Вирок № 100706297, 01.11.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2294/21

Провадження № 1-кп/185/376/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Щербини О.О.,

за участю секретаря - Ємець А.Г.,

прокурора - Онуфрієнко Л.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Михайлюка Б.Л.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 17 лютого 2021р. за № 12021040370000186 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, в т.ч., останній раз:

- 20 серпня 2021 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком один рік шість місяців;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 має родинні стосунки з потерпілою ОСОБА_2 , яка, свого часу, була опікуном обвинуваченого та доводиться йому рідною сестрою.

Остання, разом із своєю сім`єю, окремо від обвинуваченого, проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Родинні стосунки між вказаними особами склалися таким чином, що притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності в минулому, підозра у вчиненні ним мілких побутових крадіжок обумовлювало той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не мав вільного доступу до житла потерпілої під час її відсутності в житловому будинку, але він мав вільний доступ до подвір`я вказаного домоволодіння та господарських споруд, в тому числі й до приміщення літнього душу, навіть і у той час, коли потерпіла була відсутня вдома.

30.01.2021 року, приблизно о 19.20год., потрапивши на територію домоволодіння АДРЕСА_2 шляхом відчинення хвіртки, маючи на меті вчинення таємної крадіжки чужого майна, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись на вказані території , зайшов до приміщення літнього душу, яке розташоване окремо від житлового будинку, звідки таємно, повторно, з корисливих мотивів викрав дитячий електромобіль марки «Geoby» модель « LW-898Q-L219», чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3891грн.

З викраденим дитячим електромобілем ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, та розпорядився ним на власний розсуд - відвіз до ломбарду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, та дав показання про те, що взимку 2021 року він із сестрою мав добрі відносини. Вона дозволяла йому перебувати на території домоволодіння її сім`ї за її відсутності вдома, а також раніше повідомляла йому, що подарує йому належний її сім`ї дитячий електромобіль, коли в нього народиться дитина. 30.01.2021 року він зайшов до двору, де живе сестра. У дворі домоволодіння нікого не було. Він пройшов до приміщення літнього душу, звідки забрав дитячий електромобіль, який відвіз на таксі до ломбарду. В ломбарді зазначену річ в нього не прийняли, а тому він вказаний автомобіль залишив в якості гарантії оплати за проїзд в таксі водію, який підвозив його до ломбарду.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні таємної крадіжки чужого майна, що вчинена повторно підтверджується наступним доказами.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року, підтверджує той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 має не зняту та не погашену у встановленому Законом порядку судимість за вчинення тотожного корисливого злочину.

Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду показала суду, що має родинні стосунки з обвинуваченим. Свого часу вона була опікуном обвинуваченого та доводиться йому рідною сестрою.

Разом із своєю сім`єю, окремо від обвинуваченого, вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Родинні стосунки між нею та обвинуваченим склалися таким чином, що притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності в минулому, підозра у вчиненні ним мілких побутових крадіжок обумовлювало той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не мав вільного доступу до житла її сім`ї під час її відсутності житловому будинку. Разом з тим, він мав вільний доступ до подвір`я вказаного домоволодіння та господарських споруд, в тому числі й до приміщення літнього душу, навіть і у той час, коли вона була відсутня вдома.

Взимку 2021 року вона помітила, що з приміщення літнього душу, що розташований на території домоволодіння, де вона проживає, зник дитячий електромобіль. Пізніше з`ясувалося, що вказаний електромобіль взяв обвинувачений, але дозвіл на це вона йому не давала. Наразі працівники поліції повернули їм даний електромобіль.

Свідок ОСОБА_3 також підтвердив, що на кошти родини вони придбали дитячий електромобіль, який зберігався в приміщенні літнього душу. Взимку 2021 року він повернувся додому із заробітків та з`ясував, що вказаний електромобіль зник. Вони з потерпілою стали підозрювати у крадіжці обвинуваченого, оскільки останній характеризується не з кращої сторони, та бували випадки, коли після його перебування на території їх житлового будинку зникали де які речі. Після звернення до правоохоронних органів працівники поліції повідомили, що крадіжку електромобіля вчинив ОСОБА_1 , який перевозив викрадену річ до ломбарду та залишив її водію таксі.

Протоколом огляду території домоволодіння потерпілої ОСОБА_2 від 31.01.2021 року встановлена відсутність дитячого електромобілю в приміщенні літнього душу.

Водій таксі ОСОБА_4 під час проведення впізнання особи за фотознімками, відповідно до протоколу від 20.02.2021 року, за зовнішніми ознаками обличчя впізнав на фото № 3 обвинуваченого ОСОБА_1 , як особу, яка залишила йому під заставу за надані 30.01.2021 року послуги таксі дитячий електромобіль.

Під час проведення протоколу огляду предмету від 20.02.2021 року потерпіла ОСОБА_2 на відеозапису з камери спостереження впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 , який в день вчинення злочину у вечірній час з предметом в руках схожим на сані виходив з території її домоволодіння.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого від 16.03.2021 року останнім було відтворено перебіг обставин вчинення ним крадіжки дитячого електромобілю з приміщення літнього душу, розташованого на території домоволодіння за місцем проживання потерпілої ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта від 19.02.2021 року № 582/21 вартість дитячого електромобіля марки «Geoby» модель « LW-898Q-L219» становить 3891грн.

Аналізуючи показання обвинуваченого, співставляючи їх з обвинуваченням що інкримінується ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідають дійсним обставинам справи та є суперечливими.

Вказана позиція обвинуваченого про свою невинуватість у таємному викраденні чужого майна спростовується показаннями потерпілої, свідка, письмовими та відое- доказами.

Зазначені докази є належними, достатніми, достовірними та допустимими, та такими, що беззаперечно підтверджують той факт, що маючи дозвіл на перебування на території домоволодіння рідної сестри - потерпілої ОСОБА_2 , а також до господарських споруд, що не є житлом, обвинувачений таємно, з корисливих мотивів викрав з приміщення літнього душу дитячий електромобіль, вартістю 3891 грн.

Сукупність наведених доказів вини обвинуваченого, їх системність та узгодженість, дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно правильно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка) вчинене повторно.

За обставин, наведених вище, та враховуючи наполегливі твердження потерпілої ОСОБА_2 про те, що обвинувачений ОСОБА_1 хоча і не мав вільного доступу до житла потерпілої під час її відсутності в житловому будинку, але він мав вільний доступ до подвір`я вказаного домоволодіння та господарських споруд, в тому числі й до приміщення літнього душу, навіть і у той час, коли потерпіла була відсутня вдома, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України запропонована прокурором, щодо вчинення обвинуваченим вказаних злочинних дій за умов проникнення у інше приміщення, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду провадження.

При призначенні виду і розміру покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше був судимий, втретє за останній рік притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, має стійку злочинну направленість своєї поведінки.

Пом`якшувальні та обтяжливі обставини у справі відсутні.

Кримінальне минуле, ставлення обвинуваченого до вчиненого, власна оцінка злочинних дій свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого та стійку злочинну направленість його поведінки, а також про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 має бути засудженим за ч.2 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції зазначеної статті.

Крім того, враховуючи, що злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України було вчинено ОСОБА_1 до постановлення останнього за часом, попереднього вироку суду від 20 серпня 2021 року, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.

Оскільки вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , покарання за яким входить до остаточного покарання, що призначається судом у відповідності до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначене самостійне виконання вироку суду відносно ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року, пропозицію прокурора, щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, ще й за правилами, передбаченими ст.71,72 КК України суд вважає безпідставною.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів, та судових витрат у справі необхідно вирішити за правилами ст.100 та ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370, 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України

ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком два роки шість місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, зазначеним покаранням у виді позбавлення волі, строком два роки шість місяців, повністю поглинути покарання у виді позбавлення волі, строком один рік шість місяців, що було призначене вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2021 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, строком два роки шість місяців.

До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити не змінним.

Строк відбуття покарання для ОСОБА_1 обчислювати з 26 березня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави підтверджені документально процесуальні витрати на залучення експерта у справі у сумі 300 грн.

Речові докази:

- ді-ві-ді диски до протоколу слідчого експерименту від 16.03.2021 року та з відеозаписом з камери спостереження від 30.01.2021 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- дитячий електромобіль марки «Geoby» модель « LW-898Q-L219» залишити потерпілій ОСОБА_2 за належністю;

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського Апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Щербина О.О.