Рішення № 100711950, 29.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р. справа № 300/1536/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні в пільговому обчисленні періоду роботи з 08.10.1979 по 14.10.1984 в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза» (НЦТЭ РЭБ флота ГТНГ), з розрахунку один рік роботи за рік і шість місяців, як роботу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі; зобов`язати з 12 листопада 2020 року зарахувати до стажу роботи період роботи в районі, прирівняному до районів Крайньої Півночі з 08.10.1979 по 14.10.1984 в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза» (НЦТЭ РЭБ флота ГТНГ) на пільгових умовах, тобто один рік роботи за один рік та шість місяців та виплатити недоотримані суми пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, при призначенні пенсії за віком, не враховано в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за рік і шість місяців період роботи з 08.10.1979 по 14.10.1984 в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза» (НЦТЭ РЭБ флота ГТНГ), що знаходився в місцевості, прирівняній до районів Крайній Півночі. Вважає, що для обчислення пільгового страхового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено відповідні періоди роботи, тобто достатньо одного із цих документів, а не їх сукупність. Зауважує, що вказані періоди роботи позивача підтверджуються відповідними записами у його трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та записом про місцезнаходження підприємств - місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі, на яких ОСОБА_1 виконував роботи, а також відповідними довідками. Також зазначає, що згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029, Ханти-Мансійський національний округ віднесений до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу 32 роки 5 місяців. Зауважує, що архівним відділом адміністрації міста Нижнєвартовск надано архівні довідки, зокрема, архівна виписка №Н-125, згідно якої з позивачем укладався трудовий договір строком на 3 роки з 13.12.1979, архівна виписка №Н-126, відповідно до якої з ОСОБА_1 переукладався трудовий договір строком на 1 рік з 13.12.1982, та архівна виписка №Н-127, згідно якої з позивачем також переукладався трудовий договір строком на 1 рік з 13.12.1983. Відповідач зазначає, що за період з 08.10.1979 по 14.10.1984 позивачем не було подано строкових трудових договорів, тому для зарахування вказаного періоду роботи у півтора кратному розмірі до стажу роботи ОСОБА_1 немає підстав (а.с.45).

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України як пенсіонер, з 13.03.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.33).

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 11.11.2020 про зарахування до трудового стажу роботи в півторакраткому розмірі період роботи в районах Крайньої Півночі з жовтня 1979 по жовтень 1984 та здійснення перерахунку пенсії відповідно до цього стажу (а.с.11).

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 10.12.2020 №3919-3801/Н-02/8-0900/20 повідомив позивача про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 32 роки 5 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,32417) та заробітної плати за період з 01.01.1983 по 29.02.1988 (згідно з поданою довідкою), з 01.07.2000 по 31.05.2019 року (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку становить - 1,09621. Зазначено, що відповідно до записів трудової книжки, позивач з 08.10.1979 по 14.10.1984 працював на посаді водія 3кл. в Ніжневартовскому ЦЄ. Вказано, що 12.11.2020 ОСОБА_1 звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, долучив довідки Російської Федерації від 20.08.2020 за №№Н-123, Н-124, Н-125, Н-126, Н-127, Н-128, однак у вищезазначених довідках відсутні дані про укладення строкових трудових договорів, тому підстав для пільгового обчислення страхового стажу за цей період немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28 (надалі також - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції, трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 47 Інструкції стаж роботи, який дає право на отримання пільг, не переривається у випадку, зокрема, переводу і направлення на іншу роботу в межах районів Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, здійсненого по розпорядженню вищого органу, або за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, а також за рішенням радянських, партійних, профсоюзних і комсомольських органів.

Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що вказані періоди роботи позивача згідно рішення №092350001047 від 06.04.2021 про перерахунок пенсії (а.с.31), відповідачем зараховано до страхового стажу позивача, однак не зараховано у пільговому обчисленні, а саме один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.

Підставою для відмови у пільговому обчисленні цього стажу роботи став висновок відповідача про відсутність укладення позивачем письмового строкового трудового договору про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Як зазначає позивач, не заперечує відповідач, та підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 12.11.1976, ОСОБА_1 у період з 08.10.1979 по 14.10.1984 працював в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза», який знаходився у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (а.с.5-6).

Вказане також підтверджується архівними виписками №Н-125, №Н-126, №Н-127, архівною довідкою №Н-128 про перейменування та місцезнаходження підприємства та архівною довідкою №Н-123 про підтвердження трудових доходів від 20.08.2020 (а.с.37-43).

За змістом пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. При цьому, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зі змісту наведених норм слідує, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані один з документів: трудова книжка, письмовий трудовий договір, довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Отже, з огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі №341/1327/17, від 08 липня 2021 у справі №459/2778/16-а.

Таким чином, інші документи, окрім укладеного строкового трудового договору про роботу у відповідних районах, є належними підставами для пільгового обчислення стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

З аналізу наданих позивачем документів (трудової книжки, вказаних довідок) про його стаж роботи в період з 08.10.1979 по 14.10.1984 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, вказану роботу ОСОБА_1 виконував не вахтово-експедиційним методом, оскільки відсутні записи про це. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Зазначені обставини свідчать про наявність достатніх та необхідних правових підстав для зарахування періоду роботи позивача у період 08.10.1979 по 14.10.1984 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, до трудового стажу із застосуванням пільгового обчислення - один рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, суд зауважує, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказаний висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17, у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 у справі №1.380.2019.001036, від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 29 липня 2021 у справі №160/5098/19.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 №29/2021 (а.с.13 зворот), укладеного між адвокатом Капаком В.М. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Також позивачем надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №694 видане на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.06.2009 за №27 (а.с.16), ордер про надання правової (правничої) допомоги від 07.04.2021 серії АТ №1009381 (а.с.14), попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 07.04.2021 (а.с.15), а також квитанція №09/2021 від 29.03.2021 на суму 2100 грн. (а.с.15).

Так, згідно із попереднім (орієнтованим) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи адвокатом Капаком В.М. надано правничу допомогу наступного характеру: написання адвокатом позовної заяви - 2100 грн.

Відповідно до квитанції від 29.03.2021 №09/2021 ОСОБА_1 сплатив адвокату Капаку В.М. кошти в розмірі 2100 грн. за адвокатські послуги згідно договору про надання правової допомоги 29.03.2021 №29/2021.

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін та інших учасників справи.

Щодо правової допомоги у виді написання позовної заяви, вартість якої визначена в розмірі 2100,00 грн., суд вказує, що зазначена сума є недостатньо обґрунтованою і неспівмірною із предметом спору, оскільки вказана справа не є справою особливої складності, судова практика з приводу спірних правовідносин сформована однозначно, заявлений розмір витрат є не співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Суд зауважує, що у попередньому розрахунку суми судових витрат від 07.04.2021 відсутня інформація щодо кількості часу затраченого адвокатом Капаком В.М. на написання позовної заяви. У матеріалах справи також відсутня інформація про вартість однієї години роботи адвоката.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 2100 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Відтак, з огляду на нескладність справи, обсяг наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу повинен становити 1500,00 грн., решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд дійшов до висновку, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 1500 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на користь позивача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 122, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 08.10.1979 по 14.10.1984 в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза» (НЦТЭ РЭБ флота ГТНГ) в пільговому обчисленні стажу за роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 12.11.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 врахувавши період роботи з 08.10.1979 по 14.10.1984 в «Нижневартовском цеху технической эксплуатации ремонтно-эксплуатационной базы флота Главтюменьнефтегаза» (НЦТЭ РЭБ флота ГТНГ) до страхового стажу в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.