Рішення № 100710424, 01.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Справа № 160/14529/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047250010422 від 11.06.2021 року про відмову у призначенні пенсії - незаконним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудового стажу з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1996 року, починаючи для проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача від 05.06.2021 року про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення про відмову в такому призначенні. З цього рішення позивачу стало відомо, що до страхового стажу не були враховані періоди роботи з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року, оскільки записи, які внесено до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1996 року, занесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, відповідач зазначив у своєму рішенні, що у разі надання уточнюючих довідок із зазначенням повної інформації про прийняття та звільнення з роботи можливо розглянути право на призначення пенсії за віком. Вважаючи прийняте відповідачем рішення про відмову у призначені пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/14529/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

22.09.2021 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що 05.06.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та згідно з пунктами 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, якими передбачені відповідні вимоги щодо заповнення трудової книжки. За наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи - з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року, оскільки записи, які внесено до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1996 року, занесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Уточнюючих довідок позивач не надав. Відтак, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18 серпня 1998 року Нікопольським РВ УМВС України у Дніпропетровській області.

03.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення № 047250010422 від 11.06.2021 року про відмову у призначенні пенсії.

Мотивуючи своє рішення відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року, оскільки записи, які внесено до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1996 року, занесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Крім того, відповідач зазначив у своєму рішенні, що у разі надання уточнюючих довідок із зазначенням повної інформації про прийняття та звільнення з роботи, можливо розглянути право на призначення пенсії за віком.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії та незарахуванням відповідачем періодів роботи, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) та в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (далі -Інструкція № 58).

Відповідно до записів дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 15.11.1996 року, ОСОБА_1 , зокрема, працювала (далі мовою оригіналу):

- запись № 1 - 15.10.1984 - Харьковский научно-технический центр Енакиевськое отделение "Приборсервис" Углегорский филиал (Приказ № 38/ОК от 15.10.84 г.);

- запись № 2 - 10.06.1985 - переведена продавцом маг. № 110 (Пр. № 93/ОК от 11.06.85 г.);

- запись № 3 - 12.09.1987 - переведена ст. продавцом маг. № 110 (Пр. № 123/ОК от 12.09.87 г.);

- запись № 4 - 01.07.1989 - переведена старшим продавцом в Енакиевськое отделение "Промтехснаб" (Приказ № 142/ОК от 01.07.89 г.);

- запись № 5 - 02.07.1989 - Запорожское акционерное общество материально-технического обслуживания "Промтехснаб" г. Енакиево. Принята старшим продавцом маг. "Елена" (Пр. 11/ОК/3 от 02.07.1989 г.);

- запись № 6 - 29.06.1991 - уволена в соответствии со ст. 38 КОЗТ Украины - собственное желание (Пр. 28 от 29.06.91 г.);

- запись № 7 - 21.07.1991 - Частное предприятие научно-технический центр "Интеграл". Принята на должность бухгалтер-кассир (Приказ № 17 от 21.07.1991 г.);

- запись № 8 - 15.05.1994 - уволена с занимаемой должности по собственному желанию ст. 38 КОЗТ Украины (Пр. 38 от 15.05.94 г).

Частиною 2 п. 1 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом 1 п. 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно з п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.27. Інструкції зазначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Крім цього, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

З огляду на наведені норми, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах покладається саме на відповідальну особу такого підприємства.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що: «<…>Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, спірні періоди роботи позивача з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року підтверджено записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працювала у вказані періоди.

При цьому неналежний порядок заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім того, відповідачем не надано позивачу роз`яснень та/або пояснень стосовно, яка саме неповна інформація про прийняття та звільнення з роботи вказана в трудовій книжці, які саме неточності записів трудової книжки з прийняття та звільнення з роботи стали підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до стажу позивача. Тоді як, записи щодо цих періодів роботи з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року здійснені розбірливо та із зазначенням відповідних дат та реквізитів наказів (дата і номер).

За таких обставин, відповідачем не зазначено, з яким саме порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників зроблено відповідні записи, в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки, яка містить необхідну інформацію про спірні періоди роботи позивача.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.

Отже, суд вважає, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача щодо спірних періодів роботи.

При цьому суд звертає увагу на те, що положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Крім того, суд вважає зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішення, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на задоволення позовної заяви, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 18.08.2021 року судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047250010422 від 11.06.2021 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.10.1984 року по 29.06.1991 року та з 21.07.1991 року по 15.05.1994 року відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1996 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський