Рішення № 100710622, 21.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 р. Справа№200/2713/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

за участю (в режимі відеоконференції):

позивача - ОСОБА_1 ,

представника першого відповідача - Лещенка М.Ю.,

представника другого відповідача - Бурча В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону),

Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку, висновку повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону), Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку, що стався близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року, від 7 листопада 2019 року № 22-19, складений першим відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування військовослужбовця Донецького прикордонного загону ОСОБА_1 від 1 грудня 2020 року, складений другим відповідачем;

- зобов`язати першого відповідача скласти та затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_1 27 жовтня 2019 року за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_1 за формою Нвс-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що акт розслідування та висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, який стався з ним 27 жовтня 2019 року близько 4-30 год, є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам нещасного випадку, а відтак підлягають скасуванню із складенням нового акту розслідування нещасного випадку.

Позивач пояснює, що є військовослужбовцем з 2007 року, з 14 серпня 2019 року обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонної служби (тип С) з персоналу Донецького прикордонного загону (Військова частина 9937) Донецько-Луганського регіонального управління (на теперішній час - Східного регіонального управління) Державної прикордонної служби України.

З 8 жовтня 2019 року позивач перебував у щорічній відпустці, яку проводив поза межами місця дислокації військової частини у м. Красилів Хмельницької області.

Зазначає, що з метою прибуття до місця несення служби придбав на своє ім`я посадочний документ на місце 004 вагону 06 потягу 070 ЛБ сполученням м. Львів - м. Маріуполь з часом відправлення із залізничного вокзалу м. Хмельницький 27 жовтня 2019 року о 5 год 31 хв, у зв`язку із чим близько четвертої години ранку 27 жовтня 2019 року пішки вирушив до залізничного вокзалу м. Хмельницький.

Того ж дня, близько 4-30 год, на шляху його прямування до залізничного вокзалу поблизу бару «Тарантино» невідомі особи здійснили напад на позивача, під час якого нанесли численні тілесні ушкодження, внаслідок чого останній втратив свідомість та потім тривалий час перебував на лікуванні у медичних закладах.

Того ж дня слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240010005061 та розпочато кримінальне провадження.

Наказом начальника Донецького прикордонного загону № 1349-АГ від 29 жовтня 2019 року було призначено розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, проведення якого доручено комісії Донецького прикордонного загону.

За результатами розслідування складено та затверджено Акт № 22-19 розслідування нещасного випадку (форми Нвс-5) від 7 листопада 2019 року, за висновками якого встановлено, що нещасний випадок з позивачем стався не під час виконання ним обов`язків військової служби, також зазначено, що акт за формою НПвс «Про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби» не складати у зв`язку із перебуванням потерпілого у стані алкогольного сп`яніння.

Наказом в.о. начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 51 від 2 листопада 2020 року було призначено повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, за результатами якого складено висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача від 1 грудня 2020 року, в якому зазначено, що: факт отримання останнім травми близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року підтверджується; під час отримання травми позивач вчиняв дії у стані алкогольного сп`яніння; нещасний випадок стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби; підстави для скасування акту форми Нвс-5 № 22-19, складеного комісією Донецького прикордонного загону та затвердженого начальником Донецького прикордонного загону 7 листопада 2019 року, - відсутні.

Позивач не погоджується із зазначеними актом та висновком відповідачів, оскільки вважає, що комісіями з розслідування нещасного випадку Донецького прикордонного загону та Східного регіонального управління Держприкордонслужби при проведенні первісного та повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача протиправно не враховано положення ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-ХІІ (яка була частиною третьою до доповнення статті новою частиною згідно із Законом № 161-ІХ від 3 жовтня 2019 року), якими визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби (п. 2).

Крім цього, позивач зазначає, що у матеріалах службового розслідування відсутні докази на підтвердження проведення передбачених Інструкцією № 199 процесуальних дій, а саме: обстеження місця нещасного випадку, опитування свідків нещасного випадку тощо, що завадило комісіям об`єктивно встановити обставини нещасного випадку та дійти єдиного вірного висновку про те, що нещасний випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

На підставі викладеного позивач переконаний, що акт розслідування нещасного випадку та висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку прийняті протиправно та безпідставно, з порушенням вимог діючого законодавства, відповідно підлягають скасуванню зі складенням нового акту.

Посилається при цьому на постанову верховного Суду від 20 березня 2018 року (а.с. 1-11).

У відзиві на позов, який надійшов до суду 7 травня 2021 року, перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Позивач у період з 8 по 27 жовтня 2019 року перебував у щорічній відпустці з місцем перебування м. Хмельницький.

Під час отримання травми 27 жовтня 2019 року о 4-30 год він вчиняв дії (рухався пішки по вулиці Проскурівська у м. Хмельницький) в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом токсикологічного дослідження Хмельницької обласної лікарні № 1 від 13 листопада 2019 року № 1499.

Відповідно до пп. 1 п. 17 Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704, Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння.

Підстав вважати, що він у цей час виконував обов`язки військової служби немає, оскільки ОСОБА_1 перебував на прилеглій території розважального закладу в стані алкогольного сп`яніння із метою, не пов`язаною із виконанням службових обов`язків. Дані про те, що він о 4-30 год 27 жовтня 2019 року перебував на шляху прямування на службу або зі служби, під час службової поїздки чи повертався до місця служби (військова частина 9937, м. Маріуполь), - немає.

Враховуючи наведене комісією Донецького прикордонного загону правомірно було складено акт за формою Нвс-5, яким нещасний випадок с позивачем був визнаний таким, що стався не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Враховуючи наведене при проведенні службового розслідування та складання акту нещасного випадку військова частина діяла у межах повноважень та виключно у спосіб, визначений діючим законодавством, з огляду на що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 111-113 т. 1).

У відзиві на позов, який отриманий судом 28 квітня 2021 року, другий відповідач також не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне.

Повторне (додаткове) розслідування згідно п. 20 Інструкції № 199 проводилась комісією Східного регіонального управління виключно в рамках перевірки правильності висновків комісії Донецького ПРИКЗ в частині обставин та причин нещасного висновку.

З метою визначення наявності або відсутності підстав для скасування актів попередньої комісії, комісією регіонального управління були вивчені матеріали розслідування нещасного випадку та акт форми Нвс-5 № 22-19, складений комісією Донецького прикордонного загону та складено відповідний висновок, який був затверджений 1 грудня 2020 року.

У період з 8 жовтня 2019 року по 27 жовтня 2019 року позивач був звільнений від виконання обов`язків військової служби у зв`язку із перебуванням у відпустці на підставі наказу начальника Донецького прикордонного загону від 1 жовтня 2019 року № 264-вв (додається до позову); приступити до виконання службових обов`язків позивач повинен був 28 жовтня 2019 року.

Під час отримання травм о 4-30 год 27 жовтня 2019 року позивач вчиняв дії (рухався пішки по вулиці Проскурівська м. Хмельницького) у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом токсикологічного дослідження Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 від 13 листопада 2019 року № 1499.

Також у відзиві зазначено, що підстав вважати, що позивач у цей час виконував обов`язки військової служби немає, оскільки останній не перебував на території військової частини (перебування навпроти бару «Тарантіно» не відповідає обов`язкам військовослужбовця), не виконував державних обов`язків, або обов`язків з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку, відповідно, відсутні об`єктивні дані вважати, що позивач о 4-30 год 27 жовтня 2019 року перебував на шляху прямування на службу або зі служби, під час службової поїздки, чи повертався до місця служби (впс (тип С) Донецького ПРИКЗ, м. Маріуполь).

Як наслідок, відсутні підстави вважати, що нещасний випадок, який стався з позивачем 27 жовтня 2019 року, пов`язаний з виконанням ним обов`язків військової служби - в протилежному випадку, якщо пов`язувати нещасний випадок із виконанням обов`язків військової служби, в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке настає за ст. 172-20 КУпАП (виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані).

А якщо позивач вчинив адміністративне правопорушення, то з огляду на приписи абз. 3 п. 17 Інструкції № 199, Акт що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс)), не складається.

З огляду на викладене, позовна вимога щодо визнання протиправним Висновку повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку Східного регіонального управління, який затверджено 1 грудня 2020 року, є необґрунтованою.

Вказує, що підстави для скасування актів комісії Донецького прикордонного загону відсутні, оскільки комісія Східного регіонального управління переглядала висновки в частині обставин та причин нещасного висновку, які викладені по суті правильно виходячи з пояснень, що отримані від позивача.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 103-108 т. 1).

Ухвалою суду від 19 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десять днів з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом (а.с. 86-87 т. 1).

Ухвалою суду від 6 квітня 2021 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, поновлено зазначений строк та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 95-96 т. 1).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 червня 2021 року (а.с. 139 т. 1)

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року забезпечено участь представника першого відповідача у підготовчому судовому засіданні, яке призначене на 15 червня 2021 року, в режимі відеоконференції (а.с. 153 т. 1).

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року внесено виправлення в ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (а.с. 158 т. 1).

Ухвалою суду від 9 червня 2021 року вирішено проведення підготовчого судового засідання, яке призначене на 15 червня 2021 року, здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю представника другого відповідача (а.с. 177 т. 1).

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року вирішено проведення судового засідання, яке призначене на 15 червня 2021 року, здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю позивача (а.с. 186 т. 1).

Протокольною ухвалою суду від 15 червня 2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14 липня 2021 року (а.с. 224 т. 1).

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року забезпечено участь позивача у підготовчому засіданні, яке призначено на 14 липня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon; забезпечено участь представника першого відповідача в режимі відеоконференції поза межами Донецького окружного адміністративного суду в приміщенні Донецького апеляційного суду (а.с. 238 т. 1).

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року забезпечено участь представника другого відповідача у підготовчому засіданні у справі, яке призначено на 14 липня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 239 т. 1).

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі; відкладено підготовче засідання у справі до 11 серпня 2021 року (а.с. 3 т. 2).

Ухвалою суду від 3 серпня 2021 року забезпечено участь представників відповідачів у підготовчому судовому засіданні у справі, яке призначене на 11 серпня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 30 т. 2).

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року забезпечено участь позивача у підготовчому судовому засіданні, яке призначене на 11 серпня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 41 т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 11 серпня 2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16 серпня 2021 року (а.с. 67 т. 2).

Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року забезпечено участь сторін у підготовчому судовому засіданні, яке призначене на 16 серпня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 79 т. 2).

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяв відповідачів про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду; закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 8 вересня 2021 року (а.с. 122-126 т. 2).

Ухвалою суду від 8 вересня 2021 року забезпечено участь сторін у судовому засіданні, яке призначене на 8 вересня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 134 т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 8 вересня 2021 року оголошено перерву у розгляді справи та призначено судове засідання на 21 вересня 2021 року (а.с. 139 т. 2).

Ухвалою суду від 8 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини 9937 про зупинення провадження у справі (а.с. 140-142 т. 2).

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року забезпечено участь сторін у судовому засіданні, яке призначене на 21 вересня 2021 року, в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (а.с. 155 т. 2).

21 вересня 2021 року у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Представник другого відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, також проти задоволення позовних вимог позивача заперечував у повному обсязі.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування (несення служби): 87553, Донецька область, м. Маріуполь, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, буд. 1Г, є військовослужбовцем, проходить військову службу за контрактом у Військовій частині 9937 (Донецькому прикордонному загоні) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 26 грудня 2017 року; з 14 серпня 2019 року займав посаду заступника начальника відділу прикордонної служби (тип С) з персоналу Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України; є учасником бойових дій (а.с. 13-14, 20, 74).

Перший відповідач, Військова частини 9937 (Донецький прикордонний загін), код ЄДРПОУ: 14321726; місцезнаходження: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150 А, є державною організацією (установа, заклад), суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 161 т. 2).

Другий відповідач, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ: 14321937; місцезнаходження: 61166, Харківська область, м. Харків, пров. Інженерний, буд. 7, є органом державної влади, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 103 т. 1, 162 т. 2).

Як встановлено судом, 13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Донецького прикордонного загону із рапортом стосовно надання йому другої частини щорічної відпустки за 2019 рік терміном 15 діб з 7 жовтня 2019 року, із виїздом до Хмельницької області, м. Красилів (а.с. 47 т. 1).

Відповідно витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 1 жовтня 2019 року № 264-ВВ «Про особовий склад» капітану Полюку Андрію (П-006404), заступнику начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С), надати другу частину відпустки із виїздом до Хмельницької області тривалістю 15 календарних днів, 1 святковий день та 4 доби для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад з 8 жовтня 2019 року; зазначено також, що ОСОБА_1 мав приступити до виконання службових обов`язків 28 жовтня 2019 року (а.с. 24, 44, 120 т. 1).

Як вбачається з відмітки на відпускному квітку позивач знявся з обліку (вибув) з Красилівського РВК 27 жовтня 2019 року (а.с. 46 т. 1).

За поясненням позивача з метою прибуття до місця несення служби він придбав на своє ім`я посадочний документ на місце 004 вагону 06 потягу 070 ЛБ сполученням м. Львів - м. Маріуполь із часом відправлення із залізничного вокзалу м. Хмельницький о 5 год 31 хв 27 жовтня 2019 року та близько 4-00 год хв 27 жовтня 2019 року пішки вирушив з пров. Івана Франка у м. Хмельницькому, де перебував на той час, в бік залізничного вокзалу м. Хмельницький (а.с. 2 т. 1).

В матеріалах справи наявні копія посадочного документа 000В4049-5В78-8393-0001 від 21 жовтня 2019 року для проїзду ОСОБА_2 у поїзді 070 ЛБ вагон 06 К місце 004, відправлення – м. Хмельницький, призначення – м. Маріуполь, час відправлення – 27 жовтня 2019 року о 5-31 год, час прибуття: 28 жовтня 2019 року о 6-30 год (а.с. 75 т. 1).

У той же день, 27 жовтня 2019 року, близько 4-30 год, поблизу бару «Тарантіно», розташованого по вул. Проскурівська, 83/1, у м. Хмельницькому, під час пересування позивача у напрямку залізничного вокзалу м. Хмельницький, невідомі особи здійснили напад на позивача та нанесли йому численні тілесні ушкодження, внаслідок чого ОСОБА_1 втратив свідомість та тривалий час перебував на лікуванні у медичних закладах (а.с. 21, 69 т. 1).

Зазначене встановлено на підставі пояснень сторін та матеріалів справи, в тому числі акту розслідування нещасного випадку від 7 листопада 2019 року № 22-19, складеного першим відповідачем та висновку повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку від 1 грудня 2020 року, складеного другим відповідачем (а.с. 115-117, 68-73 т. 1).

В матеріалах справи міститься пояснювальна записка чергового лікаря лікарні м. Хмельницький від 27 жовтня 2019 року, відповідно якої побитий біля бару «Тарантіно» ОСОБА_1 був доставлений бригадою швидкої допомоги у приймальне відділення лікарні без свідомості з ушкодженнями правої лобної ділянки; був оглянутий хірургом та неврологом, за результатом оглядів лікарів були складені медичні висновки (а.с. 33-36, 48-50 т. 1).

27 жовтня 2019 року слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис № 12019240010005061 за фактом здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_1 (потерпілий) (а.с. 38, 82-83 т. 1).

28 жовтня 2019 року начальником відділення охорони здоров`я майором м/с Андрієм Родіним складено рапорт на ім`я начальника Донецького прикордонного загону полковника Анатолію Коцюрбі, щодо призначення розслідування нещасного випадку, у зв`язку із тим, що 27 жовтня 2019 року, знаходячись у чергової відпустці отримав травму військовослужбовець мобільної прикордонної застави «Маріуполь», капітан ОСОБА_3 . У рапорті зазначено, що ОСОБА_1 того ж дня звернувся за медичною допомогою до травматологічного пункту Обласної лікарні м. Хмельницький. Знаходиться на стаціонарному лікуванні в госпіталі НАДПСУ з діагнозом: Струс головного мозку; закритий перелом 4-ої п`ясної кістки справа (а.с. 23, 119 т. 1).

Наказом начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України Коцюрби А. від 28 жовтня 2019 року № 287-ВВ «По особовому складу» на підставі довідки відділення охорони здоров`я (з медичним пунктом на 15 ліжок) від 28 жовтня 2019 року № 710 капітана ОСОБА_2 (П-006406), заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби «тип С» з 28 жовтня 2019 року вирішено вважати таким, що перебуває на стаціонарному лікуванні (а.с. 25, 121 т. 1).

Відповідно до перевідного епікризу № 960 та наказу начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Коцюрби А. від 28 жовтня 2019 року № 287-ВВ позивач перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні госпіталю НАДПСУ з 27 по 30 жовтня 2019 року (а.с. 79 т. 1, 62 т. 2); як вбачається з телеграми № 9755 від 2 листопада 2019 року, наданої працівниками госпіталю на запит начальника Донецького прикордонного загону Коцюрби А. від 29 жовтня 2019 року, позивач 30 жовтня 2019 року після додаткового обстеження переведений в нейрохірургічне відділення Хмельницької обласної лікарні (а.с. 50, 123 т. 1); відповідно до наказу начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Коцюрби А. від 7 листопада 2019 року № 296-ВВ, вирішено направити капітана ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С), до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) м. Київ з 7 листопада 2019 року (а.с. 61 т. 2); відповідно до наказу начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Коцюрби А. від 8 листопада 2019 року № 297-ВВ, вирішено вважати закінченим термін перебування на стаціонарному лікуванні капітана ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) 6 листопада 2019 року (а.с. 60 т. 2); згідно виписки клінічного центру Державної прикордонної служби України, у період з 8 по 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в зазначеному центрі (а.с. 77-78); згідно довідки від 13 листопада 2019 року № 690 госпітальної військово-лікарської комісії позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів (а.с. 52 т. 1); відповідно до наказу начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Коцюрби А. від 14 листопада 2019 року № 301-ВВ, капітану ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) після перебування на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральному клінічному госпіталі) м. Києва надано відпустку тривалістю 30 календарних днів з 14 листопада 2019 року (а.с. 59 т. 2); відповідно до наказу в.о. начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Лозінського С. від 10 грудня 2019 року № 324-ВВ, капітана ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) направлено до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) м. Київ на стаціонарне лікування (а.с. 58 т. 2); наказом в.о. начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Лозінського С. від 16 грудня 2019 року № 329-ВВ вирішено вважати закінченим термін перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою капітана ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) з 13 грудня 2019 року (а.с. 57 т. 2); відповідно до наказу в.о. начальника Першого прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби полковника Лозінського С. від 24 грудня 2019 року № 338-ВВ, капітана ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) вирішено вважати таким, що прибув з Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) після стаціонарного лікування (а.с. 56 т. 2).

29 жовтня 2019 року Наказом № 1349-АГ Донецько-Луганського регіонального управління Донецького прикордонного загону Державної Прикордонної служби України на підставі рапорту начальника відділення охорони здоров`я про травмування військовослужбовця ОСОБА_1 під час перебування в щорічній відпустці, з метою встановлення обставин та причин травмування військовослужбовця, причинного зв`язку події з виконанням ним обов`язків військової служи вирішено призначити розслідування нещасного випадку; призначена комісія з розслідування нещасного випадку (а.с. 18-19, 118 т. 1).

7 листопада 2019 року Комісією з розслідування нещасного випадку Донецького прикордонного загону складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року у Донецькому прикордонному загоні № 22-19 (за формою Нвс-5) (а.с. 20-22, 65-67, 115-117 т. 1).

Згідно висновків цього Акту комісією вирішено, відповідно п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» нещасний випадок з капітаном ОСОБА_4 вважати таким, що стався не під час виконання ним обов`язків військової служби; посадових осіб Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону); дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, не вбачається, потерпілий знаходився в стані алкогольного сп`яніння; порушень вимог нормативно-правових актів з боку персоналу Донецького прикордонного загону не вбачається; вирішено не складати акт за формою НПвс про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

В матеріалах справи наявні копії довідок від 27 жовтня 2019 року та 13 листопада 2019 року щодо результату токсикологічного дослідження, з яких вбачається, що за результатом дослідження крові ОСОБА_1 , взятої на аналіз 27 жовтня 2019 року о 5-40 год, виявлено вміст алкоголю – 2,391‰ (а.с. 31-32 т. 1).

25 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до т.в.о. начальника Донецького прикордонного загону щодо перегляду розслідування нещасного випадку, оскільки був не згоден з його висновками (а.с. 43 т. 1).

На підставі вказаного рапорту начальник Донецького прикордонного загону 15 жовтня 2020 року звернувся із клопотанням (вих. № 9736) до Східного регіонального управління Донецького прикордонного загону Державного прикордонної служби України щодо розгляду питання стосовно призначення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку (а.с. 42 т. 1).

Розглянувши звернення начальника Донецького прикордонного загону, 2 листопада 2020 року Наказом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України призначено повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, що стався з капітаном ОСОБА_4 ; затверджено склад комісії, якій доручено провести додаткове розслідування, про що доведено позивача (а.с. 40-41, 59 т. 1).

1 грудня 2020 року Комісією Східного регіонального управління складено висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування військовослужбовця Донецького прикордонного загону майора ОСОБА_2 , відповідно до якого Комісія дійшла висновку, що факт отримання останнім травм близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року підтверджуєтеся, разом із цим під час отримання травм майор ОСОБА_3 вчиняв дії у стані алкогольного сп`яніння; крім цього нещасний випадок стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби; підстави для скасування акту форми Нвс-5 № 22-19, складеного Комісією Донецького ПРИКЗ та затвердженого начальником Донецького прикордонного загону 7 листопада 2019 року – відсутні (а.с. 68-73 т. 1).

14 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Східного регіонального управління Донецького прикордонного загону Державного прикордонної служби України із рапортом щодо надання копій матеріалів розслідування нещасного випадку, що з ним стався (а.с. 95 т. 2).

15 січня 2021 року Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державного прикордонної служби України із супровідним листом вих. № 33-363 направив ОСОБА_1 копії матеріалів розслідування нещасного випадку, яке проведене за наказом начальника Донецького прикордонного загону від 19 жовтня 2019 року № 1349-АГ (всього на 19 арк.), а також повідомило останнього, що повторне (додаткове) розслідування було призначене та проведене комісією Східного регіонального управління та щодо ознайомлення із матеріалами вказаного розслідування ОСОБА_1 слід звернутись до керівництва Східного регіонального управління. Також зазначено, що висновок повторного (додаткового) розслідування доведений йому під особистий підпис 7 грудня 2020 року (Т/34-9043 від 1 грудня 2020 року вх. № 14814 від 2 грудня 2020 року) (а.с. 16-17 т. 1, 96-99 т. 2).

29 січня 2021 року Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державного прикордонної служби України із супровідним листом вих. № 34-905 направило ОСОБА_1 копії висновку та матеріалів повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом його травмування (всього на 34 арк.) (а.с. 39-84 т. 1, 101-102 т. 2).

Будучи не згодним із прийнятими актом розслідування нещасного випадку, що стався з ним 27 жовтня 2019 року, та висновком повторного (додаткового) розслідування цього нещасного випадку, позивач 15 березня 2021 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Розглядаючи справу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.п. 7, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведені нормативно-правові приписи, беручи до уваги, що спірні акт та висновок прийняті суб`єктами владних повноважень, а також те, що ці акти індивідуальної дії прийняті (складені) на виконання цими суб`єктами владних управлінських функцій і стосуються прав позивача, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 1640/3010/18.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2694-ХІІ визначено поняття охорони праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За приписами ст. 22 Закону № 2694-ХІІ встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та веденням обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704, затверджена Інструкція про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України» (далі – Інструкція № 199).

Відповідно до п.п. 3 – 4 розділу І цієї Інструкції розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, […] які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця. Нещасні випадки, пов`язані із нанесенням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство військовослужбовця незалежно від здійснення кримінального провадження розслідуються відповідно до цієї Інструкції.

Згідно пп. 2 п. 4 розділу ІІ Інструкції № 199 керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний: протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв`язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо).

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції № 199 комісія зобов`язана: оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства; визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби; установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

Згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції № 199 за результатами розслідування комісія зобов`язана скласти:

- акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі – акт форми Нвс-5);

- акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Відповідно до п. 16 розділу ІІ Інструкції № 199 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вбачається з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до п. 17 розділу ІІ Інструкції № 199 акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:

- вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння;

- вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

- навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Згідно п.п. 20 – 22 розділу ІІ Інструкції № 199 у разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку Голова Державної прикордонної служби України (керівник територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) з метою забезпечення об`єктивності розслідування нещасного випадку має право призначити повторне (додаткове) розслідування такого випадку комісією в іншому складі. За результатами повторного (додаткового) розслідування комісія зобов`язана скласти висновок про наявність або відсутність підстав для скасування актів попередньої комісії. Такий висновок, підписаний головою і всіма членами комісії, подається на затвердження особі, що призначила повторне (додаткове) розслідування. За висновком комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, має право скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс), а також вжити заходів щодо активізації роботи із запобігання виникненню нещасних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які порушили вимоги керівних документів щодо збереження життя та здоров`я військовослужбовців.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини у справі суд дійшов висновку, що нещасний випадок якій стався із позивачем близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року, мав місце під час повернення до місця служби (на шляху прямування на службу) що відповідно до приписів п. 16 розділу ІІ Інструкції № 199 та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважається таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби.

Щодо посилань відповідачів як на підставу правомірності складання 7 листопада 2019 року Акта розслідування нещасного за формою Нвс-5 та, як наслідок, підставу правомірності не складання акта форми Нвс-1, на те, що позивач під час нещасного випадку був у стані алкогольного сп`яніння, а тому згідно п. 17 розділу ІІ Інструкції № 199, акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не мав складатись, - суд зазначає наступне.

Як наведено судом вище відповідно до п. 17 розділу ІІ Інструкції № 199 акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є н а с л і д к о м вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння […].

Як вбачається встановлено судом, в тому числі на підставі акту розслідування нещасного випадку від 7 листопада 2019 року № 22-19, складеного першим відповідачем, та висновку повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку від 1 грудня 2020 року, складеного другим відповідачем (а.с. 115-117, 68-73 т. 1), причинами нещасного випадку, що трапився з позивачем 27 жовтня 2019 року, було травмування внаслідок протиправних дій інших осіб.

Зазначене підтверджується і довідкою від 13 листопада 2019 року № 690 госпітальної військово-лікарської комісії, в якій зазначено, що травма позивача пов`язана із проходженням військової служби (а.с. 52 т. 1).

Жодних доказів на спростування зазначеного суду не надано.

Отже, нещасний випадок, що трапився з позивачем 27 жовтня 2019 року, не був н а с л і д к о м вчинення позивачем дій у стані алкогольного сп`яніння.

На обов`язковість встановлення факту наслідковості нещасного випадку від дій, вчинених особою у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння при приведення розслідувань нещасних випадків наголошував і Верховний Суд, зокрема, у постановах Верховний Суд від 20 березня 2018 року у справі № 813/4502/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 802/1869/17-а, від 26 червня 2018 року у справі № 487/4401/16-а, від 4 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а.

Щодо посилань відповідачів на ту обставину, що якщо вважати, що позивач під час здійснення нещасного випадку виконував обов`язки військової служби, то вживання алкогольних напоїв є підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, що також є наслідком не складання акту про розслідування нещасного випадку за формою Нвс (НПвс), суд зазначає таке.

Статтею 172-20 Кодексу адміністративного передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно абз. 3 п. 17 розділу ІІ Інструкції № 199 акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається якщо, по-перше, факт вчинення адміністративного правопорушення встановлений рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, по-друге, нещасний випадок є н а с л і д к о м вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів прийняття відповідним органом (посадовою особою) щодо позивача постанови (рішення) про притягнення його до відповідальності за ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення; як наслідок, відсутні і докази, які б підтверджували, що вчинене правопорушення спричинило нещасний випадок, що трапився із ОСОБА_1 27 жовтня 2019 року.

За поясненням представниками відповідачів, наданих у судовому засіданні, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за фактом виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги приписи п. 15 розділу ІІ Інструкції № 199, суд дійшов висновку, що першим відповідачем протиправно було зазначено в акті розслідування нещасного випадку від 7 листопада 2019 року № 22-19, про те, що даний нещасний випадок стався не під час виконання позивачем обов`язків військової служби та про те, що не підлягає складенню акт за формою НПвс.

Відповідно, зазначений акт підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині – задоволенню.

З цих же підстав є протиправним і висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування військовослужбовця Донецького прикордонного загону ОСОБА_2 від 1 грудня 2020 року, складений другим відповідачем, а тому даний висновок також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання першого відповідача скласти та затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 27 жовтня 2019 року за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 за формою Нвс-1, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи встановлені судом обставини суд вважає за необхідне для ефективного захисту порушеного права позивача зобов`язати першого відповідача скласти та затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 27 жовтня 2019 року, за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 за формою Нвс-1 (НПвс).

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і в цій частині.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 72-77, 90, 139, 159-165, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону) (код ЄДРПОУ: 14321726; місцезнаходження: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а), Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України(код ЄДРПОУ: 14321937; місцезнаходження: 61166, Харківська область, м. Харків, пров. Інженерний, буд. 7) про визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку, висновку повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку, що стався близько 4-30 год 27 жовтня 2019 року, від 7 листопада 2019 року № 22-19 за формою Нвс-5, складений комісією Донецького прикордонного загону.

Визнати протиправним та скасувати висновок повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку за фактом травмування військовослужбовця Донецького прикордонного загону ОСОБА_2 від 1 грудня 2020 року, складений Комісією Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін) скласти та затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 27 жовтня 2019 року, за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_4 за формою Нвс-1 (НПвс).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності позивача та представників відповідачів (в режимі відеоконференції).

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 1 жовтня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна