Ухвала суду № 100709865, 01.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

01 листопада 2021 р. Справа № 120/13983/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до військової частини А256 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А256 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270 грн.

Як встановлено із позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача у не нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби.

Такі вимоги є немайновими. Відтак, позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 908 грн. При цьому, доказів сплати судового збору не надано.

Водночас позивачем зазначено про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову, із посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Визначаючись щодо процесуального питання пов`язаного із застосуванням пільги із сплати судового збору, враховую таке.

Із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач володіє правовим статусом учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Враховуючи, що виникнення права на оспорювану позивачем допомогу пов`язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус позивача, як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 по справі № 855/83/20.

Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення.

Крім того в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.

Отже, одноразову грошову допомогу не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Тому, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільга із сплати судового збору теж не може бути застосована у спірних правовідносинах.

Таким чином, з метою виконання вимог Закону України "Про судовий збір", та приведення позовної заяви у відповідність із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 908 грн, а докази оплати надати суду.

Крім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як встановлено судом, предметом позову є вимога про визнання протиправною бездіяльність військової частини А 2656 у не нарахуванні та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 08.06.2021 року його було звільнено з військової служби із закінченням строку контракту. Отже, позивач знав про факти порушення своїх прав ще 08.06.2021 року, оскільки в наказі про його звільнення від 08.06.2021 року відсутні відомості про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

До того ж, із позовної заяви встановлено, що позивач був проінформованим, що саме на момент його звільнення із ним повинен бути проведений повний розрахунок та виплачено оспорювану допомогу. Це вказує на те, що про факт невиплати допомоги позивач був обізнаний на момент проведення із ним розрахунків при звільненні.

Однак, з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду 26.10.2021 року, тобто із істотним пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

Позивач, як на обставину, що вказує на дотримання ним строку звернення до суду із цим позовом посилається на норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України, з яких слідує, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, не обмежується будь-яким стороком.

З даного приводу суд наголошує, що як зазначалося, у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 Верховний Суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Тому судом не застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає нормам ч. 6 ст. 161 КАС України адже подана в суд із пропуском встановленого строку за відсутності обґрунтованого клопотання про його поновлення.

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А256 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович