобто обставини фактичної виплати позивачу коштів не установлено.

Проте, клопотання позивача про накладення на керівника пенсійного органу штрафу не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18), у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №704/1167/19 (адміністративне провадження №К/9901/12451/20).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Суд зазначає, що позивачу не відмовлено у виконанні судового рішення у справі №460/2896/19; таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Правовою підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень в частині виконання рішень суду – за умови наявності бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382 КАС України, тобто має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган вживає усі залежні від нього заходи для виконання судового рішення.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року №21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі №804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 (адміністративне провадження №К/9901/7195/20).

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності правових підстав для накладення на керівника пенсійного органу штрафу.

Керуючись статтями 241, 248, 382, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.

Повний текст ухвали складений 01.11.21

Суддя К.М. Недашківська