Рішення № 100710144, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Справа № 160/8787/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “МОРІСТОН” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “МОРІСТОН” до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2021/000018/1 від 17.05.2021 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110140/2021/00082 від 17.05.2021 року;

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Дніпровською митницею Держмитслужби до суду подано відзив (01.07.2021 року), у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне. Так, позивач 17.05.2021 року звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару «електрочайники побутові в асортименті. Країна виробництва CN». Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2020 № JMHX/MR-2020 із компанією „HANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD” (CN)” - продавець та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за МД № UA110140/2021/005194 (далі - ЕМД). Поставка товару здійснена на умовах DAP UA Dnipro. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. За результатами формато - логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД від 17.05.2021 №UA110140/2021/005194 згенеровано обов`язкову форму контролю 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. З ст. 53 МКУ), а саме:

Відповідно до п. 5.1 контракту JМНХ/МR-2020 від 01.06.2020 поставка товару покупцеві здійснюється окремими партіями, протягом терміну дії зовнішньоекономічного контракту і визначається інвойсами на кожну окрему партію товару. Відповідно до п. 4.3. контракту JМНХ/МR-2020 від 01.06.2020 оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару. У комерційному рахунку № 8В210315 від 15.03.2021 зазначені умови оплати: «протягом 180 днів після поставки партії товара». Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п. 5 ст. 51 МКУ). Відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст. 254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Наданий переклад інвойсу № SВ210315 від 15.03.2021 містить печатку продавця, що не передбачено умовами контракту та не відповідає вимогам щодо перекладу товаротранспортних документів. Відповідно до вимог п. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно п. 1.1 контракту JМНХ/МR-2020 від 01.06.2020 продавець продає, а покупець купує товар - побутову техніку, посуд, столові прибори, згідно інвойсів на кожну поставку, які є невід`ємною частиною даного контракту. У наданому рахунку № SB210315 від 15.03.2021 відсутні відомості про торгівельну марку, заявлену декларантом у електронному інвойсі ЕМД по товару №2. Заявлений у електронному інвойсі ЕМД виробник товару також не зазначений у інвойсі SB210315. Зазначені відомості не підтверджені документально та відсутні у товаросупровідних документах (контракт, інвойс, прайс, комерційна пропозиція). Надана до митного оформлення комерційна пропозиція видана 10.02.2020, тобто раніше ніж укладений контракт - 01.06.2020. У пропозиції відсутні відомості про виробника та торгівельну марку, відсутній строк дії пропозиції. У морському коносаменті № UTRUST20120322 від 22.03.2021 назва товару, що імпортується («home appliance and spareparts», згідно перекладу з мережі Інтернет - «побутова техніка та запчастини»), не відповідає заявленим товарам у ЕМД та товаросупровідних документах. У графі 21 ЕМД декларантом заявлено морське судно - MAERSK KLAIPEDA, що не відповідає відомостям морського коносаменту № UTRUST20120322 від 22.03.2021 - MSC MINA, що може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально- розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше, та які не були надані до митного оформлення. Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення ст. 335 МКУ. Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення не надавались та не надіслані в рамках консультації, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару. Всупереч вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651) у графі 31 ЕМД не зазначені технічні характеристики та параметри чайників, які містяться у комерційній пропозиції (потужність, об`єм).

Відповідно до п. 6.3 наданого до митного оформлення контракту зазначено, що продавець гарантує якість товару протягом 12 місяців з дня здійснення поставки за умови його нормального експлуатування. При виявленні дефектів протягом зазначеного терміну, не є наслідком неправильної експлуатації, під технічним контролем і за погодженням сторін після процедури сервісного обслуговування, організованого продавцем, продавець зобов`язується компенсувати їх вартість покупцеві. Вказаний документ, що містить відомості про якісні характеристики та мають влив на його вартість, до митного оформлення не надано. У графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер у годи-контракт з виробником (4104). У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа «4104» - це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Для підтвердження виробника товарів декларанту запропоновано надати документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Заявлені декларантом відомості щодо виробника товару та характер зовнішньоекономічної угоди не підтверджено документально, що впливає на вартість оцінюваного товару. Тобто, якщо виробник товару не є його продавцем, та договірні відносини з ним не встановлені, це може свідчити про посередницький характер угоди. Пряма поставка товару від його виробника або поставка від посередника, впливає на митну вартість цього товару, оскільки зовнішньоекономічна операція із залученням посередника тягне додаткові витрати (як мінімум, посередницька винагорода). Згідно інвойсу № SB210315 від 15.03.2020 комерційні умови поставки заявленого товару DAP Дніпро. За заявленими в Україні умовами поставки - DAP Дніпро, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення до вказаного місця призначення - м. Дніпро, а також оплатити всі витрати до поіменованого пункту. З урахуванням правил Інкотермс 2010, Коментаря Міжнародної торгово - промислової палати (ICC) до правил Інкотермс 2010, продавцем оплачено всі витрати і фрахт до порту призначення - порт Південний, Україна, без вивантаження, тоді як за задекларованими в Україні умовами поставки - DAP Дніпро, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення до вказаного місця призначення - м. Дніпро, а також оплатити додаткові витрати, які стягуються вантажно - розвантажувальними комплексами (терміналами) у порту.

У наданій експортній декларації зазначені умови поставки CFR та заявлена вартість партії товарів згідно інвойсу № SB210315 від 15.03.2020-15 304,65 дол. США на умовах поставки DAP Дніпро, а також зазначені витрати на транспортування за маршрутом Нанша - порт Південний - 3900 дол. США. Включення у вартість партії товарів витрат по доставці з порту Південний до м. Дніпро не підтверджено. Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь- якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2, п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларанта також повідомлено про те, що про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові документи митницю необхідно повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення. Декларант листом від 17.05.2021 повідомив митницю про відсутність додаткових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларанта повідомлено, що враховуючи зазначені в повідомлені митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 17.05.2021 №UА110140/2021/005194, відсутність документального підтвердження повноти включення витрат відповідно до положень ч. 10 ст. 58 МКУ, відсутності документального підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару «ЕлектрочайниКи побутові. Торгівельна марка: LIBERTON. Виробник: JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD. (КИТАЙ)» - 0,82 дол/кг та 0,68 дол/шт.

За результатом контролю співставлення встановлено наявність інформації про митні оформлення товарів: - «Прилади електронагрівальні: чайники електричні, побутові, для кип`ятіння води, нові, що працюють від напруги 220В, немістять передавальних та приймально-передавальних пристроїв: Електричний чайник TM VILGRAND», співставного з оцінюваним товаром № 1 з урахуванням опису товару, якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва та відправлення, наявності торгівельної марки, умов поставки, імпортованого за ціною угоди у найближчий до митного оформлення час та випущеного у вільний обіг на умовах СРТ Черноморськ, характери угоди - 4104, вагою нетто 6405кг, за ЕМД від 12.05.2021 №UA500490/2021/ 006493 на рівні 2,1333 дол/шт.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 17.05.2021 №UA110140/2021/0000018/1. Митна вартість оцінюваного товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості -2 г) резервним методом, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, та ґрунтується на рівні митної вартості товарів за ЕМД від 12.05.2021 №UA500490/2021/006493 на рівні 2,1333 дол./шт.

При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 рішення про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59-61 МКУ та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 17.05.2021 № UA110140/2021/00082. Відповідно до ст. 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Таким чином, картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за МД від 17.05.2021 № UA110140/2021/005226. Термін дії гарантійних зобов`язань - до 15.08.2021. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та оформленні Картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Ідентичний товар (та сама торговельна марка, той самий артикль) продаються на митній території України через мережу Інтернет за вартістю, яка у 2000% перевищує заявлену.

Також, суд вважає за необхідне допустити у даній справі заміну відповідача Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) його правонаступником Дніпровською митницею (ЄДРПОУ ВП 43971371; вул. Ольги княгині, будинок 22, м. Дніпро, 49038) з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 855 було утворено як юридичну особу публічного права Дніпровську митницю Держмитслужби.

Дніпровська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) з 02.11.2020 знаходиться в стані припинення у зв`язку із реорганізацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у томі числі Дніпровську митницю Держмитслужби.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, у тому числі Дніпровську митницю.

Наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 затверджено Положення про Дніпровську митницю.

Відповідно до наказу Держмитслужби від 30.06.2021 № 472 з 01.07.2021 розпочато діяльність Дніпровської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за ЄДРПОУ 43115923 зареєстрована Державна митна служба України, та у її складі Дніпровська митниця (ЄДРПОУ ВП 43971371).

Відповідно до підпунктів 56, 57, 58 пункту 4 Положення про Дніпровську митницю, затвердженого наказом ДМС України від 29.10.2020 № 489, Митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами: забезпечує здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; забезпечує правильність заповнення та використання митних декларацій, внесення до них змін та визнання декларацій недійсними; здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перемішуються через митний кордон України.

Підпунктами 21, 22 пункту 5 Положення про Дніпровську митницю визначено, що Митниця з метою виконання повноважень бере участь у судових справах та судових процесах (у порядку самопредставництва Митниці) через начальника Митниці, а також без окремого доручення начальника Митниці через його заступників та посадових осіб самостійних структурних підрозділів Митниці, відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів Митниці в судах без окремого доручення начальника Митниці; представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу.

Митниця здійснює свої повноваження (у тому числі й окремі делеговані повноваження Держмитслужби) як безпосередньо, так і через митні пости, які є структурними підрозділами Митниці (пункт 7 Положення про Дніпровську митницю).

Митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках (пункт 16 Положення про Дніпровську митницю).

Таким чином, під час розгляду заявленого питання судом встановлені обставини процесуального правонаступництва.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником у зв`язку із проведеною реорганізацією.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.06.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року провадження по адміністративній справі №160/8787/21 зупинено до 10.09.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/8787/21, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРІСТОН» та "JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD" Китай був укладений зовнішньо - економічний контракт № JMHX/MR- 2020 від 01.06.2020р.

За умовами даного контракту, ТОВ «МОРІСТОН» (Покупець) купує товар у "JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD", Китай (Продавець).

Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсах на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 2.4. Контракту визначено, що ціни на Товар включають в себе вартість самого Товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.

Згідно п. 4.3. Контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати Інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.

На умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРІСТОН» та JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD ", Китай № JMHX/MR- 2020 від 01.06.2020р. було організовано поставки товарів з Китаю до України, а саме електрочайники побутові в асортименті.

17.05.2021 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA110140/2021/005194 (номер встановлений після коригування - № UА110140/2021/005226). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно до Комерційного Інвойсу № SB210315 від 15.03.2021 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

Так, у митній декларації № UA110140/2021/005194 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 15 290,40 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала -135 114,30 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing Hst) Пакувальний лист від 15.03.2021;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SB210315 від 15.03.2021;

- Коносамент (Bill of lading) № UTRUST20120322 від 22.03.2021;

-Декларація про походження товару (Declaration of origin) № SB210315 від 15.03.2021;

- Залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40016230 від 13.05.2021;

- Залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40016297 від 13.05.2021;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.01.2021;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення JMHX/MR-2020 від 01.06.2020;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 15.09.2020;

- Інструкція від 27.01.2021;

- Інформація морських агентів від 03.05.2021;

- Копія митної декларації країни відправлення № 681220210121513994 від 22.03.2021;

- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA110140/2021/005194 від 17.05.2021.

Уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту перше повідомлення в якому митний орган зазначив такі сумніви:

«…За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 cт. 53 МКУ), а саме: за ЕМД від 17.05.2021 №UA110140/2021/005193 заявлені Товари відповідно до зовнішньоекономічного контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 між виробником товару HANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD. та покупцем TOB "МОРІСТОН" (код документу 4104-контракт з виробником). Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cm.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до пункту 5.1. контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Поставка Товару Покупцеві здійснюється окремими партіями, протягом терміну дії цього Контракту і визначається інвойсами на кожну окрему партію Товару. Відповідно до пункту 4.3. контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в Інвойсі на конкретну партію Товару. У комерційному рахунку SB210315 від 15.03.2021 зазначено, що умови оплати: Протягом 180 днів після поставки партії товара. Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою, Я/длов/дно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів Із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень cm.254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Наданий переклад Інвойсу SB210315 від 15.03.2021 містить печатку продавця/, що не передбачено умовами контракту та не відповідає вимогам щодо перекладу товаротранспортних документів. Відповідно до вимог п.8 статті 264 МКУ 3 моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно п.1.1 контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Продавець продає, а Покупець купує Товар - побутову техніку, посуд, столові прибори, згідно Інвойсів на кожну поставку, які є невід`ємною частиною даного контракту. У наданому рахунку SB210315 від 15.03.2021 відсутні відомості про торгівельну марку, заявлену декларантом у електронному інвойсі ЕМД по товару № 2. Заявлений у електронному інвойсі ЕМД виробник товару також не зазначений у інвойсі SB210315. Зазначені відомості не підтверджені документально та відсутні у товаросупровідних документах (контракт, інвойс, прайс, комерційна пропозиція). Надана до митного оформлення комерційна пропозиція видана 10.02.2020, тобто раніше ніж укладений контракт - 01.06.2020. У пропозиції відсутні відомості про виробника та торгівельну марку, відсутній строк дії пропозиції. У морському коносаменті UTRUST20120322 від 22.03.2021 назва товару, що імпортується, не відповідає заявленим товарам у ЕМД та ТСД. У графі 21 ЕМД декларантом заявлено морське судно-MAERSK KLAIPEDA, що не відповідає відомостям морського коносаменту UTRUST20120322 від 22/03.2021 - MSC MINA, що може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше, та які не були надані до митного оформлення. Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення ст.335 МКУ. Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення не надавались та не надіслані в рамках консультації що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару. Всупереч вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (наказ Мінфін від 30.05.2012 №651) у графі 31 ЕМД не зазначені технічні характеристики та параметри чайників, які містяться у комерційній пропозиції (потужність, об`єм). Відповідно до п.6.3. наданого до митного оформлення контракту зазначено, що Продавець гарантує якість Товару протягом 12 місяців з дня здійснення поставки за умови його нормального експлуатування. При виявленні дефектів протягом зазначеного терміну, не є наслідком неправильної експлуатації, під технічним контролем і за погодженням сторін після процедури сервісного обслуговування, організованого Продавцем, Продавець зобов`язується компенсувати їх вартість Покупцеві. Вказаний документ, що містить відомості про якісні характеристики та мають влив на його вартість, до митного оформлення не надано. У графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товарукопія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Відповідно до розділу 2 контракту 2.1. Ціни на Товар встановлюються в доларах США І вказуються в інвойсах на кожну окрему партію Товару. 2.2. Ціни на товар, умови поставки, умови оплати вказані в інвойсі і обумовлюються на кожну партію товару. 2.3. Ціни на Товар та умови поставки (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) обумовлюються на кожну партію товару окремо І вказуються в інвойсі. 2.4. Ціни на Товар включають в себе вартість самого Товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовами пункту. 2.5. При зміні в одному модельному ряду номенклатури Товару, ціна знову внесеного вироби приймається за аналогічним виробу. При цьому сума Контракту залишається незмінною. Згідно інвойсу № SB210315 від 15.03.2020 комерційні умови поставки заявленого товару DAP Дніпро. За заявленими в Україні умовами поставки - DAP Дніпро, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення до вказаного місця призначення – м. Дніпро, а також оплатити всі витрати до поіменованого пункту. З урахуванням правил Інкотермс 2010, Коментаря Міжнародної торгово промислової палати (ICC) до правил Інкотермс 2010, продавцем оплачено всі витрати і фрахт до порту призначення - порт Південний, Україна, без вивантаження, тоді як за задекларованими в Україні умовами поставки - DAP Дніпро, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення до вказаного місця призначення - м. Дніпро, а також оплатити додаткові витрати, які стягуються вантажно - розвантажувальними комплексами (терміналами) у порту. У наданій експортній декларації зазначені умови поставки CFR та заявлена вартість партії товарів згідно інвойсу № SB210315 від 15.03.2020 - 15304,65 дол. США на умовах поставки DAP Дніпро, а також зазначені витрати на транспортування за маршрутом Нанша - порт Південний - 3900 дол. США. Включення у вартість партії товарів витрат по доставці з порту Південний до м. Дніпро не підтверджено...»

Далі, разом з рішенням про коригування митної вартості уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення наступного змісту:

«...За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 cт. 53 МНУ), а саме: за ЕМД від 17.05.2021 №UA110140/2021/005193 заявлені Товари відповідно до зовнішньоекономічного контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 між виробником товару JIANGMEN HUAXIANG INDUSTRIAL CO., LTD. та покупцем TOB "МОРІСТОН" (код документу 4104-контракт з виробником). Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cт.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до пункту 5.1. контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Поставка Товару Покупцеві здійснюється окремими партіями, протягом терміну дії цього Контракту І визначається інвойсами на кожну окрему партію Товару. Відповідно до пункту 4.3. контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в Інвойсі на конкретну партію Товару. У комерційному рахунку SB210315 від 15.03.2021 зазначено, що умови оплати: Протягом 180 днів після поставки партії товара. Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 cт.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень cm.254 МНУ необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Наданий переклад інвойсу SB210315 від 15.03.2021 містить печатку продавця, що не передбачено умовами контракту та не відповіде вимогам щодо перекладу товаротранспортних документів. Відповідно до вимог п.8 статті 264 МКУ 3 моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації Згідно п.1.1 контракту JMHX/MR-2020 від 01.06.2020 Продавець продає, а Покупець купує Товар - побутову техніку, посуд, столові прибори, згідно інвойсів на кожну поставку, які є невід`ємною частиною даного контракту. У наданому рахунку SB210315 від 15.03.2021 відсутні відомості про торгівельну марку, заявлену декларантом у електронному інвойсі ЕМД по товару № 2. Заявлений у електронному інвойсі ЕМД виробник товару також не зазначений у інвойсі SB210315. Зазначені відомості не підтверджені документально та відсутні у товаросупровідних документах (контракт, інвойс, прайс, комерційна пропозиція). Надана до митного оформлення комерційна пропозиція видана 10.02.2020, тобто раніше ніж укладений контракт - 01.06.2020. У пропозиції відсутні відомості про виробника та торгівельну марку, відсутній строк дії пропозиції. У морському коносаменті UTRUST20120322 від 22.03.2021 назва товару, що Імпортується, не відповідає заявленим товарам у ЕМД та ТСД. У графі 21 ЕМД декларантом заявлено морське судно- MAERSK KLAIPEDA, що не відповідає відомостям морського коносаменту UTRUST20120322 від 22/03.2021 - MSC MINA, що може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше, та які не були надані до митного оформлення. Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність Інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення ст. 335 МКУ. Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший до митного оформлення не надавались та не надіслані в рамках консультації, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару...»

На підставі поданих документів Державною митною службою України Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/202l/000018/l від 17.05.2021 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2021/00082 від 17.05.2021 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110140/2021/000018/1 від 17.05.2021 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме: електрочайники побутові: мод.LЕК-1801 WHITE - 3804 шт.; мод.І.ЕК-1801 TURQUOISE - 3804 шт; мод.LЕК-1802 BLUE - 3588 шт.; (потужність 1500 Вт, об`єм 1,8 л); мод.LEK-1802 WHITE - 3588 шт.; мод.LЕК - 2201 BLACK - 3792 шт.; мод.LЕК -2 201 WHITE - 3792 шт.; (потужність 1500 Вт, об`єм 2,2 л); Торгівельна марка: LIBERTON.

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 15 290,40 USD (422 232,16 грн. (курс валюти станом на момент подання декларації- 27,6142)), а вартість митних платежів -135 114,30 грн., внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 47 717,6544 USD (1 317 684,85 грн (курс валюти – 27,6142), а вартість митних платежів склала - 421 659,16 грн.

Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ склала - 286 544,86 грн.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Слід зазначити, що Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які

визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015 року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Попадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Дані норми кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VIG «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, відповідно до п. 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до п. 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропагується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п. (b),оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII, формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ст.ст.72-77 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності ( розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, декларант надає митниці банківський платіжний документ виключно у разі, якщо рахунок оплачено, тобто вимога митниці у цій частині протирічить зазначеній правовій нормі та є необґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд щодо умов оплати неодноразово висловлював наступну правову позицію, зазначивши у постанові від 11.04.2018 по справі №804/4680/16, від 07.05.2020р. №1.380.2019.001.625 наступний правовий висновок: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

«У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно)».

Таким чином умови оплати за товар безпосередньо його ціни не стосуються, тому зазначені твердження митниці є безпідставними.

Відповідно до н. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, декларант надає митниці банківський платіжний документ виключно у разі, якщо рахунок оплачено, тобто вимога митниці у цій частині протирічить зазначеній правовій нормі та є необґрунтованою.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми Методами.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має гуртуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може .бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689.

Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням, митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі № 809/453/17 від 03.04.2018р.

Відтак, суд вважає, що ТОВ “МОРІСТОН” під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2021/000018/1 від 17.05.2021 року та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110140/2021/00082 від 17.05.2021 року є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 6568,17 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №251 від 27.05.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 6568,17 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “МОРІСТОН” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2021/000018/1 від 17.05.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110140/2021/00082 від 17.05.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МОРІСТОН” (ЄДРПОУ 41630273) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6568,17 грн. (шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень сімнадцять копійок), сплачені згідно платіжного доручення №251 від 27.05.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник