Рішення № 100712631, 01.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12913/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Міністерства внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, 10 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом №27812/15-2021 від 18.06.2021;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 22.01.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 в сумі 315300,00грн та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для здійснення виплати.

Ухвалою від 09.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з встановленням позивачу 18.12.2019 ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №380/6724/20 відповідачем розглянуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу та відмовлено у призначенні такої допомоги через невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 далі – Положення №1317). Вважає, що Положенням №1317 жодних спеціальних вимог до проведення медико-соціальної експертизи колишнім працівникам поліції, чи комісіями спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники МВС, не передбачено. Посилається на те, що відповідачем відмовлено у призначенні експертизи з надуманих підстав, які не передбачені законодавством.

31.08.2021 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, який проти позову заперечив повністю. Наполягає на тому, що на момент подання позивачем матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, які надіслані Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області до МВС України, такі містили недоліки щодо медичних питань, що, своєю чергою, робить їх такими, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 21.10.2015 №850. Окрім цього, такі розбіжності не усунені позивачем і на момент подання позову та його розгляду судом, а тому вважаються такими, що не відповідають чинному законодавству.

16.09.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що не призначення одноразової грошової допомоги зумовлене діями позивача, який подав для призначення одноразової допомоги подав матеріали, які містили недоліки.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу №15/147 о/с Головного управління МВС України у Львівській області від 30 грудня 2008 року по особовому складу позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливих доручень ГУ МВС з 30 грудня 2008 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за пунктом 65 “б” у відставку (через хворобу).

22 січня 2020 року під час первинного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв`язку захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ пожиттєво.

03 червня 2020 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у Львівській області прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 315300,00 грн. Надалі Ліквідаційна комісія Головного управління МВС у Львівській області висновок з пакетом поданих позивачем документів надіслала до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

31 липня 2020 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України скерував Ліквідаційній комісії Головного управління МВС у Львівській області лист з додатками, відповідно до якого за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються на доопрацювання.

Не погодившись із позицією Міністерства внутрішніх справ України позивач звернувся з позовом до суду (справа №380/6724/20).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. На виконання рішення суду матеріали щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги скеровані до Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерством внутрішніх справ України складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, яким відмовлено у призначенні такої. Листом відповідача №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року "Про надсилання матеріалів" повідомлено позивача про результати розгляду такого питання.

Вважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.07.2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII від 20.12.1990 та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі - Порядок № 850).

Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 вказаного Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 вказаного Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 вказаного Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З урахуванням наведеного правового регулювання є два альтернативних варіанти прийняття рішень: призначення або відмова у призначенні грошової допомоги.

Відповідно до пункту 10 наведеного Порядку грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що рішення про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги приймає МВС України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Водночас, у розрізі обставин розглядуваної справи МВС України не надало рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу.

Аналіз вказаного правового регулювання дозволяє стверджувати, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не Департаменту фінансово-облікової політики МВС України чи іншого підрозділу МВС України, на яких покладено лише процедурний обов`язок з проведення дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.

Суд наголошує на тому, що відповідач не надав доказів того, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу розглядалися на засіданні комісії по розгляду з оформлення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Таким чином, заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги у встановленому законодавством порядку не розглянута із врахуванням висновків судового рішення від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20, відповідне рішення за результатами такого розгляду не прийнято, що свідчить про порушення відповідачем МВС України прав позивача.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем безвідносно до формулювання позовних вимог у цій справі фактично оспорюється бездіяльність не прийняття відповідачем рішення за наслідками звернення позивача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги. У свою чергу, юридична оцінка такій бездіяльності відповідача вже надавалася Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/6724/20.

З цього приводу суд зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвела до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв`язку з виникненням нових правовідносин.

Вказана позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).

Частиною 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 в редакції спірних правовідносин передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька форм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №520/11892/17, згідно із якою наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Таким чином, процесуальний закон розмежовує правові механізми захисту порушених прав, а саме – шляхом звернення до суду із відповідним позовом та шляхом звернення до суду з метою встановлення судового контролю у відповідній формі.

Із урахуванням викладеного суд висновує, що вимоги позивача у цій справі фактично стосуються бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду, ухваленого при розгляді іншої справи.

З обставин справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перебувають на стадії виконання судового рішення. Між тим, фактичний зміст правовідносин, що виникли між сторонами після ухвалення рішення суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 полягає у судовому контролі за його виконанням.

Вирішення заявлених позивачем позовних вимог по суті потребує повторного дослідження обставин щодо бездіяльності відповідача. При цьому ухвалення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, суперечить статті 129-1 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа – позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Наведена процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2 – 6 статті 383 КАС України.

Отже, у разі наявності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача – суб`єкта владних повноважень - вчинених (допущених) ним при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.

Суд зауважує, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у конкретному розмірі та скерувати його до Головного управління МВС України у Львівській області для проведення виплати як спосіб захисту допускається у випадку встановлення судом факту протиправної відмови відповідачем у призначенні такої допомоги та за наявності у позивача підстав для її отримання. Відтак підставність позовних вимог у цій частині не може бути предметом судового дослідження до прийняття відповідачем адміністративного акту у розумінні Порядку №850, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити у зв`язку із передчасністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 1 листопада 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик