Рішення № 100712703, 29.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8994/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 2451) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 2451) (місцезнаходження: вул.Володимирська, 26, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00034039), в якій просить:

- визнати за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 23 роки 08 місяців 07 днів;

- визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 07.10.2017 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позову зазначено, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.09.2017 №509-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом начальника Львівського прикордонного загону (7 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.10.2017 № 251-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Львівського прикордонного загону.

Позивач зазначає, що відповідно до наказу начальника Львівського прикордонного загону (7 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.10.2017 №251-ОС, з урахуванням змін, внесених наказом начальника цієї ж установи від 05.10.2018 №262-ОС, вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 06.10.2017 становить в календарному обчисленні 20 років 02 місяці 13 днів, пільгова вислуга років 03 роки 05 місяців 24 дні, що разом становить вислугу військової служби 23 роки 08 місяців 07 днів.

Також вказує, що 24.03.2021 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про підготовку та подання до Головного управління ПФУ у Львівській області документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак листом № 115-10865/0/6-21-Вих від 06.05.2021 відповідач у задоволенні таких вимог відмовив, мотивуючи відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки, на думку відповідача, для призначення вказаної пенсії особа повинна мати вислугу 23 календарних роки та 06 місяців і більше. Позивач вважає, що такою відмовою порушено його право на отримання пенсії за вислугу років, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14.07.2021 (вх. №50572), у якому проти позову заперечив. По суті позовних вимог вказав, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2016 по 30 вересня 2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Вказав, що оскільки позивач на день звільнення з військової служби не мав 23 календарних роки вислуги і він не належить до інших осіб, визначених пунктами «б» - «г» ст. 12 Закону № 2262, у нього відсутня визначена законодавством обов`язкова умова, яка надає йому право на призначення пенсії за вислугу років.

Звернув увагу, що ст. 17-1 Закону № 2262 визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 врегульовано порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей. Вважає, що оскільки Законом № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах, то позивач не має права на таку. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив від 22.07.2021 (вх. № 52843) у якій зазначив, що лише у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд, надаючи правові висновки щодо застосування норм Закону № 2262-ХІІ, відступив від раніше сформованих правових висновків та вказав, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме вислуга років, обчислена у пільговому порядку. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у 7 прикордонному загоні (I категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 29.09.2017 року №509-ос майора ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за п «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 06.10.2017 року №251-ос було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , старшого офіцера (з підготовки та організації дій при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру) оперативної групи штабу.

Відповідно до наказу №251-ОС від 06.10.2017, з урахуванням змін, внесених наказом

№262-ОС від 05.10.2018, вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 06.10.2017 становить в календарному обчисленні - 20 років 02 місяці 13 днів, пільгова вислуга років - 03 роки 05 місяців 24 дні, що разом становить вислугу військової служби - 23 роки 08 місяців 07 днів.

Представником ОСОБА_1 29.04.2021 скеровано до відповідача заяву із додатками про підготовку і подання до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Листом № 115-10865/0/6-21 від 06.05.2021 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відмову в підготовці та направленні необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону №2262, документів, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років.

При цьому відповідач вказав, що положеннями п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до яких, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2017 по 30 вересня 2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, вказану відмову вважає протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

Статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

Отже, Законом №2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом в постановах від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 10.03.2021 у справі № 812/1100/17, від 16.03.2021 у справі № 826/16811/18 та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ в частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (на які, зокрема, посилається представник відповідача). При цьому Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.

Згідно з статтею 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Статтею 48 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справі України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 за № 760, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції з організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, зокрема, вони приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком № 31- та у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, якій оформляється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком 3-1, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а сформувала правовий висновок у подібних правовідносинах щодо компетенції уповноважених органів з питань прийняття рішень про призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що на уповноважені структурні підрозділи з дня отримання відповідної заяви особи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Як видно з матеріалів справи, позивачу відмовлено в оформленні подання про призначення пенсії з тих підстав, що у нього немає необхідних календарних років служби, що не відповідає повноваженням Адміністрації Державної прикордонної служби України

Таким чином, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту порушеного права позивача необхідно визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України (військової частини 2451) в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язати відповідача оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Водночас, оскільки прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не відноситься до компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, то підстав для задоволення позовних вимог у частині визначення дати її призначення саме з 07 жовтня 2017 року, на думку суду, немає.

Крім того, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 23 роки 08 місяців 07 днів.

З цього приводу суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено визнання за особою права.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії;

- встановлення наявності та відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам статей 5 та 245 КАС України, відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 23 роки 08 місяців 07 днів слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України (військової частини 2451) в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (військову частину 2451) (місцезнаходження: вул.Володимирська, 26, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00034039) оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна