Ухвала суду № 100707779, 29.10.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1696/21

Провадження № 2/617/725/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вовчанську Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вовчанський міжагропостач», головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту укладення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ТОВ «Вовчанський міжагропостач», ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту укладення. Просив визнати протиправними дії посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо видалення запису про право оренди ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 6321685200:05:001:0042, площа 5,6930 га; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області вчинити дії щодо скасування запису про видалення інформації про право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6321685200:05:001:0042, площа 5,6930 га); визнати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Вовчанський міжагропостач», на земельну ділянку (кадастровий номер 6321685200:05:001:0042, площа 5,6930 га), зареєстрований у Державному реєстрі прав за № 43275076 – недійсним з моменту його укладання; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого в державному реєстрі прав Старосалтівською селищною радою Вовчанського району Харківської області, номер запису про право 43275076 від 29.07.2021 року; стягнути на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні, справа призначена до підготовчого судового засідання.

Одночасно із позовом представник позивача надав суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що 10.10.2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 строком на 20 років (кадастровий № 6321685200:05:001:0042, площа 5,6930 га). Вищевказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2012 року за № 632168524001378.

У вересні 2021 року ФОП ОСОБА_2 випадково дізнався про те, що його дані, як орендаря земельної ділянки, згідно договору оренди земельної ділянки № 31 від 10.10.2012 року та запису в Державному реєстрі земель від 10.12.2012 року за № 632168524001378, виключені з відповідних реєстрів.

Шляхом пошуку на відкритій кадастровій карті ОСОБА_2 з`ясував, що без його відома як законного орендаря у земельної ділянки було змінено кадастровий номер з 6321685200:05:001:0042 на 6321685200:05:001:0140. Крім того, також змінилась площа ділянки з 5,6930 га на 5,56 га.

29.07.2021 року, не зважаючи на дію договору оренди землі від 10.10.2012 року № 31, власник земельної ділянки ОСОБА_3 уклав із ТОВ «Вовчанський міжрайагропостач» (ЄДРПОУ 00907668) договір оренди земельної ділянки № 35, який було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області Ющенко В.Г., номер запису про право 43275076 від 29.07.2021 року.

Після цього ФОП ОСОБА_2 було позбавлено доступу до орендованої земельної ділянки.

Посилаючись на наявність підстав вважати, що будь-які дії ОСОБА_3 щодо розпорядження земельною ділянкою та ТОВ «Вовчанський міжрайагропостач» щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321685200:05:001:0140, на яку він має право оренди, позбавляють його права користування, господарювання на земельній ділянці та отримання доходу, а також можуть призвести до неможливості виконання судового рішення, оскільки право власності або користування земельною ділянкою у шахрайській спосіб або у іншій, може бути передано до іншої особи, просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6321685200:05:001:0140, площа 5,56 гата заборонити вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою до вступу рішення по справі в законну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходить до наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є право користування земельними ділянками кадастровий номер 6321685200:05:001:0042 на кадастровий номер 6321685200:05:001:0140, що знаходяться на території колишньої Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Із доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що вищевказані земельні ділянки кадастровий номер 6321685200:05:001:0042 та кадастровий номер 6321685200:05:001:0140 належать на праві власності ОСОБА_3 .

Як зазначено у ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені ст. 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову. Окрім того, дії відповідачів можуть призвести до порушення його права користування та господарювання на земельній ділянці, отримання доходу, що у свою чергу може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Проте, в даному випадку предметом розгляду справи є визнання протиправними дій посадових осіб, зобов`язання вчинити дії, визнання угоди недійсною та скасування державної реєстрації.

Тобто, метою вказаного позову є захист прав ФОП ОСОБА_2 на поновлення договору оренди земельної ділянки, а не захист його прав щодо недопущення збитків, пов`язаних з урожаєм на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, заявником не було вказано обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо визнання протиправними дій посадових осіб, зобов`язання вчинити дії, визнання угоди недійсною та скасування державної реєстрації.

Отже, наявність самого по собі позову про визнання протиправними дій посадових осіб, зобов`язання вчинити дії, визнання угоди недійсною та скасування державної реєстрації не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження земельною ділянкою.

Крім того, суд звертає увагу, що пред`явлення позивачем вимоги про визнання недійсним договору оренди є немайновими.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке рішення може бути підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації права оренди за відповідачами.

На наявність загроз збереження земельної ділянки з боку відповідачів позивач теж не посилався.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем ризиків утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову, є обґрунтованими.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та безпідставною, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вовчанський міжагропостач», головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту укладення - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви не є перешкодою для повторного звернення заявника з тими самими вимогами після усунення умов, що були підставою для відмови у задоволенні заяви

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19). Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розглядові справи.

Суддя: