
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8629/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовський О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської обласної прокуратури (далі - відповідач) про стягнення з держави України в особі в особі Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними за період з 01.07.2015 по 21.04.2020, у сумі 813 474,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 15.01.2002 по 21.04.2020 працював в органах прокуратури та займав посади помічника прокурора, старшого помічника прокурора, прокурора, старшого прокурора в територіальних органах прокуратури Волинської області.
21.04.2020 згідно наказу Генерального прокурора №:99к від 21.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Волинської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується записами у трудовій книжці та наказом про звільнення.
Позивач вказав, що в період з 26.10.2014 по 31.12.2016 частина третя статті 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлювала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:
з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
З 01.01.2017 частина третя статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 01.01.2017 становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі:
зі січня - 1 218 гривень, з 1 вересня - 1 378 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі:
з 1 січня - 1 378 гривень, з 1 травня - 1 450 гривень, з 1 грудня - 1 600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб:
з 1 січня 2017 року - 1 600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» було установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб:
з 1 січня 2018 року - 1 762 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб:
з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб:
з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.
Отже, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури у відповідності до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» повинен становити:
з 01.07.2015 по 31.08.2015: 10x1 218,00 грн х 2 = 24 360,00 грн;
з 01.09.2015 по 31.12.2015: 10 х 1 378,00 грн х 4 = 55 120,00 грн;
з 01.01.2016 по 30.04.2016: 11 x 1 378,00 грн х 4 = 60 632,00 грн;
з 01.05.2016 по 30.11.2016: 11 x 1 450,00 грн х 7 = 111 650,00 грн;
з 01.12.2016 по 31.12.2016: 11 x 1 600,00 грн = 17 600,00 грн;
з 01.01.2017 по 31.12.2017: 12 x 1 600,00 грн х 12 = 230 400,00 грн;
з 01.01.2018 по 31.12.2018: 12 х 1 762,00 грн х 12 = 253 728,00 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019: 12 х 1 921,00 грн х 12 = 276 624,00 грн;
з 01.01.2020 по 21.04.2020: 12 x 2 102,00 грн х 1 = 93 328,80 грн.
Таким чином, посадовий оклад, що мав би нараховуватись повинен становити 1 123 442,80 грн.
Водночас, відповідно до листа Волинської обласної прокуратури від 01.03.2021 №27- 46 вих-21 (Додаток №2), ОСОБА_1 за час перебування на посадах у органах прокуратури за період з 01.07.2015 по 24.04.2020 нараховувався посадовий оклад у наступному розмірі:
з 01.07.2015 по 12.10.2015 місячний оклад становив 2 122,00 грн;
з 13.10.2015 по 30.11.2015 місячний оклад становив 2 194,00 грн;
в грудні 2015 року місячний оклад становив 2 743,00 грн;
з 01.01.2016 по 18.01.2016 місячний оклад становив 2 793,00 грн;
з 19.01.2016 по 31.12.2016 місячний оклад становив 2 793,00 грн;
з 01.01.2017 по 05.09.2017 місячний оклад становив 2 793,00 грн;
з 06.09.2017 по 31.12.2017 місячний оклад становив 7 030,00 грн;
з 01.01.2018 по 19.09.2018 місячний оклад становив 7 030,00 грн;
з 20.09.2018 по 31.12.2018 місячний оклад становив 8 000,00 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 місячний оклад становив 8 000,00 грн;
з 01.01.2020 по 21.04.2020 місячний оклад становив 8 000,00 грн;
З викладеного вбачається, що позивачу реально у період з 01.07.2015 по 24.04.2020 нараховано 309 968,62 грн.
Таким чином. позивачем недоотримано посадовий оклад у розмірі 813 474,18 грн, асаме.
Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII (далі - Закон №79-VIII) розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (далі - БК України) доповнено пунктом 26, яким, зокрема, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, розмір матеріальної шкоди, яку спричинено позивачу у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 21.04.2020 включно складає 813 474,18 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до статті 89 Закону №1697-VІІ виплата заробітної плати прокурорам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Позивачу нараховувалася заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою №505. Повноваження Кабінету Міністрів України на встановлення розміру посадових окладів працівників органів прокуратури визначено Законом №79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України, доповнивши розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 26, за змістом якого норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дія пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, що стосується норм і положень статті 81 Закону №1697-VІ1, втратила чинність з 26 березня 2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020. Однак це рішення на спірні правовідносини, які виникли до 26.03.2020, не може вплинути з огляду на відсутність ретроактивної дії рішення Конституційного Суду України. Відповідач вважає, що позивач безпідставно, посилаючись на положення частини третьої статті 152 Конституції України, перекладає на нього матеріальну відповідальність за неконституційність нормативного акту.
Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 15.01.2002 по 21.04.2020 працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема, у спірний періоди з 01.07.2015 по 21.04.2020 на різних посадах в Прокуратурі Волинської області.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.07.2015 по 21.04.2020 за час перебування на посадах в Прокуратурі Волинської області заробітна плата, в т. ч. посадовий оклад, нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до Постанови № 505, що підтверджується довідками Волинської обласної прокуратури про розмір посадового окладу та про фактично проведені виплати заробітної плати за період з 01.07.2015 по 24.04.2020 (всього - в сумі 2044484,91 грн).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
14.10.2014 прийнято Закон № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, у зв`язку із чим з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат.
Проте, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою і другою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Водночас Законом №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII (далі - Закон № 80-VIII) установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Тобто, Законом № 80-VIII, як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена Постановою № 505, зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 та від 09.12.2015 № 1013.
Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону № 1697-VII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону № 1697-VII є неможливою без унесення відповідних змін як до Постанови № 505, так і до БК України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.
Зміни до Постанови № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом № 1697-VII (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи).
Стосовно доводів позивача щодо прийнятого Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), суд зауважує таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Водночас, як визначено частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, за яким: рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).
Суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020, тому на спірні правовідносини, які виникли до його ухвалення, не може вплинути, вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскільки заробітна плата позивача у спірний період була нарахована та виплачена відповідачами у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України (зокрема, відповідно до Постанови № 505, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ), тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у вигляді неотриманої частини заробітної плати необхідно відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Волинської обласної прокуратури (43000, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 02909915) про стягнення коштів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
Судове рішення № 100710111, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 29.10.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/8629/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: