Рішення № 100712795, 28.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7851/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Львів

11 год. 17 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., представника позивача Антонюка І.Б., представника відповідача Болотіна М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України в особі Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ДПС у Львівській області), у якій просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Львівській області № 00069980901 від 08.04.2021, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 44542,00 грн, № 00069960901 від 08.04.2021, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 44542,00 грн, № 00069950901 від 08.04.2021, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22271,00 грн.

Підставою позову зазначено протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача у зв`язку з недотриманням контролюючим органом, на думку позивача, вимог щодо порядку проведення та призначення перевірки. Також позивач вважає необґрунтованим твердження податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та, як наслідок, притягнення його до відповідальності на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки обов`язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування. Щодо твердження про порушення позивачем вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 226.6 ст. 226 ПК України останній зазначив, що ототожнення контролюючим органом факту зберігання алкогольних напоїв в торговому об`єкті позивача, які були придбані для власного вжитку, не відповідає правильному змісту правового регулювання вказаних норм, зокрема і статті 17 Закону № 481/95. ФОП ОСОБА_1 не зареєстрований у встановленому порядку як суб`єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та ліцензію на проведення такої діяльності не отримував. У той же час, на думку позивача, Головним управлінням ДПС у Львівській області не встановлено, що алкогольні напої, які знаходилися у магазині за адресою: АДРЕСА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» , призначались для подальшої реалізації, як і не встановлено факту торгівлі алкогольними напоями без придбання ліцензії, що, в свою чергу, спростовує твердження податкового органу про порушення вимог ч. 56 ст. 55 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відтак вважає висновки податкового органу, викладені в акті № 4985/13/09.01/ НОМЕР_1 від 15.03.2021, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, протиправними, внаслідок чого звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 09.06.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 51536 від 19.07.2021) та додаткових поясненнях (вх. № 76217 від 20.10.2021). Вказав, що 15 березня 2021 року інспектори податкового органу у встановленому законом порядку провели фактичну перевірку дотримання суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 норм чинного законодавства при здійсненні торгівлі в магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» . Під час вказаної перевірки встановлено зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 11, ч. 55 ст. 15, ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 226.6 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме: зберігання без марок акцизного податку встановленого зразка та зберігання алкогольних напоїв без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі такими товарами та довідки про внесення місця зберігання до ЄДР. Крім цього, зазначила, що до перевірки не представлено прибуткові накладні, чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання. Надала аналогічні усні пояснення, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації: 18.04.2003, дата запису: 17.03.2008, номер запису: 24080170000002336 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: 80050 Львівська область Сокальський район село Муроване), та обрав такі види діяльності: 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний); 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.29 - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах. З 01.01.2012 є платником єдиного податку та перебуваю на спрощеній системі оподаткування (2 група).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Львівській області № 824-ПП від 09.03.2021 працівниками Головного управління ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами № 4985/13/09.01/ НОМЕР_1 від 15.03.2021, яким встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 проводиться зберігання алкогольних напоїв, зазначених у Додатку № 1, по ціні реалізації згідно з Додатком № 1 без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, ч. 55 ст. 15 Закону № 481/95-ВР та п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, зберігання алкогольних напоїв без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі такими товарами та довідки про внесення місця зберігання до ЄДР (згідно з додатком № 1). До перевірки прихідні накладні не представлено, чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання. Тютюнові вироби в реалізації/зберіганні відсутні у вищевказаному магазині. У зв`язку із вищезазначеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, ч. 55 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 та вимоги п. 12 ст. 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання.

На підставі висновків акта перевірки Головним управління ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій:

- № 00069980901 від 08.04.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 44542,00 грн;

- № 00069960901 від 08.04.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 17 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 44542,00 грн;

- № 00069950901 від 08.04.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 56 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 17 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22271,00 грн.

Позивач не погодився із такими висновками контролюючого органу, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо питання дотримання відповідачем порядку проведення перевірки суд зазначає таке.

З наказу Головного управління ДПС у Львівській області «Про проведення фактичних перевірок» № 824-ПП від 09.03.2021 слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача зазначено статтю 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За положенням п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Так, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підстави для проведення податкового контролю.

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, визначеної в пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України про порушення платником податків, щодо якого здійснюється перевірка, вимог законодавства.

Проте статтею 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.16 - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; 19-1.1.4 - здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У такому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16, від 22 квітня 2021 року від у справі № 805/3809/16-а та від 29 липня 2021 року у справі № 815/6864/16, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Отже, суд зазначає, що положення пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, зокрема, на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

У постанові від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20 Верховний Суд зробив такий висновок: «Cистемний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16, на які покликалися суди попередніх інстанцій».

Таким чином, відповідач мав право проводити фактичну перевірку на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки відхиляються судом.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керується таким.

Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі - Закон № 265) - незабезпечення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як передбачено пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону № 265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до статті 20 Закону № 265 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, обов`язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено факту реалізації позивачем алкогольних напоїв, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем ліцензії на право роздрібної торгівлі такими товарами; матеріали справи не містять також доказів використання в господарській діяльності (торгівлі) алкогольних напоїв та й відповідачем не спростовувалась та обставина, що алкогольні напої, які знаходились в магазині за адресою: АДРЕСА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» , призначались для власного споживання; до того ж вартість алкогольних напоїв, які відображені в додатку до акта перевірки та яка стала підставою для розрахунку розміру штрафних санкцій, визначена контролюючим органом за відсутності будь-якої документації.

Водночас, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, позивач є платником єдиного податку ІІ групи спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а тому не мав вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відтак, ураховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені обставини, суд доходить висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 не допустив порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265 та, як наслідок, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00069980901 від 08.04.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 44542,00 грн.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові 11 лютого 2021 року у справі № 815/6191/15.

Щодо порушення позивачем абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР) суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначено Закон № 481/95-ВР та Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27 грудня 2010 року (далі - Положення № 1251).

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Також підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. (пункт 226.6 статті 226 ПК України).

Згідно з пунктом 226.9 вказаної статті такими, що немарковані, вважаються: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Відповідно до пункту 20 Положення № 1251 такими, що немарковані, вважаються алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Абзацом 15 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Судом встановлено, що позивач не зареєстрований у встановленому порядку як суб`єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, ліцензія на проведення такої діяльності у позивача відсутня.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки не встановлено факту реалізації позивачем алкогольної продукції.

При цьому зміст норм Закону №481/95-ВР свідчить, що законодавцем чітко визначено коло осіб, що підлягають притягненню до відповідальності - суб`єкти господарювання. З наведених вище обставин та доказів, на переконання суду, слідує, що ФОП ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання в розумінні норм Закону № 481/95-ВР.

Крім цього, суд акцентує увагу на тому факті, що матеріали справи не містять доказів та будь-якої інформації про те, які саме акцизні марки (їх кількість) та яким чином не відповідають встановленому законодавством зразку. Вказані обставини не висвітлені в акті перевірки, процесуальних документах та доказах, наданих відповідачем. Також в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких документів працівниками податкового органу визначалась вартість алкогольних напоїв, відображених в додатку до акта перевірки, та яка стала підставою для розрахунку розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене суд вважає висновки відповідача про наявність правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, безпідставними та необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем ч. 56 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 суд зазначає таке.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995.

Положеннями ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання внесене до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб-підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Отже, положеннями зазначеної статті обов`язок подання заяви про внесення місць зберігання, зокрема, алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання покладено саме на суб`єктів господарювання, які здійснюють/мають намір здійснювати реалізацію таких напоїв, для чого отримали відповідну ліцензію, а також стосується тільки тих місць зберігання алкогольних напоїв, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 (далі - Порядок № 251).

Пунктом 2.2 Порядку № 251 передбачено, що заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються:

- документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту;

- нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності,

- копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За змістом частин 1 та 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

З системного аналізу наведених норм слідує, що обов`язок реєстрації місця зберігання алкогольної продукції може покладатись виключно на суб`єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані у встановленому порядку як особи, що здійснюють реалізацію алкогольної продукції, відповідно до виданих ліцензій.

Як встановлено судом та зазначалось вище, матеріали справи не містять доказів реєстрації позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, ліцензія на проведення такої діяльності позивачу не видавалась. Крім цього, перевіркою не встановлено факту реалізації позивачем алкогольної продукції, у зв`язку із чим суд вважає висновки відповідача про наявність правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не дотримано.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80050 Львівська область Сокальський район с. Муроване; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00069980901, № 00069960901, № 00069950901 від 08 квітня 2021 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.11.2021.

Суддя Р.П. Качур