Рішення № 100712073, 22.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року справа №320/3770/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Коцюбинської селищної ради Київської області щодо нерозгляду заяв про неотримання рішення земельної комісії та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 17.09.2020 - 01.10.2020;

- скасувати рішення Коцюбинської селищної ради Київської області VІІІ скликання від 17.09.2020 - 01.10.2020;

- стягнути з Коцюбинської селищної ради Київської області моральне відшкодування у розмірі три тисячі гривень на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №320/3770/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у справі від сторін, встановлено відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по закінченню дії договору оренди землі від 01 серпня 2005 року та угоди про внесення змін до договору земельної ділянки, зареєстрованої за №77 від 08.05.2005, Коцюбинська селищна рада відмовила позивачу в продовженні орендного користування земельної ділянки, незважаючи на наявність на земельній ділянці належного позивачу об`єкта нерухомого майна - індивідуального гаража. Також позивач звертає увагу на невиконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 810/4949/18, яким зобов`язано Коцюбинську селищну раду повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 29.12.2016, 09.03.2017, 23.03.2018 та 02.05.2018 про продовження договору оренди земельної ділянки та надати відповідь за результатами розгляду заяв.

26 квітня 2021 р. від ОСОБА_1 до суду надійшли копії витребуваних судом доказів, а саме:

- копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012 та витягу про державну реєстрацію прав № 36367625 від 22.11.2012 (а.с. 20);

- копії сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 21-23);

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 24);

- копія договору оренди землі від 01 серпня 2005 р. (а.с. 25-30);

- копія акта перенесення в натуру меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва індивідуального гаража від 15 липня 2005 р. (а.с. 31);

- копія акта про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки від 15 липня 2005 р. (а.с. 32);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 11.06.2020, зареєстровану за вхідним № 1096/01.29 від 11.06.2020 (а.с. 33);

- копія квитанції АТ «Приватбанк» № 0.0.1376901286.1 від 10.06.2019 (а.с. 34);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 02.05.2018, зареєстрованої за вхідним № 55/01.53 від 02.05.2018 та копія квитанції АТ «Приватбанк» № 0.0.1009823881.1 від 13.04.2018 (а.с. 35).

21 травня 2021 р. від Коцюбинської селищної ради до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 12.05.2021 № 2062/0129 (а.с. 37-40). Разом з відзивом відповідачем були надані копії документів, витребуваних судом, а саме:

- копія витягу з протоколу тридцять першої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання від 17 вересня 2020 року - 01 жовтня 2020 року (а.с. 41-42);

- копія листа Коцюбинської селищної ради від 29.10.2020 № 1480/01/29 (а.с. 43);

- копія постанови про закінчення виконавчого провадження № 62770656 (а.с. 44-45);

- копія листа Коцюбинської селищної ради від 14.12.2020 № 1429/01/29 (а.с. 46);

- копія договору оренди землі від 01 серпня 2005 р. (а.с. 47-52);

- копія угоди «про внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за № 77 від 08.05.2005» від 29.12.2011 (а.с. 53-55);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 22.07.2019, зареєстровану за вхідним № 339/01.53 від 22.07.2019 (а.с. 56);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 11.06.2020, зареєстровану за вхідним № 1096/01.29 від 11.06.2020 (а.с. 57);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 14.12.2020, зареєстровану за вхідним № 2573/01.53 від 14.12.2020 (а.с. 58);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 17.12.2020, зареєстровану за вхідним № 2592/01.28 від 17.12.2020 (а.с. 59);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 05.01.2021, зареєстровану за вхідним № 2364/01.28 від 05.01.2021 (а.с. 60);

- копія заяви ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради від 17.02.2021, зареєстровану за вхідним № 2298/01.53 від 05.01.2021 (а.с. 61);

- копія листа поіменного голосування депутатів Коцюбинської селищної ради на тридцять першій сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання проєкту рішення «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_1 » (а.с. 63).

У своєму відзиві відповідач заперечує проти позову позивача та зазначає, що постійна комісія ради з питань землекористування, містобудування, землеустрою та відносин власності на природні ресурси є самостійним та окремим органом Коцюбинської селищної ради, який склав та зберігає витребувані документи, а тому і позивач має звертатися саме до постійної комісії за видачею необхідних йому документів. Відповідач зауважив, що депутати не сесії не приймали рішення про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та не голосували з такого питання. Також Коцюбинська селищна рада зазначила, що заяви позивача про продовження договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі № 810/4949/18 були винесені на пленарне засідання 31-ї сесії Коцюбинської селищної ради, однак вказане питання не набрало необхідної кількості голосів «ЗА», внаслідок чого жодного рішення з цього питання прийнято не було.

01 червня 2021 р. на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 17.05.2021 про зміну предмета позову в адміністративній справі №320/3770/21, у якій прохальну частину позову позивачем викладено наступного змісту:

- визнати протиправною бездіяльність Коцюбинської селищної ради щодо повторного нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 29.12.2016, 09.03.2017, 23.03.2018 та 02.05.2018 про продовження договору оренди земельної ділянки;

- зобов`язати Коцюбинську селищну раду надіслати рішення постійної комісії з питань землекористування, містобудування, землеустрою та відносин власності на природні ресурси Коцюбинської селищної ради, яке оголосив депутат Назарук П.М. на сесії селищної ради 17.09.2020 позивачу ОСОБА_1 впродовж 10-денний термін;

- зобов`язати Коцюбинську селищну раду надіслати старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Якименку Ярославу Олеговичу рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 17.09.2020 - 01.10.2020 в частині розгляду заяв ОСОБА_1 ;

- стягнути з Коцюбинської селищної ради Київської області моральне відшкодування у розмірі трьох тисяч гривень на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача від 17.05.2021 про зміну предмета позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 квітня 2021 року відбулась зміна найменування Коцюбинської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04360600), зокрема з 13 квітня 2021 року найменуванням відповідача є Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, відтак суд враховує такі зміни, тому правильним найменуванням відповідача на день ухвалення рішення судом є Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 29.11.2007 (а.с.21-23).

02 травня 2018 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 55/01.53 від 02.05.2018), в якій зазначив, що його заяви від 29.12.2016 вх. № 831/01.33, від 09.03.2017 вх. № 171/01.53, від 23.03.2018 вх. № 6/01.53, від 02.05.2008 вх. № 55/01.53 щодо продовження оренди земельної ділянки площею 63 кв.м., на якій розташований збудований капітальний гараж і є право власності, до цього часу не розглянуті. Також позивач просив розглянути його заяви на черговій сесії (а.с. 35).

22 липня 2019 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 339/01.53 від 22.07.2019), в якій зазначив, що його заяви від 29.12.2016 вх. № 831/01.33, від 09.03.2017 вх. № 171/01.53, від 23.03.2018 вх. № 6/01.53, від 02.05.2008 вх. № 55/01.53 щодо продовження оренди земельної ділянки площею 63,0 кв.м., на якій розташований збудований капітальний гараж і є право власності, до цього часу не розглянуті. Також позивач просив розглянути його заяви на черговій сесії (а.с. 56).

11 червня 2020 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 1096/01.29 від 11.06.2020), в якій зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 р. та виконавчого листа № 810/4949/18 від 06.02.2020 просить на черговій сесії розглянути питання про продовження оренди земельної ділянки площею 64,0 кв.м., на якій збудований капітальний гараж і є свідоцтво на право власності (а.с. 33, 57).

Листом відповідача від 29.10.2020 № 1480/01/29 (а.с. 43), адресованим старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Якименку Ярославу Олеговичу та ОСОБА_1, повідомлено, що 17.09.2020 відбулася 31 сесія Коцюбинської селищної ради VIII скликання, на порядку денному якої було розглянуто питання виконання постанови державного виконавця № 62770656, а саме повторний розгляд заяв ОСОБА_1 від 29.02.2016, 09.03.2017 та 02.05.2018, позитивне рішення депутатами Коцюбинської селищної ради прийнято не було.

Аналогічна інформація викладена в листі Коцюбинської селищної ради від 14.12.2020№ 1429/01/29 (а.с. 46), який був адресований ОСОБА_1 разом з витягом з протоколу тридцять першої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання та копією листа поіменного голосування депутатів Коцюбинської селищної ради тридцять першої сесії VIII скликання (а.с. 46).

14 грудня 2020 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 2573/01.53 від 14.12.2020), в якій зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 р. та виконавчого листа № 810/4949/18 від 06.02.2020 просить на черговій сесії розглянути питання про продовження оренди земельної ділянки площею 64,0 кв.м., на якій збудований капітальний гараж і є свідоцтво на право власності (а.с. 33, 57).

17 грудня 2020 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 2592/01.28 від 17.12.2020), в якій просив надіслати протокол повного рішення земельної комісії Коцюбинської селищної ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про продовження оренди земельної ділянки, на якій збудований капітальний гараж (разом із засвідченими додатками до протоколу), а також копію рішення відповідної сесії Коцюбинської селищної ради, на котрій були обрані члени земельної комісії, з відміткою уповноваженої особи щодо відповідності з оригіналом (а.с. 9, 59).

05 січня 2021 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 2364/01.28 від 05.01.2021), в якій повторно просив надіслати протокол з рішенням земельної комісії щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про продовження оренди земельної ділянки, на якій збудований капітальний гараж і є свідоцтво про право власності (а.с. 60).

17 лютого 2021 р. позивач звернувся до Коцюбинської селищної ради із заявою (вх. № 2298/01.53 від 17.02.2021) з проханням скасувати рішення Коцюбинської селищної ради від 17 вересня 2020 р. про відмову продовжити оренду земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 61).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у нерозгляді заяв позивача про скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 17 вересня 2020 р. про відмову продовжити оренду земельної ділянки, а також щодо ненадання протоколу засідання земельної комісії Коцюбинської селищної ради щодо розгляду заяв позивача про продовження оренди земельної ділянки, на якій збудований капітальний гараж, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

За регламентацією статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

В силу статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з однотипними заявами, але відповідь отримав не в повному обсязі та не на всі звернення.

Зокрема, Коцюбинською селищною радою суду не було надано доказів наявності будь- яких відповідей на заяви позивача від 14.12.2020, від 17.12.2020, від 05.02.2021, від 17.02.2021, які були зареєстровані в органі місцевого самоврядування (відповідно) за вхідними № 2573/01.53 від 14.12.2020,№ 2592/01.28 від 17.12.2020, № 2364/01.28 від 05.01.2021, № 2298/01.53 від 17.02.2021.

Отже, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог статті 40 Конституції України та статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян».

Щодо заяв позивача від 02 травня 2018 р., 22 липня 2019 р., 11 червня 2020 р. про продовження оренди земельної ділянки, на якій збудований належний позивачу капітальний гараж, то відповідно до предмету порушених питань, вони мають розглядатися в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем початково виникли з мотивів спору про право на орендне землекористування, який вирішується в порядку цивільного судочинства.

Разом з цим суд відмічає, що внаслідок системних порушень відповідачем конституційних прав позивача на звернення, доступу до інформації та права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спірних правовідносин наявний публічно-правовий характер.

Приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. «в» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 визначено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За регламентацією частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже клопотання зацікавленого в одержанні у орендне користування земельної ділянки громадянина України має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.

Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем до Коцюбинської селищної ради було подано заяву від 02 травня 2018 р. (вх. № 55/01.53 від 02.05.2018), заяву від 22 липня 2019 р. (вх. № 339/01.53 від 22.07.2019), заяву від 11 червня 2020 р. (вх. № 1096/01.29 від 11.06.2020) в яких позивач просив розглянути питання про продовження оренди земельної ділянки площею 63-64 кв.м., на якій збудований капітальний гараж і є свідоцтво на право власності.

Проте Коцюбинська селищна рада не тільки у місячний строк не розглядала заяви позивача щодо орендного землекористування, але зімітувала розгляд його заяв від 29.12.2016, 09.03.2017, 23.03.2018 та 02.05.2018.

Судом критично оцінюються надані відповідачем копії письмових доказів щодо розгляду заяв позивача на пленарному засіданні (листа поіменного голосування депутатів Коцюбинської селищної ради на тридцять першій сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання проєкту рішення «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_1 » та витягу з протоколу тридцять першої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання від 17 вересня 2020 року - 01 жовтня 2020 року), а також щодо аргументу про ненабрання необхідної кількості голосів депутатів для прийняття певного рішення.

Суд відмічає, що з наданого витягу протоколу пленарного засідання 34-ї сесії неможливо встановити, яке саме питання було поставлено на голосування у зв`язку з розглядом заяв позивача (в якій редакції), а також які саме заяви розглядалися на цьому пленарному засіданні. Також ані позивачу, ані суду не були надані проєкт рішення Коцюбинської селищної ради щодо розгляду заяв позивача та протокол засідання земельної комісії, за висновками якої раді було не рекомендовано задовольняти заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини десятої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації (у т.ч. органи місцевого самоврядування) зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

В силу ч. 4 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

В порушення приписів частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачем не був оприлюднений проект рішення органу місцевого самоврядування зі спірного питання не пізніш як за 10 робочих днів до дати його розгляду, що свідчить про пряме ухилення відповідача від виконання вимог Закону. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до п. 3 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835, розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком. У додатку до цього Положення для усіх розпорядників інформації передбачений обов`язок розміщувати на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (https://data.gov.ua/) переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих розпорядником інформації, проєкти нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що відповідач не дотримується вимог оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних. Коцюбинська сільська рада як розпорядник публічної інформації не зареєстрована у Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, а також не забезпечує розміщення необхідної публічної інформації на веб-сайті Коцюбинської громади (https://kotsyubinskarada.gov.ua/).

Судом відмічається, що відповідач не тільки не забезпечує доступ до публічної інформації, але свідомо її приховує.

Так, ухвалою суду від 07.04.2021 було витребувано від відповідача рішення земельної комісії, яке зазвичай відображається у протоколі засідання.

Проте, незважаючи на норму ч. 10 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій зазначено, що висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідач у своєму відзиві зазначив про те, що рішення постійними комісіями не приймаються, а висновок постійної комісії з питання ОСОБА_1 було лише оголошено на сесії головою постійної комісії з питань землекористування, містобудування, землеустрою та відносин власності на природні ресурси, але не передано до Коцюбинської селищної ради до цього часу.

Також суд відхиляє аргумент відповідача про те, що постійна комісія ради з питань землекористування, містобудування, землеустрою та відносин власності на природні ресурси є самостійним та окремим органом Коцюбинської селищної ради, який склав та зберігає витребувані документи, а тому і позивач має звертатися саме до постійної комісії за видачею необхідних йому документів.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою. Депутат місцевої ради за дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

У статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначені суб`єкти системи місцевого самоврядування, а саме - система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- старосту;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

В силу частини першої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

За сукупністю зазначених норм суд приходить до висновку, що постійні комісії ради є органами, що утворюються всередині відповідних представницьких органів місцевого самоврядування (рад) та складаються виключно з депутатів (крім секретаря ради), попередньо розглядають і підготовлюють питання на пленарні засідання відповідної ради. Постійні комісії ради не є окремими суб`єктами місцевого самоврядування, а їх засідання є складовою частиною сесії відповідного представницького органу місцевого самоврядування.

Отже, суд приходить до висновку, що направлені до Коцюбинської селищної ради звернення позивача про надання протоколу засідання земельної комісії Коцюбинської селищної ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про продовження оренди земельної ділянки мали бути розглянути відповідачем та задоволені.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Коцюбинської селищної ради Київської області щодо нерозгляду заяв про неотримання рішення земельної комісії та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 17.09.2020 - 01.10.2020 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Проте позовна вимога щодо скасування рішення Коцюбинської селищної ради Київської області VІІІ скликання від 17.09.2020 - 01.10.2020 не підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду справи не було встановлено наявності у вигляді окремого документу рішення відповідача від 17.09.2020 - 01.10.2020.

Види актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у статті ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч.3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності (ч.4 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно з ч.8 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Отже, аналіз вказаних положень свідчить про те, що статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" чітко визначено три види актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування:

- нормативні та інші акти у формі рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради;

- рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради;

- розпорядження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.

Наданий відповідачем витяг з протоколу тридцять першої сесії Коцюбинської селищної ради VIII скликання від 17 вересня 2020 року - 01 жовтня 2020 року не є рішенням органу місцевого самоврядування у розумінні вищенаведених приписів статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виходячи з того, що таке рішення Коцюбинською селищною радою не було прийнято взагалі, що не заперечується відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача трьох тисяч гривень завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зі змісту наведених норм випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням позивачу шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.

Аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів та розрахунків сум, що б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі, в якому останній просить стягнути з відповідача моральну шкоду, а також завданням йому шкоди у вигляді заподіяння моральних чи фізичних страждань, з огляду на що позовна вимога щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000 грн. задоволенню не підлягає.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків не пов`язано із діями, вчиненими відповідачем, а пов`язано саме з бездіяльністю відповідача, суд дійшов висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяв позивача про неотримання рішення земельної комісії та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 17.09.2020 - 01.10.2020, а також шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяви позивача.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Коцюбинської селищної ради щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про неотримання рішення земельної комісії та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 17.09.2020 - 01.10.2020.

3. Зобов`язати Коцюбинську селищну раду Бучанського району Київської області протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили розглянути заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2020 року (зареєстрованої за вхідним № 2592/01.28 від 17 грудня 2020 року), від 05 січня 2021 року (зареєстрованої за вхідним № 2364/01.28 від 05 січня 2021 року), від 17 лютого 2021 року (зареєстрованої за вхідним № 2298/01.53 від 17 лютого 2021 року) та надати на них відповідь.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.