Ухвала суду № 100709840, 01.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 листопада 2021 р. Справа № 120/14077/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

26.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, встановлено, що позовна заява не відповідає таким вимогам, з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано клопотання, в якому позивач просить звільнити його від сплати судового збору. Обґрунтовуючи подане клопотання позивач зазначив, що пенсія не є доходом, а є одним з видів соціальних виплат відповідно до ст. 46 Конституції України. В той же час, розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Враховуючи вищевикладене, просив звільнити його від сплати судового збору.

Визначаючись щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаних норм свідчить, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, приписами ст. 133 КАС України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч. 3 ст. 161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з якими позивач в 2020 році отримав соціальні виплати у загальній сумі 6723,67 грн.

При цьому, суд зауважує, що відомості, які містяться у вказаній довідці, не підтверджують відсутність у позивача інших доходів (в тому числі пенсії, доходів від підприємницької діяльності, тощо).

В той же час, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, яким, на його думку, визначено, що пенсія не є доходом, є безпідставними, оскільки зміст рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 не дає підстав вважати, що пенсія не повинна враховуватися при обчисленні річного доходу фізичної особи, визначеного для цілей статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2021 року справа № 759/19330/20.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення всіх пенсіонерів від сплати судового збору при зверненні до суду, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення сплати судового збору, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру. Окрім того, невмотивоване звільнення від сплати судового збору, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Враховуючи зазначене, клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відтак, за подання даного адміністративного позову позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах, або надати документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270 грн.

Водночас, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, в той же час, зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою від визнання дій протиправними, що слід рахувати однією вимогою, відтак сплаті підлягає судовий збір в сумі 908 грн. (2270*0,4).

Натомість, в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України, позивачем до позовної заяви не додано доказів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надано документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 169 КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 908 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович