Ухвала суду № 100712168, 29.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 жовтня 2021 року Київ № 320/13665/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації , сектору культури, молоді, національностей та релігій Макарівської районної державної адміністрації Київської області в особі комісії з реорганізації сектору про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до Бучанської РДА Київської області, сектору культури, молоді, національностей та релігій Макарівської РДА в особі комісії з реорганізації сектору про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 і непроведення з нею розрахунку при звільненні у зв`язку з вивільненням працівників відповідно до наказу сектору культури, молоді, національностей та релігій Макарівської РДА про звільнення №156-к від 30.04.2021 та зобов`язання Бучанської РДА Київської області здійснити виплату ОСОБА_1 заробітної плати за січень--квітень 2021 із розрахунку 6834,45 грн. за кожний місяць у загальному розмірі 27337,80 грн., а також провести повний розрахунок при звільненні, виплативши 6834,45 грн. - вихідної допомоги та 5168,58 грн. розрахунокових коштів за 18 календарних місяців невикористаної відпустки у сумі 12003,03 грн.; здійснити виплату середнього заробітку за час затримки заробітної плати у сумі 310,66 грн. за кожен день затримки розрахунку по день фактичного розрахунку; зобов`язанн відповідача перерахувати за належністю утриманий з ОСОБА_1 прибутковий податок із заробітної плати 6112,80 грн.; із вихідної допомоги -1528,20 грн.; із розрахункових коштів -1155,71 грн., а всього 8796,71 грн.; перерахувати за належністю утриманий з ОСОБА_1 військовий збір із всіх видів нарахувань на заробітну плату у загальному розмірі 733,06 грн.; стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 36 000 грн.

Суд, за результатом дослідження позовної заяви та приєднаних до неї документів на предмет дотримання вимог ст.ст.160,161, 172 КАСУ, у межах повноважень, наданих ст.171 КАСУ, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі, з огляду на таке:

відповідно до ч.1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням термінів та понять, наведених у п.2 ч.1 ст.4 КАСУ, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами положень п.2 ч.1 ст.19 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження тазвільнення з публічної служби.

Відтак, публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні такі ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб`єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів.

При цьому, справі адміністративної юрисдикції властиві такі ознаки: 1) це публічно-правовий спір, тобто спір принаймні між двома учасниками публічно-правових відносин щодо цих відносин; 2) хоча б однією зі сторін цього спору є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; 3) цей спір передано на вирішення адміністративного суду шляхом звернення з адміністративним позовом, за яким суд відкриває провадження.

До структури публічно-правового спору входять такі елементи: суб`єкти, предмет і підстави. Елементи публічно-правового спору визначають структуру позову як процесуального засобу захисту особою свого порушеного права. Під суб`єктами правового спору традиційно маються на увазі особи, між якими виник конфлікт з приводу реалізації їхніх прав та обов`язків у правовідносинах. Особливістю суб`єктів публічно-правового спору є те, що одним з його учасників, як правило, виступає орган публічної влади, його посадова або службова особа.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень . Предметом публічно-правового спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справи суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі N 137/1842/16-а (провадження N 11-1506апп18)).

Як слідує із позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду на захист порушених, як на її думку, трудових прав, зокрема права на одержання заробітної плати та додаткових нарахувань на неї, передбачених при звільненні працівників. ОСОБА_1 не зазначила у позовній заяві, що є державним службовцем, отже у даному випадку правовідносини між нею та відповідачем не набули ознак публічності.

Крім того, у даному спорі позивач виступає не у якості суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.4 КАСУ, а у якості роботодавця і, в цьому аспекті, його рішення, дії чи бездіяльність у спорі не мають обов`язкового характеру для заявниці.

Під захистом трудових прав та законних інтересів працівників розуміють сукупність матеріально-правових заходів, організаційних і процесуальних способів припинення і попередження порушень трудового законодавства, відновлення порушених трудових прав громадян і відшкодування понесеної внаслідок цього шкоди. Захист, в такому випадку, передбачається як діяльність державних і уповноважених державою органів, так і діяльність самих суб`єктів правовідносин по усуненню перешкод, а також відновленню порушених трудових прав.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, - ч.1-2 ст.4 ЦПК України.

Вказане положення кореспонується із ст.15 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, - ч.2 ст.16 ЦК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вказує, що сама по собі наявність у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин. Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки спір ОСОБА_1 з Бучанською РДА має ознаки цивільно-правового спору, така справа не може бути розглянута адміністративним судом.

На підставі п.1 ч.1 ст.170 КАСУ, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 9, 11, 19, 243, 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 44014159, м. Буча Київської області, вул. інститутська, 22), сектору культури, молоді, національностей та релігій Макарівської районної державної адміністрації Київської області в особі комісії з реорганізації (ЄДРПОУ 33651640, смт. Макарів Київської області, вул. Димитрія Ростовського, 27) про визнання бездільності протипраною та зобовязання вчинити дії .

2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.