Ухвала суду № 100712774, 29.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/10847/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

29 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2595 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини А2595 (місцезнаходження: вул. Храпая, 1, м. Броди, Львівська область; код ЄДРПОУ: 07567158), в якій просить:

- стягнути з військової частини А2595 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) у розмірі 115009,21 грн. за період із 21 березня 2019 року по 31 травня 2021 року.

Позивач вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, то ОСОБА_1 набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою судді від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 06.09.2021 (вх.64339), в якому посилається на те, що позивач проходив військову службу, тому питання, пов`язані із проходженням цієї служби врегульовано спеціальним законодавством, вважає безпідставним посилання позивача на норми статті 117 КЗпП України. Зазначає, що час звільнення позивача з військової служби спірна сума такому ще не належала, тому вини відповідача у її невиплаті немає, що саме по собі виключає відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Відповідач звернув увагу суду судову практику Великої Палати Верховного Суду у справі 480/3105/19, вказав на право суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира 16 окремої бригади армійської авіації від 18.03.2019 № 13-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 , головного сержанта роти радіотехнічного забезпечення звільнено з військової служби у запас за пп. "б" (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини А2595 від 20.03.2019 № 64 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 20.03.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як видно з матеріалів справи, на час звільнення позивача з військової служби, військовою частиною не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не виплачено індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №380/701/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини А2595 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.07.2015 по 20.03.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019; зобов`язано військову частину А2595 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.07.2015 по 20.03.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019. (Рішення набрало законної сили 14.08.2020).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №380/7058/20 визнано протиправними дії військової частини А2595 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.03.2019; зобов`язано військову частину А2595 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.03.2019 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як «базових» місяців.

11.09.2020 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №380/701/20, позивачу було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 31208,33 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку від 07.06.2021 №7МР18СВD965GVCIJ.

31.05.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №380/7058/20, позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 82370,85грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку від 01.06.2021 №PQPM4LSLHMTER9IP.

Позивач вважає, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку – з 21.03.2019 по 31.05.2021. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.

Крім того, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні (індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій), суд зазначає, що позивача звільнено з військової служби і виключено зі списків особового складу військової частини 20.03.2019, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 11.09.2020 в розмірі 31208,33грн. (грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) та 31.05.2021 в розмірі 82370,85грн. (індексація грошового забезпечення), що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем, а саме: виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій є 11.09.2020 і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій).

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) звернувся лише 30.06.2021, тобто пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003695.

Згідно з положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) за період з 21.03.2019 по 31.05.2021 слід залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Залишити позов без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) за період з 21.03.2019 по 31.05.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна