Рішення № 100704099, 01.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/969/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

Відповідач: Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, будинок 55 Б, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 39 012,45 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 39 012,45 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 15.09.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строкз дня отримання ухвали дляподання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали була направлена 15.09.2021 на електронну адресу позивача.

Копія ухвали суду від 15.09.2021 була отримана відповідачем особисто в приміщенні Господарського суду Чернігівської області 17.09.2021.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 04.10.2021.

У встановлений судом строк відповідач надіслав суду відзив на позов.

У встановлений судом строк позивач надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив.

У встановлений судом строк відповідач надіслав суду заперечення на відповідь на відзив.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку зі споживанням відповідачем у квітні 2019 року природного газу в меншому обсязі, ніж було узгоджено сторонами, позивач на підставі п. 3.13 Договору, у редакції Додаткової угоди №4, нарахував відповідачу 39 012,45 грн збитків.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, оскільки пунктом 2.1 Договору передбачений обов`язок саме позивача передати відповідачу замовлений ним газ, а відповідач наділений правом вимагати від позивача виконання його обов`язку з передачі замовленого газу. Відповідач взагалі не може порушити визначене п. 2.1 Договору зобов`язання, оскільки він у цьому зобов`язанні виступає не боржником, а кредитором. Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

В обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених до стягнення збитків відповідач зазначає, що 01.10.2018 позивачем (код ЕІС-56Х9300000003502, постачальник) було укладено з відповідачем (за одним ЕІС кодом - 56ХQ000039ХІN006, споживач) чотири договори постачання природного газу: № 5219/18-БО-39 (для виробництва теплової енергія, яка споживається бюджетними організаціями), № 5218/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води), № 5220/18-КП-З9 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами), № 5221/18-РО-39 (для виробництва теплової енергії для релігійних організацій). Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує відповідача як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС-кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по (окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем. Пунктом 3.7 укладеного Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) встановлено, що споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13:00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу дані про використання природного газу за попередню газову добу. Відповідно до листа позивача від 29.12.2018 облік обсягу використання природного газу споживачем здійснюється постачальником саме в цілому за ЕІС кодом споживача (56ХQ000039ХІN006), а не по кожному договору окремо. Оскільки АТ «НАК «Нафтогаз України» вже враховував фактичний обсяг спожитого природного газу по споживачу за ЕІС-кодом АТ «Облтеплокомуненерго», відповідач вважає, що позивач необґрунтовано здійснив обрахунок відхилення при розрахунку розміру фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем, оскільки відповідачем відхилення обсягів споживання природного газу по споживачу не виходило за межі 5%, а тому вважає взагалі безпідставними, відсутніми як такі, що ймовірно могли би бути заподіяні, збитки за перевищення або за недобір договірних обсягів споживання природного газу.

Аналогічних висновків про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача,дійшла у своєму рішенні Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг № 8712/16/7-19 від 16.08.2019, наданому на скаргу споживача.

Позивач у відповіді на відзив повідомив про те, що з боку позивача умови договору були виконані в повному обсязі, даний факт не спростовується відповідачем. Посилається на те, що у відповідності до п. 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі і протягом відповідного розрахункового періоду. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у квітні 2019 року. Встановлена діючим законодавством вимога щодо порядку вираховування обсягів газу виключно на підставі договору постачання природного газу спростовує ствердження відповідача щодо необхідності вираховування обсягів газу на підставі усіх укладених договорів. Умовами Договору сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих. Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що п. 3.13 Договору передбачено формальний обов`язок споживача відшкодувати збитки та саме позивач повинен довести факт наявності збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язко між цивільним правопорушенням та завданням збитків.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (надалі - споживач) було укладено договір № 5218/18-ТЕ-39 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 8-18).

На дату укладання Договору ціна за 1000 куб. м газу становила 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати за 1000 куб. м - 5930,40 грн з ПДВ (п. 5.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).

У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору: №1 від 19.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 31.10.2018, № 4 від 22.11.2018, №5 від 13.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019, №8 від 22.04.2019, № 9 від 24.04.2019, № 10 від 20.05.2019, № 11 від 27.06.2019, № 12 від 27.06.2019, № 13 від 25.07.2019, № 14 від 29.07.2019, № 15 від 23.08.2019, № 16 від 23.08.2019, № 17 від 12.09.2019, № 18 від 27.09.2019, якими вносились зміни до Договору.

На підставі укладених між сторонами додаткових угод до Договору строк його дії неодноразово продовжувався, востаннє був продовжений до 30.09.2019 включно.

Додатковою угодою №4 від 22.11.2018, укладеною між сторонами, Договір викладено в наступній редакції.

Відповідно п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 56 419,123 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 року - 2944,123 тис. куб. м, листопад 2018 року - 8513,00 тис. куб. м, грудень 2018 року - 10 720,00 тис. куб. м, січень 2019 року - 11 749,00 тис. куб. м, лютий 2019 року - 10 225,00 тис. куб. м, березень 2019 року - 9268,00 тис. куб. м, квітень 2019 року - 3000 тис. куб. м.

За умовами п. 2.2 Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п. 2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п. 2.4 Договору).

Пунктом 2. 5 Договору сторони визначили, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п. 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування) природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: «ПАТ «Чернігівгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду ( в тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб.

Згідно п. 3.1 Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: - природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови підтвердження споживачу номінації в порядку, передбаченому Кодексом ГТС, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, в редакції, яка діяла станом на 27.07.2018.

Споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13.00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу (п. 3.7 Договору).

Пунктом 3.8 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна на природний газ, умови його оплати за поставлений природний газ визначені у п. 4.2, 5.1, 5.3 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з ПДВ - 7482,61 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 1 пункту 5.3 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженому в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Також Договором передбачено відшкодування споживачем постачальнику збитків та порядок їх нарахування.

Так, відповідно до п. 3.13 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.

За умовами п. 5.7 Договору відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.1. цього Договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. пункту 3.13. цього Договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Споживач зобов`язаний відшкодовувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього Договору (підпункт 8 пункту 6.2 Договору). Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1. цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (підпункт 4 пункту 6.3 Договору).

У додатковій угоді № 5 від 13.03.2019 до Договору сторони погодили, що, зокрема, пункти 3.13, 5.7, підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3. цього Договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.

Додатковою угодою № 7 від 29.03.2019 до Договору визначено, що по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.

Додатковою угодою № 8 від 22.04.2019 до Договору, укладеною між сторонами, викладено в п. 2.1 Договору Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту, у наступній редакції: квітень 2019 - обсяг 2907,000 тис. куб. м. Сторони домовились, що загальний обсяг (об`єм) природного газу, який постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.

На виконання умов Договору постачальник передав у власність споживача природний газ на загальну суму 398 227 369,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 у кількості 2944,123 тис. куб. м на суму 17 459 827,04 грн (за жовтень 2018 року), від 30.11.2018 у кількості 9514,780 тис. куб. м на суму 71 195 407,01 грн (за листопад 2018 року), від 31.12.2018 у кількості 10 787,108 тис. куб. м на суму 80 715 743,77 грн (за грудень 2018 року), від 31.01.2019 у кількості 11 369,169 тис. куб. м на суму 85 071 080,39 грн (за січень 2019 року), від 28.02.2019 у кількості 8656,989 тис. куб. м на суму 64 776 889,78 грн (за лютий 2019 року), від 31.03.2019 у кількості 7828,961 тис. куб. м на суму 58 581 077,53 грн (за березень 2019 року), від 30.04.2019 у кількості 2729,975 тис. куб. м на суму 20 427 343,69 грн (аз квітень 2019 року), які підписано сторонами та скріплено печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.50-56).

Заперечень щодо факту передачі природного газу за вищезазначеними актами приймання-передачі, а також щодо його об`єму та вартості від споживача (відповідача) не надходило.

Оскільки відповідач у квітні 2019 року спожив природний газ у обсязі, меншому ніж замовив, 14.06.2019 позивач надіслав відповідачу акт-претензію з вимогою оплатити збитки у розмірі 463 613,16 грн (а.с. 86-87).

Вказаний акт-претензія отримано відповідачем 18.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 91).

Відповідач направив позивачу мотивовану відмову № 1563 від 04.07.2019 від відшкодування збитків, у якій відхилив акт-претензію про відшкодування 463 613,16 грн збитків (а.с. 92-93).

Позивач здійснив перерахунок по акту претензії, у зв`язку з чим сума збитків склала 39 012,45 грн, про що направив відповідний лист відповідачу 29.11.2019, який був отриманий останнім 02.12.2019 (а.с. 94, 98).

Відповідач у листі № 2853 від 17.12.2019 підтримав позицію, викладену ним у мотивованій відмові № 1563 від 04.07.2019 (а.с.99-100).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених до стягнення збитків.

За умовами п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №4) обсяг замовленого споживачем природного газу у квітні 2019 році становив 2907,000 тис. куб. м.

Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 обсяг спожитого відповідачем природного газу у квітні 2019 року становив 2729,975 тис. куб. м.

Отже, у квітні 2019 року відповідач спожив природного газу на 177,025 тис. куб. м менше, ніж замовив у позивача.

У зв`язку з цим, позивач на підставі п. 3.13 Договору (у редакції Додаткової угоди №4) нарахував відповідачу 39 012,45 грн збитків.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас, ст. 623 Цивільного кодексу України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Умовами Договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного в пункті 2.1 Договору обсягу без підписання додаткової угоди.

Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням вимог, вказаних у цьому пункті.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Таким чином, враховуючи, зокрема положення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), АТ "НАК "Нафтогаз" має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому визначальним є те, що підпункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.

Вказане право на стягнення збитків з споживача (передбачене підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

До того ж, підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20.

Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, якими підтверджуються завдані відповідачем в результаті споживання природного газу у квітні 2019 року у меншому від замовленого обсягу природного газу збитки, та їх фактичний розмір.

Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що умовами договору передбачено обов`язок позивача передати відповідачу газ в замовленому обсязі, тобто вважає що поставка товару в меншому обсязі є неналежним виконанням позивачем умов договору та зазначає, що постачальник має право контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС або інформацію споживача, виходячи з наступного.

Сторонами в п. 2.4 Договору передбачено коригування замовлених споживачем обсягів газу за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, яку споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу. Договором встановлено обов`язок споживача самостійно контролювати обсяги використання природного газу та своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Також п. 3.2.1 Договору визначено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови підтвердження споживачу номінації в порядку, передбаченому Кодексом ГТС.

Кодексом газотранспортних систем надано визначення терміну «номінація» - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача. Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб.

Отже, саме на споживача покладено обов`язок контролювати обсяги використання природного газу, своєчасно обмежувати використання природного газу, самостійно визначати обсяги використання природного газу в залежності від своїх виробничих потреб, надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором на відміну від постачальника, який наділений правом контролювати обсяг споживання природного газу споживачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем належним чином виконано зобов`язання щодо поставки відповідачу природного газу по Договору, а саме відповідачем допущено споживання в меншому розмірі, ніж замовлено останнім, не виконано обов`язку щодо контролю використання об`єму природного газу, в зв`язку з чим позивачем не може вважатися боржником в даному зобов`язанні.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

У відповідності з п. 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абз. 4 п. 5 розділу І Правил).

01 жовтня 2018 року Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальником) було укладено з Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (за одним ЕІС-кодом - 56ХQ000039ХІN006, Споживачем) чотири договори постачання природного газу: № 5218/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води), № 5219/18-БО-39 (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями), № 5220/18-КП-З9 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами), № 5221/18-РО-39 (для виробництва теплової енергії для релігійних організацій).

Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил, інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує відповідача - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС-кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.7 укладеного Договору № 5218/18-ТЕ-39 від 01.10.2018 (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) також встановлено, що споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13:00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу.

На виконання пункту 3.7 укладеного Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) 29.12.2018 позивач - АТ «НАК «Нафтогаз України» своїм електронним листом направив відповідачу типову форму щодо надання Споживачем Постачальнику звіту (даних) про використання природного газу за попередню газову добу, відповідно до якої обсяг використання природного газу споживачем здійснюється постачальником вцілому саме за ЕІС-кодом Споживача (56ХQ000039ХІN006), а не по кожному договору окремо.

Крім того, суд враховує, що споживання відповідачем газу здійснюється шляхом його спалювання у котельнях, до яких газ доставляється одним-єдиним газопроводом. При цьому, неможливо відслідкувати обсяг газу, який призначається для окремого договору і залежить від категорії споживача тепла та гарячої води. Неможливо відслідкувати і фактичний обсяг газу, спожитий для виробництва тепла та гарячої води для певної категорії споживачів по окремому договору. Для забезпечення теплом та гарячою водою певної категорії споживачів окремі газопроводи, котельні, теплові магістралі відсутні, облік використання газу у котельні для певної категорії споживачів відсутній і технічно неможливий.

Із поданої відповідачем довідки від 29.01.2021р. № 173 про фактичні обсяги споживання АТ «Облтеплокомуненерго» природного газу за квітень 2019 року (за єдиним ЕІС-кодом споживача 56ХQ000039ХІN006), вбачається, що за 4 договорами про постачання природного газу, укладеними 01.10.2018р. між сторонами, замовлений відповідачем в квітні 2019 року обсяг (об`єм) природного газу становив 3700 тис. м3; фактично відповідачем було спожито в квітні 2019 року 3658,756 тис. м3, що менше на 41,244 тис. м3 від замовленого обсягу (об`єму). В процентному співвідношенні фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період на 1,1%, тобто він менше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу.

Відповідні обставини не були спростовані позивачем у відповіді на відзив.

Враховуючи відсутність можливості у відповідача визначити фактичний обсяг спожитого природного газу за окремим договором станом на кінець відповідного розрахункового періоду (газового місяця), відповідач фактично позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за договором шляхом надання позивачу не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу двох екземплярів належним чином оформленої додаткової угоди про коригування замовленого обсягу природного газу за договором.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, також дотримується позиції про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача (лист № 8712/16/7-19 від 16.08.2019).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 39 012,45 грн є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун