Рішення № 100711763, 01.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2021 року Справа № 280/7775/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 );

-зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка станом на 20.08.2021 становить 37 788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 та від 19.05.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки за період часу, а саме з 2017 року по дату нарахування боргу, позивач була офіційно працевлаштована, підприємницькою діяльністю не займалась. Позивач зазначила, що оскаржувані вимоги не отримувала. Також позивач просив зробити коригування шляхом виключення такої суми з інтегрованої картки платника податків. З наведених підстав позивач просить суд позов задовольнити.

06 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропонова 15 - денний строк для надання відзиву.

29.09.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №56285) поданий відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що позов не визнає, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. Зазначає, що позивач знаходилась на обліку як фізична особа-підприємець з 06.01.1994 по 15.06.2021. Позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску, також Позивач у адміністративному позові не стверджував про наявність обставин такого звільнення та не надав відповідні докази. Отже, відсутні жодні правові підстави для звільнення Позивача від сплати єдиного внеску, а отже відсутні й підстави для скасування оскаржуваної вимоги про сплати боргу (недоїмки). Також представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.11.2021 замінено відповідача по справі №280/7775/21 - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головне управління ДПС у Запорізькі області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 06.01.1994, про що внесено запис № 2001030170000113963. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена 15.06.2021, запис в ЄДР № 2001030060001113963. Позивач знаходився на обліку у Мелітопольському управлінні ГУ ДПС у Запорізькій області та спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок по строках:

З 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн, в тому

числі:

- 09.02.2018 в сумі 8448,0 грн за 2017 рік (Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік); - 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн за І кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

- 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн за II кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

- 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн за ІІІ кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

ОСОБА_1 оплатуу єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 15819,54 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, в сумі -10719,72 грн в тому числі:

- 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за IV кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

- 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн за І квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

- 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

- 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн за III квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю).;

ОСОБА_1 оплату єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 26539,26 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі - 9049,48 грн в тому числі:

20.01.2020 в сумі 2754,18 грн за IV квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

21.04.2020 в сумі 2078,12 грн за січень-лютий 2020 р. (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

20.07.2020 в сумі 1039,06 грн за червень 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);

19.10.2020 в сумі 3178,12 грн за Ш квартал 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю).

ОСОБА_1 оплату єдиного внеску за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала 35588,74 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2021 по дату прийняття вимоги в сумі - 2200,00 грн, за 4 квартал 2020 року, оплату ОСОБА_1 не здійснювала, заборгованість зі сплати єдиного внеску на дату надання відповіді склала - 37788,74 грн.

На суму недоїмки станом на 31.10.2020 контролюючим органом була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 №Ф-18197-13 на суму 35588,74 грн, яку було наділано на податкову адресу позивача - АДРЕСА_1 .

На суму недоїмки станом на 30.04.2021 контролюючим органом була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2021 №Ф-18197-13 на суму 37788,74 грн, яку було наділано на податкову адресу позивача - АДРЕСА_1 .

Вважаючи зазначені вимоги протиправними в частині нарахування єдиного внеску, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає.

Частиною 1 ст. 122 КАСУ передбачено, що позовна заява може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464 у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 ПКУ визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами п. 56.18 ПКУ, ст. 102 ПКУ не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Тобто, право на таке оскарження має бути реалізоване протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення податкового органу.

Позивач у позові просить суд визнати протиправними вимоги від від 12.11.2021 №Ф-18197-13 на суму 35588,74 грн, від 19.05.2021 №Ф-18197-13 на суму 37788,74 грн, при цьому зазначає, що вимоги не отримувала, оскільки вони були направлені за адресою: АДРЕСА_1 , що не є адресою позивача.

Суд не приймає доводи представника відповідача, що зазначена вимога була направлена позивачу на податкову адресу (… АДРЕСА_1 ), оскільки згідно листа Департаменту реєстарційних послуг Запорізької міської ради від 28.08.2021 №В-0374, позивач ніколи не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того,в даному випадку, судом досліджується саме строк на оскарження вимоги про сплату боргу, про існування якої позивач дізнався саме 09.07.2021отримавши їх нарочно. Позивач скористалась правом адміністративного оскарження. 09.08.2021 позивач отримала рішення ДПС України від 04.08.2021 № 6589/В/99-00-06-02-01-09 про залишення скарги без розгляду. Позовна заява була направлена позивачем поштою 20.08.2021, тобто в межах строку.

За таких обставин, позивачем дотриманий строк звернення до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 2 та 3 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вне сення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підпри ємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання №2390 від 01.07.2010, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершуєть ся через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.п.3-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зо бов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформ лені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання вста новленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390 - VІ спе ціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої вла ди та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повнова жень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєст ру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк прово дять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідо мчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та від повідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 ро ку, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Так, ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не містить жодних приписів щодо будь-яких обов`язків фізичних осіб-підприємців. Суд наголошує, що зазначена норма містить вказівку на обов`язок саме державного реєстратора протягом 2004-2005 років здійснити заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам - підприємців свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка у разі надходження від таких юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, (далі - Закон №2464) здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників; зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей. У осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбаченим законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських Формувань станом на 30.10.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, містяться дані про позивача, а саме:

ОСОБА_1 зареєстрована з 06.01.1994, 6647, 15.06.2021, 2108310700388, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, ВОЗНЕСЕНІВСЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ (ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОН М.ЗАПОРІЖЖЯ), 44118663, 31.12.2021, (дані про взяття на облік як платника податків); 17.08.2000, 08/11-8222, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, ВОЗНЕСЕНІВСЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ (ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОН М.ЗАПОРІЖЖЯ), 44118663, (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція № 449).

Згідно вимог Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахункова, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року встановлено на рівні 4723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2020 році становила 1039,06 грн (4723х22%).

Зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 910, згідно з нормами якого тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та стати єдиного внеску на загаїьнообов 'язкове державне соціаіьне страхування (дачі - єдиний внесок) особи, зазначені у пунктах 4. 5 та 5-1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та статі такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовувалися.

Такі особи могли прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату сдииого внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року є розмірах та порядку, визначених Законом №2464. У такому разі інформація про сплачені суми зазначаюся V звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб Законом №2464.

Водночас Законом України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки шатииків податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон №591) внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, згідно з якими подовжено період звільнення від нарахування, обчислення та стати єдиного внеску осіб, зазначених у пунктах 4. 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464, у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами з 1 по 30 травня 2020 року за себе.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2019 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. При цьому, фактичне не здійснення підприємницької діяльності та відповідно відсутність доходів згідно вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Матеріалами справи встановлено, що згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу, форми ОК-5 позивач в травні 2018 року, з жовтня по грудень включно 2018 року, у 2019 році та з січня по березень 2021 року була працевлаштована у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Імпульс» (код ЄДРПОУ 23853069).

Тобто, саме в цей період (травень 2018 року, з жовтня по грудень включно 2018 року, 2019 рік та з січня по березень 2021 року) за позивача єдиний внесок сплачувався його роботодавцем, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.

За таких обставин, контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивача, а саме за травень 2018 року, з жовтня по грудень включно 2018 року, 2019 рік та з січня по березень 2021 року.

Суд зазначає, що саме за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, з січня по квітень 2018 року, з червня по вересень 2018 року позивач не був працевлаштований та зобов`язаний сплачувати єниний соціальний внесок.

Зазначене підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування Форми ОК-5.

Тобто, суд вважає, що правомірним є саме нархування єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, з січня по квітень 2018 року, з червня по вересень 2018 року.

Так, у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа- підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Однак, нарахування та прийняття вимоги про сплату боргу є дискреціними повноваженнями органу ДПС, то ж за таких обставин, саме орган ДПС повинен прийняти вимогу про сплату боргу з урахуванням висновків суду, які викладені у мотивувальній частині.

За таких обсавин позовна вимога щодо скасування вимоги від 19.05.2021 №Ф-18197-13 та вимога від 12.11.2020 №Ф-18197-13 підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску саме за вказаний вище період, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування позивачу заборгованості в сумі 37788,74 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017-2020 рік є протиправними.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити скасування в індивідуальній картці платника позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого на підставі вимог відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбаченихстаттею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 911 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі. У випадку, зазначеному в абзаці другому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

За таких обставин вимога щодо зобов`язання здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску є передчасною, оскільки таке коригування прямо передбачено нормами діючого законодавства у разі скасування або зміни вимоги за рішенням суду.

Оскільки за матеріалами справи судом вимоги визнані протиправними в частині нарахування боргу за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, з січня по квітень 2018 року, з червня по вересень 2018 року, тобто не за весь період, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо здіцснення коригування даних в ІКП.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

За таких осбавин, за рахунок бюждетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 454,00 грн на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки від 12.11.2020 №Ф-18197-13 та вимогу про сплату боргу недоїмки від 19.05.2021 №Ф-18197-13, яка прийнята Головним управлінням ДПС у Запорізькій області щодо ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) у сумі 37788,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 01.11.2021.

Суддя Р.В. Сацький