Рішення № 100713017, 29.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 р. Справа № 400/5311/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Миколаїввтормет», вул. 3 Слобідська, 51-а, кв. 41, м. Миколаїв, 54055, до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056; пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, про:визнання протиправною та скасування постанови від 20.05.2021 р. №281562,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Миколаїввтормет» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2021 року № 281562 (далі також – оскаржувана постанова).

Свій позов обґрунтовує наступним:

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без наявності факту правопорушення, при відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів, із порушенням процедури габаритно-вагового контролю, а також неможливості притягнення позивача за перевезення подільного вантажу.

Так, на думку позивача, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) порушено п.п. 26, 27 Порядку № 1567, а саме – здійснення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, без його присутності.

Крім того, зважаючи на те, що транспортний засіб, що належить на праві власності позивачу здійснював перевезення саме подільного вантажу, відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху не передбачено отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України.

Також, враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо сипучих вантажів, позивач стверджує про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів з сипучими вантажами та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.

Позивач зазначає, що працівниками Укртрансбезпеки порушено процедуру проведення габаритного вимірювання: не було прийнято мір щодо заборони дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищуються, не надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Ухвалою від 16.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

23.09.2021 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним.

Відповідач зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення вагових норм на одиночну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також відповідач зазначає, що відсутність затвердженої методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів.

Відповідач вважає, що переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

22.03.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область), на а/д М-05 «Київ-Одеса» 452 км + 811 м, на підставі направлення на перевірку від 19.03.2021 року № 026472, було проведено ваговий контроль транспортного засобу RENAULT MAGNUM 480, д/н НОМЕР_1 та причіп RENDERS YA 5B, д/н НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2021 року № 036976, якою встановлено:

- повну масу транспортного засобу 41,57 тон.;

- навантаження на осі: 6,57/11,88/7,79/7,96/7,37 тон.

Також судом досліджено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0057134 від 22.03.2021 року. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 44,00 тони та фактична 41,57 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме – 11/11/24 тон, фактичне – 6,57/11,88/23,12 тон.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 271800 від 22.03.2021 року.

Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення, а саме:

під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН № КЯ 25 від 21.03.2021 з перевищенням навантаження на одіночну вісь 11,88 тон при допустимій 11,00 тон, за що передбачена відповідальність абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0057134 від 22.03.2021, на суму 105,00 євро, який виставлено позивачу.

Також судом досліджено запрошення від відповідача адресоване позивачу про розгляд справи за актом 271800, з проханням прибути 20.05.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610150240 вручене 12.05.2021 року.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281562 від 20.05.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) та Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Вінницька область).

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 25 – 27 Постанови 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням означеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610150240, при цьому, позивачем не наведено достатніх доказів, які б підтверджували неотримання ним запрошення до розгляду справи.

Таким чином, доводи позивача щодо розгляду справи без належного повідомлення не підтверджуються, тому відхиляються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі та раніше за текстом – Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Отже суд не погоджується з доводами позивача про те, що дозвіл на рух подільного вантажу не видається.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у справі № 803/50/17 дійшов наступного висновку: «.. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести тату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Суд зазначає, що обставини можливого зміщення вантажу, а також кількість пального у баку автомобіля є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення».

Посилання позивача стосовно відсутності методики, затвердженої уповноваженими центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яка визначає чітку процедуру зважування транспортних засобів, які перевозять вантаж, що змінює розподіл не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Так, суд відзначає, що положення ст.ст. 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» віднесли до компетенції Кабінету Міністрів України порядок здійснення габаритно-вагового контролю, а відтак використання посадовими особами Укртрансбезпеки Порядку № 879 при здійсненні габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних є цілком правомірним.

Така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, у тому числі у справах № 820/1420/17, № 804/5296/17. Зокрема, у рішеннях, ухвалених в наведених справах, суд касаційної інстанції відзначив, що використання у спірних правовідносинах Порядку № 879 узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: зі скасуванням пункту 19 згаданого Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671, що дозволяє проводити вимірювання по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів з сипучим, рідким або іншим вантажем без застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою Методикою.

Крім того, згідно з пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

У зв`язку з цим, суд відхиляє доводи позивача про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів з сипучими вантажами та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.

Щодо затримки транспортного засобу суд звертає увагу на таке:

Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативною параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що цим нормативним документом передбачена можливість руху транспортного засобу після визначення плати та можливість внести таку плату протягом 30 днів.

Також, в контексті вищевикладеного, оцінюючи довід позивача про можливість заборони подальшого руху транспортного засобу при виявленні факту перевищення вагового нормативного параметру більш як на 2 відсотки, суд дійшов висновку, що він не впливає на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та не порушує прав позивача.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що позивачем допущено перевищення габаритно-вагових норм на одиничну вісь більш ніж 5% та менш ніж 10% від допустимих норм, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 90, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Миколаїввтормет» (вул. 3 Слобідська, 51-А, кв. 41, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 33084791) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) про визнання протиправною та скасування постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2021 року № 281562 – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.10.2021 року.

Суддя О.В. Малих