Рішення № 100709860, 29.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2021 р. Справа № 120/5513/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просить:

- зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника податків шляхом виключення даних про нього з числа осіб фізичних осіб - підприємців та виключення з інтегрованої картки платників помилково нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, за відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань актуального запису про державну реєстрацію його як фізичної особи підприємця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 06.02.2006 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по теперішній час проходить службу в Національній поліції України, не здійснював і не здійснює підприємницької діяльності і не отримував від такої діяльності доходів, відомості стосовно нього як про фізичну особу-підприємця в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, що також підтверджено й рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/1489/19-а. Однак, всупереч встановленим фактам, податковий орган і надалі продовжує нараховувати ЄСВ, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що згідно реєстраційних та облікових даний ФОП ОСОБА_1 у період з 10.12.2002 по 10.04.2019 перебував на загальній системі оподаткування.

На підставі зазначеного станом на 12.12.2018 (дата винесення вимоги №Ф-7965-17У) згідно даних ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного соціального внеску: 8448 грн – 2017 рік, термін сплати 09.02.2018. за 1 квартал 2018 – 2457,18 грн, термін сплати 19.04.2018, за 2 квартал 2018 року – 2457,18 грн, термін сплати 19.07.2018, за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018. Оскільки суми нарахованого ЄСВ на момент винесення вимог про сплату боргу платником не сплачені, тому станом на 12.12.2018 рахувалася заборгованість по ЄСВ в сумі 15819,54 грн.

Крім того, згідно ІКП 71040000 проведені нарахування за 4 квартал 2018 року -2457,18 грн, термін сплати 21.01.2019, за 1 квартал 2019 – 2754,18 грн, термін сплати 19.04.2019. Станом на 14.06.2021 ФОП ОСОБА_1 , дані нарахування не сплачені.

Таким чином станом на 14.06.2021 загальна сума боргу по ІКП 71040000 становить 21030,90 грн.

Відповідач зазначив, що згідно положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Отже, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску, як самим застрахованим так і страхувальником.

Відтак, та обставина, що позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець свідчить про правомірність нарахування йому єдиного внеску, як фізичній особі - підприємцю та не звільняє його від обов`язків зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах встановлених законом для фізичних осіб - підприємців.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд зазначає наступне.

03.12.2002 позивач ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа на загальній системі оподаткування. Види діяльності КВЕД 52.10 - Складське господарство. З 10.12.2002 року перебуває на обліку в Вінницькій ДПІ під номером 7645/3210.

Протягом 06.02.2006 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по теперішній час проходить службу в Національній поліції України та єдиний внесок за нього сплачував та сплачує роботодавець.

Даних щодо подання позивачем податкової звітності відповідач не має та, відповідно, до суду не подав.

12.12.2018 відповідачем оформлено вимогу № Ф-7965-17, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.

Вважаючи таку вимогу № Ф-7965-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За результатами розгляду справи №120/1489/19-а, Вінницьким окружним адміністративним судом 07.02.2020 винесено рішення, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7965-17У від 12.12.2018 року в сумі 15819,54 грн.

Проте, звернувшись до Головного управління ДПС у Вінницькій області із заявою про отримання довідки про відсутність заборгованості, позивач отримав відмову в надані довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, у зв`язку із наявністю боргу по Єдиному соціальному внеску (кбк 7071040000) в сумі 21030,90 грн за основним місцем реєстрації (№147/02-32-03-28 від 05.03.2021).

Надалі, 24.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення із його інтегрованої картки помилкової суми боргу.

Листом від 20.04.2021 №13771/6/02-32-13-03-17 повідомив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі №120/1489/19-а визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7965-17У від 12.12.2018 року в сумі 15819,54 грн, проте дане рішення суду не містить прямої норми щодо зменшення щоквартальних нарахувань по єдиному внеску.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

З метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, п.п. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок № 422, який діяв на час виникнення спірних правовідносин ).

Відповідно до абзацу 6-14 пункту 2 Розділу I Порядку № 422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацом 5 пункту 5 Розділу I Порядку № 422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року адміністративний позов у справі №120/1489/19-а задоволено та визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7965-17У від 12.12.2018 року в сумі 15819,54 грн.

При цьому, задовольняючи позов суд виходив з того, що у податкового органу не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7965-17У від 12.12.2018 року.

Так, судом встановлено, що у період, за який відповідачем було нараховано позивачеві спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ, ОСОБА_1 втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності внаслідок визнанням недійсним відповідного свідоцтва про його державну реєстрацію, разом із тим також встановлено, що він працював у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи і роботодавець сплачував з його заробітної плати відповідні внески.

З цього приводу суд зазначає, що статус фізичної особи - підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Відсутність офіційного підтвердження статусу фізичної особи - підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом від 15.05.2003 № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Відповідного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 по справі № 260/81/19.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про збереження статусу фізичної особи підприємця у позивача. Відповідачем не надано доказів й подання позивачем державному реєстратору, у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2390-VI строк, реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

Таким чином, з огляду на встановленні у рішенні суду обставини, нарахування позивачу єдиного соціального внеску - нарахування по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) є протиправними.

Судом також було встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків щодо нього. Однак, всупереч зверненню позивача, відповідачем не вчинено жодних дій.

Як наслідок суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позовні вимоги слід задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків позивача, шляхом виключення його з числа осіб фізичних осіб - підприємців та боржників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати внесення таких відомостей та зобов`язання відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення його з числа осіб фізичних осіб - підприємців та боржників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати внесення таких відомостей.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 908 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договори про надання правової допомоги від 26.05.2021 року та від 25.06.2021 № 26, акти виконаних робіт до договору від 26.05.2021 року та до договору від 25.06.2021 № 26, та квитанції №18 від 26.05.2021 року та №12 від 25.06.2021, що підтверджує оплату у розмірі 2000 грн за надані послуги та 500 грн відповідно.

Як видно з матеріалів справи, 26.05.2021 року між позивачем та адвокатом Байдаком В.Г. укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець бере на себе представництво та захист інтересів клієнта в усіх судових установах. Пунктом 3.1 даного Договору визначено фіксований розмір гонорару 2000 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 26.05.2021 на виконання договору виконано наступні послуги: вивчення документів та підготовка до суду позовної заяви.

Також, 25.06.2021 року між позивачем та адвокатом Байдаком В.Г. укладено договір про надання правової допомоги №26. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець бере на себе представництво та захист інтересів клієнта в усіх судових установах. Пунктом 3.1 даного Договору визначено фіксований розмір гонорару 500 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2021 на виконання договору виконано наступні послуги: ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказами понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція №18 від 26.05.2021 року, за яким позивач сплатив гонорар у розмірі 2000 грн, на виконання умов договору від 26.05.2021 року, та квитанція №12 від 25.06.2021, за яким позивач сплатив гонорар у розмірі 500 грн, на виконання умов договору від 26.05.2021 року.

Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено повністю слід відшкодувати витрати в сумі 2500 грн за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо не приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення ОСОБА_1 з числа осіб фізичних осіб - підприємців та боржників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати внесення таких відомостей.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення ОСОБА_1 з числа осіб фізичних осіб - підприємців та боржників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати внесення таких відомостей.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) та витрати на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Мультян Марина Бондівна