Рішення № 100705204, 01.11.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2744/21

Провадження № 2/211/1970/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді: Сарат Н.О.,

при секретарі: Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся суду з позовом, який в послідуючому уточнив, Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті залишились майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За життя домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 вона заподіла синові - ОСОБА_1 .

У встановлений законом строк позивач звернувся до державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , однак нотаріус 22.02.2021 року відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

У зв`язку з чим він змушений звернутись до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки іншим способом захистити свої права неможливо.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись. Представник позивача адвокат Мельниченко А.Ю. до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає. Представник виконкому Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В. до суду надала заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, заперечень щодо вимог заявника не мають.

Враховуючи надані до суду сторонами заяви, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 16.02.1960 року, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ( а.с. 34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла ( а.с. 30 - копія свідоцтва про смерть).

Відповідно до адресної картки, заведеної 23.10.2018 рок на підставі домової книги, ОСОБА_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.08.1976 року по теперішній час ( а.с. 30а).

За життя ОСОБА_2 заповідала домоволодіння з господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ( а.с. 34 - копія заповіту).

19.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 ( а.с. 29).

ОСОБА_1 22.02.2021 року нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено, оскільки спадкоємцем не надано оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 8 - копія постанови).

Той факт, що житловий будинок з житловою прибудовою літ. «А-1» загальною площею 112,7 кв.м, житловою площею 63,6 кв.м., сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», душ «Д», гараж «Е», гараж «Ж», водо колонка ІІ, вимощення І, огорожа № 1-4 належало на праві приватної власності ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 40).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, якщо у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно частинам 1 та 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 Глави 19 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності повинне спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника у повному обсязі. Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) зазначено, що «Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц). Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідний житловий будинок, будівлю чи споруду (див висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16). Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.».

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

За змістом приписів ст. 16 ЦК України, захист цивільних прав шляхом визнання права власності здійснює суд. Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач, на підтвердження своїх вимог, надав суду належні та допустимі докази того, що відсутність у нього правовстановлюючих документів позбавляє його можливості оформити право на спадщину в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачкою такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання права власності в порядку спадкування за законом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивача, а тому може бути застосований судом.

Керуючись ст. ст. 392, 1216 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у складі якого: житловий будинок з житловою прибудовою літ. «А-1» загальною площею 112,7 кв.м, житловою площею 63,6 кв.м., сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», душ «Д», гараж «Е», гараж «Ж», водоколонка ІІ, вимощення І, огорожа № 1-4, земельна ділянка площею 0,0864 га, кадастровий номер 1211000000:03:616:001, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складене 01 листопада 2021 року.

Суддя: Н. О. Сарат