Рішення № 100709916, 01.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2021 р. Справа № 120/11858/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії за вислугу років.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що управлінням отримано від уповноваженого структурного підрозділу Вінницький ОТЦК та СП подання про призначення пенсії від 04.05.2021 року. Згідно даного подання та розрахунку вислуги років у позивача значиться стаж 22 роки 11 місяців 23 дні, в календарному обчисленні та 27 років 07 місяців 01 день, в пільговому обчисленні. При цьому зауважує, що управлінням відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідно до норм ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що на дату звернення із заявою у позивача відсутня календарна вислуга років 25 років та він не досяг 45 річного віку. У зв`язку з чим в управління відсутні правові підстави для призначення пенсії позивачу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , наказом керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 12.03.2021 року № 58о/с, якого відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) № 56 від 22.02.2021 року звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я), з 14.03.2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області.

Відповідно розрахунку вислуги років військовослужбовця від 27.01.2021 року, підготовленим відділом кадрової роботи та державної служби спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, загальна вислуга складала 27 років 05 місяців 19 днів, з них календарний строк служби 22 роки 10 місяців 11 днів та пільговий 04 роки 07 місяців 08 днів.

Відповідно до наказу керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 12.03.2021 року № 58 о/с, на дату звільнення 14.03.2021 року стаж військової служби у ОСОБА_1 становив 23 повних календарних років служби.

Відповідно до довідки від 16.03.2021 року № 21/37 вих-21, обчисленої спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 14.03.2021 року вислуга років становить 27 років 07 місяців 04 дні.

З підстав наявності вислуги років, 06.05.2021 року, через Вінницький об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, позивач звернувся до управління пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років з 15.03.2021 року.

За результатами розгляду заяви позивача, пенсійним органом прийнято рішення від 21.05.2021 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. Мотивами відмови у призначенні пенсії зазначено, що у позивача відсутні 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення. При цьому зазначено, що у позивача вислуга років в календарному обчисленні становить 22 роки 11 місяців 23 дні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

Так, загальні умови та порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, встановлені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом "а" ч. 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба.

В свою чергу норми ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року № 393 (далі - Постанова № 393).

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці-час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Та відповідно до підпункту "в" пункту 3 Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця - час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), то визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, законодавством чітко визначено, що таким категоріям осіб як позивач до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а також на пільгових умовах зараховується один місяць служби за півтора місяця - час проходження служби у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України.

Таким чином, як встановлено судом, починаючи з 06.02.1997 року по 30.06.2001 року позивач проходив військову службу в період навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, що підтверджується копією рішення Вінницького міського суду від 16.06.2020 року.

З 12.08.2002 року по 15.03.2015 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України.

При цьому, в управлінні Служби безпеки України у Вінницькій області з 12.08.2002 року по 05.03.2011 року позивач проходив службу у підрозділі спеціального призначення Служби безпеки України (зазначений період служби згідно абз. 9 пп. "в" п. 3 постанови № 393 має зараховуватись на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця).

З 17.03.2015 року по 14.03.2021 рік позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України.

У період з 12.05.2015 року по 09.07.2015 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області (зазначений період служби згідно пп. "а" п. 3 постанови № 393 має зараховуватись на пільгових умовах один місяць служби за три місяці).

Із зарахуванням вказаних періодів на пільгових умовах вислуга років позивача становить понад 27 років календарних років, що свідчить про те, що він набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Неправомірне застосування відповідачем наведених положень законодавства призвело до порушення права позивача на призначення пенсії за вислугу років.

Оскільки Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", як єдину обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Наведена позиція узгоджується із висновком суду, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року за результатами розгляду адміністративної справи № 480/4241/18.

Так, за наслідками розгляду цієї справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки: "1. В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). 2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17, від 15.08.2019 року у справі № 281/459/17, від 27.03.2020 року у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону № 2262-ХІІ."

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не врахувало пільговий залік вислуги років позивача із розрахунку один місяць за півтора місяці (служба у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки) та один місяць за три місяці (час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції), що становить 27 років 05 місяці 19 дні, тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, з урахуванням викладених правових висновків Верховного Суду суд визнає наявність підстав для часткового задоволення позову.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2. ст. 9 КАС України).

Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на те, що протиправні дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 полягали саме у прийняті рішення від 21.05.2021 року, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення прийнятого головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до пп. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з часу настання права на таку пенсію, а саме з 15.03.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється, оскільки позивача відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнено від сплати такого.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.05.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пп. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 15.03.2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович