Рішення № 100705516, 01.11.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1778/21

провадження №2/176/739/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 листопада 2021 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кучми В.В.,

за участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та просить ухвалити судове рішення , яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною №4064 від 06.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 8769,81грн.

В обґрунтування посилався на те, що 06 вересня 2021 року під час отримання від бухгалтерії ДП «Схід ГЗК» ГМЗ розрахункових листків про зарплату за липень та серпень 2021 року він дізнався про наявність стягнення із заробітної плати за виконавчим провадженням. Після чого він звернувся до бухгалтерії підприємства та отримав копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 29.06.2021 року. Зазначена постанова видана на підставі виконавчого напису №4064, вчиненого 06.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості в розмірі 8769,81 грн. Однак жодних договірних відносин з відповідачем він не має, оскільки кредитних договорів з відповідачем не підписував, коштів від цієї установи не отримував, тому вимогу про примусове стягнення заборгованості в розмірі 8769,81 грн. вважає незаконною.

Крім того, на думку позивача, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності пред`явленої до стягнення заборгованості та стягнення боргу в межах строку позовної давності, що змусило його звернутись зі справжнім позовом до суду.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області було відкрито провадження від 22 вересня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу було надано строк 15 днів з дня отримання ним даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Даною ухвалою було зобов`язано приватного нотаріуса Грисюк О.В. у строк до 22 жовтня 2021 року направити на адресу суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис та приватного виконавця Сидорук Л.В. у той же строк направити на адресу суду завірені належним чином матеріали виконавчого провадження.

Про розгляд справи учасники справи повідомлялись належним чином.

До суду не надходило витребуваних документів від приватного нотаріуса Грисюк О.В.

Від приватного виконавця Сидорук Л.В. 13 жовтня 2021 року до суду надійшли витребувані судом документи, зокрема: заява про примусове виконання рішення, копія постанови про відкриття виконавчого провадження та копія спірного виконавчого напису нотаріуса. Також, приватний виконавець Сидорук Л.В. своїм листом просила розглядати справу без її участі.

Також, 25.10.2021 року від повноважного представника позивача, адвоката Зелевської О.М. до суду надійшло письмове клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, аналогічних тим, що направила до суду приватний виконавець Сидорук Л.В.

Відповідач відзиву на позов до суду не направив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи і надані в ній докази на обґрунтування та спростування вимог, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 травня 2021 року Грисюк Оленою Василівною, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4064, яким з ОСОБА_1 , 16 грудня 1991 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором №0990/004100-ZP від 21 листопада 2012 року, укладеним з Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на загальну суму 8769,81 грн.

Документів, на підставі яких приватний нотаріус Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис, остання суду не надала.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Главою 14 Вчинення виконавчих написів Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів.

Зокрема, норми статті 88 цього Закону (тут і далі - у первинній редакції) встановлюють, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться у пунктах 3.1, 3.3 глави 16 Вчинення виконавчих написів розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку (пункт 80 вказаної постанови). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).

Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього Закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою (пункт 36 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).

З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду в указаній справі застосувала норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» разом з нормами частини другої цієї ж статті, яка встановлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За змістом зазначеної постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, здійснюючи тлумачення частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

Оскільки після внесення 11 липня 1995 року змін до статті 71 ЦК УРСР, а також після вступу у дію норми статті 257 ЦК України у 2004 році законом був встановлений інший строк (позовної) давності для захисту права за позовами юридичних осіб (строк був змінений з одного на три роки), Велика Палата Верховного Суду, застосувавши частину другу статті 88 Закону України «Про нотаріат», дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису у відносинах між юридичними особами також змінився на три роки.

У справі № 3-239/2019(54444/19) Конституційний Суд України розглядав конституційну скаргу ТОВ Укркава щодо відповідності Конституції України (конституційності) саме положень частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат».

У Рішенні від 01 липня 2020 року № 7-р(I)/2020 Конституційний Суд України визнав положення частини першої статті 88 Закону України Про нотаріат такими, що відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України виходив з такого змісту частини першої статті 88 цього Закону: Відповідно до частини першої статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Із дослідження наведених положень Закону вбачається, що строки для вчинення виконавчого напису нотаріусом є відмінними залежно від кола учасників правовідносин: у відносинах між юридичними особами строк скорочений порівняно зі строком, який застосовується у відносинах між фізичними особами. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Наведене дає підстави стверджувати, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності .

Отже, Конституційний Суд України розглянув питання конституційності саме частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат». При цьому, Конституційний Суд України не тлумачив частину другу статті 88 Закону України «Про нотаріат» та статтю 257 ЦК України щодо прирівнювання строку вчинення виконавчого напису нотаріуса та строку позовної давності для звернення до суду, а також зміну такого строку для юридичних осіб з одного до трьох років.

З наведеного вбачається, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у відносинах між юридичними особами норм частин першої, другої статті 88 Закону України Про нотаріат у системному зв`язку з нормою статті 257 ЦК України та висновок Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту саме частини першої статті 88 Закону України Про нотаріат не суперечать один одному та не виключають один одного.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на таке. Будь-яке правозастосування є неможливим без тлумачення законодавства, бо тлумаченням законодавства є з`ясування його змісту. Водночас тлумачення законів України, яке здійснюється Конституційним Судом України в мотивувальній частині рішення, не є офіційним нормативним (загальнообов`язковим), оскільки відповідно до пункту 2 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення тільки Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду погоджується, що зміст частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Проте при визначенні строку, в межах якого вчиняється виконавчий напис, мають застосовуватись також норми частини другої статті 88 Закону України Про нотаріат та статті 257 ЦК України, які встановлюють трирічний строк для таких вимог.

Слід зауважити, що Законом України від 14 липня 2020 року № 775-ІХ «Про внесення змін до Закону України Про нотаріат щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» законодавець вніс зміни до статті 88 Закону України «Про нотаріат», якими визначив єдиний строк у три роки, в межах якого вчиняється виконавчий напис, незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, чим усунув колізії у цій нормі.

Це також підтверджує спрямованість волі законодавця (як на час прийняття Закону України Про нотаріат у 1993 році, так і на час внесення до нього змін у 2020 році) на встановлення однакових строків для вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду за захистом порушених прав.

Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Окрім того, у постанові ВП ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 зазначається, що згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту:

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин .

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суду не надано доказів з яких можливо було б встановити, що кредитний договір, який став предметом вчинення виконавчого напису нотаріуса, був нотаріально посвідчений, не надано доказів, того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1362 гривень, які складаються із судового збору за подачу позову до суду та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною №4064 від 06.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 8769,81грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5Б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати:

- по оплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень;

- по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 285 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області В.В. КУЧМА