Рішення № 100712998, 29.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 р. Справа № 400/5809/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Миколаївська область, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 01.06.21 р. № 281699,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 281699 від 01.06.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Свій позов обґрунтовує наступним:

Позивач зазначає, що отримав квитанцію № 141191 від 01.04.2021 року з зазначенням ваги завантаженого автомобіля з показником 39650, після чого продовжив рух по своєму маршруту. Будь яких інших документів (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунку плати за проїзд, довідка) після проходження процедури зважування та/або поштовим відправленням на адресу реєстрації та проживання позивач не отримував.

При цьому, у відповіді на відзив позивач зазначає, що дослідивши трекінг поштового відправлення по штрихкоду (5405610151130) наявному на зворотному поштовому повідомленні встановлено, що відправлення вручено лише 26.06.2021 року, що свідчить в свою чергу про неналежне повідомлення позивача про дату та час розгляду акту, що в свою чергу позбавило останнього навести доводи проти складеного акту (роздруківка трекінгу поштового направлення до відповіді на відзив додається).

Також, позивача про розгляд справи про порушення Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) не повідомлялось, справу про порушення було розглянуто без участі Позивача, що позбавило його права вирішити спір у досудовому порядку, надати відповідні заперечення.

Позивач стверджує, що під час перевірки від 01.04.2011 року позивач не був перевізником, а тому не може виступати суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах.

Крім того, транспортний засіб позивача внаслідок вказаного контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся.

Позивач також вважає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу за відсутності методики зважування сипучого вантажу отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними та бути підставою для накладення адміністративно-господарського штрафу.

Окрім зазначеного, позивач звертає увагу суду також на наступне:

Відповідно до п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення, в ході перевірки транспортного засобу, порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 22 Порядку № 1567).

Ухвалою від 28.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

22.09.2021 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним:

Відповідач зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення вагових норм на одиночну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також відповідач зазначає, що відсутність затвердженої методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів.

Відповідач вважає, що переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Також відповідач стверджує, що запрошення на розгляд справи позивачу було направлено рекомендованим листом завчасно. На розгляд справи не надано ні договорів оренди ні тимчасових реєстраційних талонів, а також не надано доводів, що спростовують той факт, що позивач був Автомобільним перевізником 01.04.2021 року.

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезнеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

01.04.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Херсонська область), на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 203 км + 500 м, на підставі направлення на перевірку від 29.03.2021 №001459, було проведено ваговий контроль транспортного засобу DAF CF 85.380 (державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом ZREMB державний номерний знак НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021 року № 040488, якою встановлено:

- повна маса транспортного засобу 39,65 тон.

- навантаження на осі: 5,85/9,75/8,85/7,75/7,45 тон.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 258746 від 01.04.2021 року.

В Акті також зазначено, що документи щодо належності ТЗ ТОВ «ТТК-АГРОАЛЬЯНС» на час перевірки були відсутні та встановлено порушення здійснення перевезення вантажу пшениці з порушеннями нормативних вагових обмежень.

Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу.

У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 035295 від 01.04.2021 року, на суму 60 євро, який виставлено позивачу.

Судом досліджено запрошення від відповідача адресоване позивачу про розгляд справи за актом 258746, з проханням прибути 01.06.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610151130.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281622 від 03.06.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також, у матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена копія Договору найму (оренди) транспортного засобу від 21.09.2020 року.

За цим Договором позивач є орендарем транспортного засобу DAF CF 85.380 (державний номерний знак НОМЕР_1 ). Згідно з пунктом 2.1. Договору предмет оренди надається для перевезення вантажів.

Крім того, у матеріалах справи наявний Договір про надання послуг між позивачем та ТОВ «ТТК-АГРОАЛЬЯНС» від 05.01.2021 року. Відповідно до умов даного Договору позивач зобов`язується надати замовнику послуги з перевезень.

У матеріалах справи також наявна товарно-транспортна накладна № 190909 від 01.04.2021 року, де автомобільним перевізником значиться ТОВ «ТТК-АГРОАЛЬЯНС».

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) та Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Вінницька область).

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі – Постанова № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Постанови № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі – Порядок № 879) за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

На підставі п. 25 – 27 Постанови № 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням означеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи на 01.06.2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи запрошення, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610151130, надіслане 25.05.2021 року позивачу. Суд виходить з того, що відповідач виконав припис п. 26 Постанови № 1567 стосовно надсилання рекомендованого повідомлення, при цьому він не може вплинути на отримання чи неотримання позивачем надісланого листа у відділенні поштового зв`язку. Суд критично сприймає доводи позивача щодо неотримання ним запрошення відповідача на розгляд справи, адже у позовній заяві він зазначає, що взагалі йому не повідомлялось та на не запрошувалося на розгляд справи, а у відповіді на відзив вже стверджує, що запрошення він все ж таки отримав але з запізненням. При цьому, суд звертає увагу, що позивач безумовно був обізнаний фактом проведення адміністративний дій щодо нього, зокрема, проведення габаритно-вагового контролю його транспортного засобу 01.04.2021 року та мав можливість скористатися своїм правом щодо надання заперечень, участі у розгляді справи тощо, як під час підписання Акту № 258746 від 01.04.2021 року так і пізніше.

Суд також відхиляє доводи позивача про неотримання ним будь-яких інших документів, крім квитанції № 141191 від 01.04.2021 року, після проходження процедури зважування, адже в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 258746 від 01.04.2021 року міститься підпис позивача, при цьому у графі акту «пояснення водія про причини порушень» будь-які записи відсутні.

Таким чином, доводи позивача щодо розгляду справи без належного повідомлення та про неотримання ним документів не підтверджуються, тому відхиляються судом.

Щодо користування транспортним засобом суд зазначає:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

У матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена копія Договору найму (оренди) транспортного засобу від 21.09.2020 року. За яким позивач є орендарем транспортного засобу DAF CF 85.380 (державний номерний знак НОМЕР_1 ). Згідно з пунктом 2.1. Договору предмет оренди надається для перевезення вантажів.

Крім того, у матеріалах справи наявний Договір про надання послуг між позивачем та ТОВ «ТТК-АГРОАЛЬЯНС» від 05.01.2021 року. Відповідно до умов даного Договору позивач зобов`язується надати замовнику послуги з перевезень.

Із аналізу вищевказаних норм законодавства та зазначених Договорів вбачається, що саме позивач здійснює користування транспортним засобом з метою перевезення вантажів та фактично надавав відповідні послуги ТОВ «ТТК «АГРОАЛЬЯНС» на підставі Договору про надання послуг, тому суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах виступає автомобільним перевізником.

З приводу ТТН за № 190909 від 01.04.2021 року суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі – Правила № 363), товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Дослідженням вказаної товарно-транспортної накладної встановлено, що автомобільним перевізником вказано ТОВ «ТТК «АГРОАЛЬЯНС», а водієм ОСОБА_1 . Але, такі дані суперечать іншим доказам, що містяться у справі, зокрема, нотаріально посвідченому Договору найму (оренди) транспортного засобу від 21.09.2020 року, за яким позивач є орендарем транспортного засобу DAF CF 85.380 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), а також Договору про надання послуг з перевезень між позивачем та ТОВ «ТТК «АГРОАЛЬЯНС» від 05.01.2021 року. При цьому, в Акті також зазначено, що документи щодо належності ТЗ ТОВ «ТТК-АГРОАЛЬЯНС» на час перевірки були відсутні. У своєму позові позивач не вказує та не надає будь-яких доказів, що транспортний засіб передано ним у користування юридичній особі зазначеній в якості автомобільного перевізника у ТТН. Навпаки, позивач зазначає, що фактично працює водієм у ТОВ «ТТК Агроальянс» з 05.01.2021 року, що не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З аналізу вказаних обставин в межах спірних правовідносин вбачається невідповідність викладених у позові обставин наявним у матеріалах справи документам, які б свідчили про те, що позивач не має статусу автомобільного перевізника.

Щодо відсутності методики зважування сипучих вантажів суд зазначає наступне:

Посилання позивача стосовно відсутності методики, затвердженої уповноваженими центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яка визначає чітку процедуру зважування транспортних засобів, які перевозять вантаж, що змінює розподіл не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства.

Так, суд відзначає, що положення ст.ст. 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» віднесли до компетенції Кабінету Міністрів України порядок здійснення габаритно-вагового контролю, а відтак використання посадовими особами Укртрансбезпеки Порядку № 879 при здійсненні габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних є цілком правомірним.

Така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, у тому числі у справах № 820/1420/17, № 804/5296/17. Зокрема, у рішеннях, ухвалених в наведених справах, суд касаційної інстанції відзначив, що використання у спірних правовідносинах Порядку № 879 узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: зі скасуванням пункту 19 згаданого Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671, що дозволяє проводити вимірювання по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів з сипучим, рідким або іншим вантажем без застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою Методикою.

Крім того, згідно з пунктом 12.5 Правил № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

У зв`язку з цим, суд відхиляє доводи позивача про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів з сипучими вантажами.

Щодо затримки транспортного засобу суд звертає увагу на таке:

Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативною параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі – плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно з пунктом 311 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що цим нормативним документом передбачена можливість руху транспортного засобу після визначення плати та можливість внести таку плату протягом 30 днів.

Також, в контексті вищевикладеного, оцінюючи довід позивача про можливість заборони подальшого руху транспортного засобу при виявленні факту перевищення вагового нормативного параметру більш як на 2 відсотки, суд дійшов висновку, що він не впливає на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та не порушує прав позивача.

Щодо доводів позивача про порушення п. 21, 22 Постанови № 1567 щодо записів у подорожньому листі суд звертає увагу, що такий подорожній лист у матеріалах справи відсутні, позивачем не наданий, тому встановити наявність чи відсутність записові не вбачається можливим. Крім того, згідно з пунктом 22 Постанови 1567, разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис, адже як було встановлено вище позивач не відмовлявся від підпису акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 258746 від 01.04.2021 року.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що позивачем допущено перевищення габаритно-вагових норм на одиничну вісь більш ніж 5% та менш ніж 10% від допустимих норм, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 90, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 37992781) про протиправною та скасування постанови № 281699 від 01.06.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.10.2021 року.

Суддя О.В. Малих