Рішення № 100710598, 29.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 р. Справа№200/9264/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дій, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з квітня 2019 року, зобов`язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість, а також утриматись від подальшого зупинення її виплати та наступні виплати здійснювати без дотримання вимог для тимчасово переміщених осіб.

В наданому позові позивач зауважив на протиправності припинення виплати йому пенсії, зазначив, що він перебуває на обліку відповідача, з квітня 2019 року безпідставно припинив отримувати пенсію. За змістом позову припинення виплати пенсії відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату йому пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наведені обставини позивач вважає такими, що свідчать про наявність підстав для поновлення виплати пенсії.

Також позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення.

У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідач, посилаючись на порядок отримання пенсій внутрішньо-переміщеними особами, що встановлений положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанов Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014, № 365 від 08.06.2016, № 509 від 01.10.2014 зазначив, що виплата пенсії здійснюється за місцем перебування внутрішньо-переміщеної особи на обліку, що підтверджується відповідною довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення та видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо-переміщеної особи, затвердженою Постановою КМУ № 509. У листопаді 2019 року, після отримання від органів соціального захисту населення інформації про відсутність в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про позивача, останньому припинено виплату пенсії. За її поновленням позивач не звертався, з огляду на що відповідач наголосив на правомірності невиплати пенсії позивачу з 01.11.2019.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 02.08.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою від 11.08.2021 замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Ухвалою від 09.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 20.09.2021, витребувано з відповідача додаткові докази у справі. Ухвалою від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху, ухвалою від 20.10.2021 продовжено розгляд справи, її призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.10.2021. Ухвалами від 29.10.2021 повернуто без розгляду відповідачу заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні та поновлено позивачу строк звернення до суду.

Через неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду сторін, суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює подальший розгляд справи у письмовому провадженні. Ухвалою від 29.10.2021 позиву поновлено строк звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є одержувачем пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Листом від 05.11.2019 № 11668/03-01 УСЗН Дружківської міської ради повідомлено відповідача про відсутність в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про позивача.

Відповідно до наданої відповідачем довідки від 08.09.2021 № 478/03.2-11 позивачу здійснено виплату пенсії по листопад 2019 року включно, з 01.12.2019 нарахування та виплату пенсії припинено. Вказане також підтверджується інформацією з програмного забезпечення відповідача про виплату позивачу пенсії.

Будь-які документи, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу певним рішенням в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані абзацом першим частини 1 статті 47 зазначеного Закону, який в редакції чинній на час припинення виплати пенсії позивачу передбачав, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Абзац перший частини першої статті 47 в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016 передбачає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна «законодавство» від 09.07.1998 № 12-рп/98 Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов`язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).

Разом з тим за змістом пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000, виходячи з Конституції України Закон України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від 11.07.1996, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.

Під час розгляду справи судом не встановлено наявності визначених ст. 49 Закону № 1058 або іншими законами підстав припинення виплати позивачу пенсії, в матеріалах справи відсутнє також рішення про припинення виплати пенсії, що свідчить про вчинення територіальним управлінням пенсійного фонду припинення виплати пенсії не у встановлений законом спосіб та за відсутності законодавчо визначених підстав.

Під час надання оцінки доводам відповідача те, що позивач має право на отримання пенсійних виплат виключно за умови підтвердження свого статусу внутрішньо-переміщеної особи, суд виходить із наступного

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, яким відповідно до Конституції встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 2 цього закону передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до ст. 1 цього закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1706 - для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

26.11.2014 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначалося, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

08.06.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджені Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Водночас, дія зазначених підзаконних нормативно-правових актів поширюється лише на осіб, що отримали статус внутрішньо-переміщеної особи та не встановлює будь-яких особливостей виплати пенсії особам, що не набули такого статусу. Наведений підзаконний акт не є законом, а тому не може звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

В суду відсутні відомості про наявність в позивача статусу внутрішньо-переміщеної особи, з огляду на що відсутні підстави поширення на нього дії нормативно-правових актів, якими врегульований порядок отримання пенсійних виплат внутрішньо-переміщеними особами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.07.2004 у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Висновок про те, що відсутність довідки про взяття особи на облік як такої, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати соціальних виплат, сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 по справі №243/3505/16-ц.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.02.2021 у справі №812/83/18, від 09.02. 2021 у справі № 360/3875/18, від 17.03.2020 у справі №227/2158/17, від 23.06.2020 у справі №227/4106/17, від 30.11.2020 у справі №360/3365/18, правовідносини у яких є подібними до тих, які виникли у справі, що розглядається, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведене вище свідчить про припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за відсутності на те законодавчо визначених підстав, чим порушено право позивача на соціальний захист, що передбачено ст. 46 Конституції України. Враховуючи визначене вище, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про правомірність припинення виплати позивачу пенсії з 01.12.2019 через відсутність в нього статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Зазначене свідчить про обґрунтованість вимог позивача в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії вимог з 01.12.2019 та зобов`язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість з 01.12.2019.

Водночас, стосовно вимог про зобов`язання відповідача утриматись від подальшого зупинення виплати пенсії та наступні виплати здійснювати без дотримання вимог для тимчасово переміщених осіб суд зауважує, що це є вимогами на майбутнє, в той час як судовому захисту підлягає порушено право. Отже, у їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачу відстрочено сплату судового збору.

Враховуючи вказане, на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам – по 454 грн з позивача та відповідача.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов`язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов`язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з грудня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з грудня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 копійок з ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 копійок з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик