Рішення № 100703825, 01.11.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3253/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 3; адреса для листування: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; код ЄДРПОУ: 41865184) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (61046, Харківська обл., м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, офіс 205/2; код ЄДРПОУ: 43252663) про стягнення збитків без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" суму завданих збитків у розмірі 96 077,34 грн., а також покласти на відповідача суму судового збору у розмірі 2 379,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару, який було укладено шляхом виставлення постачальником рахунку та його оплати покупцем, в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" (вх.№3253/21 від 13.08.2021) залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без рух, для усунення недоліків.

30.08.2021 позивач на виконання ухвали суду від 17.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області надав разом із супровідним листом (вх.№20083 від 30.08.2021) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо детальної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос", відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою: 61046, Харківська обл., місто Харків, вул. Багратіона, буд. 6, офіс 205/2, а також докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№3253/21 від 13.08.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3253/21. Визначено, розгляд справи №922/3253/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 06.09.2021 було направлено на адресу відповідача – 61046, Харківська обл., м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, офіс 205/2, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.31 т.1).

Проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду 07.07.2021 без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "11.10.2021".

18.10.2021 судом було повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 06.09.2021, проте зазначену кореспонденцію 26.10.2021 повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "25.10.2021".

Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Проте, станом на 01.11.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Листом від 10.06.2020 вих.№760/06/01 керівником напрямку впровадження електронних закупівель ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА" у відповідь на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" було повідомлено останнього про те, що система електронних комерційних закупівель на електронному майданчику Zakupki.prom.ua діє на основі Регламенту, де зазначено, що згідно з п.п.3.6.1 після завершення аукціону, система автоматично розкриває інформацію про учасників і сортує остаточні пропозиції (з урахуванням результату аукціону) від найменшої ціни до найбільшої (у випадку застосування замовником нецінових критеріїв - від найбільш економічно вигідної до найменш економічно вигідної) для визначення порядку розгляду пропозицій замовником та п.п.3.6.4 за відсутності підстав для відхилення, замовник публікує на майданчику рішення про визнання пропозиції переможцем. Скасувати рішення про визнання пропозиції переможцем замовник може самостійно, у випадку відмови учасника від укладання договору. У процедурі ID: R-UA-2020-05-05-1000039-z "Материнская плата, модуль пам`яті, контроллер", котра проведена відповідно до вимог Регламенту та у визначені строки (оголошена процедура 5 травня 2020, прийом пропозицій з 05 травня 2020 15:29 до 08 травня 2020 11:00, аукціон відбувся 12 травня 2020 з 10:00 до 14:05) було обрано переможцем TOB "НТК "ПЛУТОС" ЄДРПОУ: 43252663. Переможець в свою чергу зобов`язаний виконати умови замовника та здійснити доставку товарів у визначений строк: період доставки 6 травня 2020 — 21 травня 2020, адреса доставки: 04050, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, 17 (а.с.6 т.1).

12.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (постачальник) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" (покупець) рахунок №59 від 12.05.2020 на оплату товару (материнська плата, оперативна пам`ять, карти розширення) на загальну суму 117 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 19 500,00 грн. (а.с.7 т.1).

Як вбачається з платіжного доручення №u1274 від 15.05.2020, 15.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" перерахувало грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" у розмірі 117 000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за материнские платы, планки памяти, расширители згідно рах.№59 від 12.05.20 р. ПДВ (20%) 19 500,00 грн. Сума 117 000,00 грн. ПДВ (20%) 19 500,00 грн."

Проте, як стверджує позивач, у встановлені строки відповідачем не було здійснено поставки товару, при цьому останній почав частково повертати позивачу суму сплачених ним коштів, а саме:

- 05.06.2020 в сумі 9 000,00 грн.;

- 03.07.2020 в сумі 3 000,00 грн.;

- 20.07.2020 в сумі 3 000,00 грн.;

- 30.12.2020 в сумі 10 000,00 грн.;

- 03.02.2021 в сумі 3 000,00 грн.;

- 17.02.2021 в сумі 5 000,00 грн..

Вищезазначене часткове повернення грошових коштів відповідачем підтверджується випискою по особовим рахункам ТОВ «Пейбокс» в АТ «Айбокс Банк» (а.с.9-14 т.1).

Разом з цим, 21.07.2020 позивачем було направлено відповідачу претензію №302 про погашення заборгованості на суму 102 000,00 грн. Дану претензію було направлено на адресу м. Харків, вул. Пожарського, 2/10, 16 поверх (а.с.18 т.1).

Відомостей про те, що вищезазначена адреса належить саме відповідачу матеріали справи не містять.

Проте, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.19 т.1) кореспонденцію, яку було направлено на вищезазначену адресу, отримано за довіреністю Пікаловою О. 30.07.2020.

Зазначена претензія, як стверджує позивач, була залишена відповідачем без відповіді, але після неї було здійснено ще три часткових повернення заборгованості (30.12.2020 в сумі 10 000,00 грн., 03.02.2021 в сумі 3 000,00 грн., 17.02.2021 в сумі 5 000,00 грн. згідно виписки по особовим рахункам ТОВ «Пейбокс» в АТ «Айбокс Банк»).

Як стверджує позивач, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 84 000,00 грн.

Доказів поставки товару або повернення відповідачем грошових коштів позивачу в повному обсязі, сплачених останнім в якості оплати товару, матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інших правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, однією із підстав виникнення господарського зобов`язання є юридично значимі дії суб`єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов`язків сторін.

Фактично між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (постачальник) на підставі тендеру UA-2020-05-05-1000039-z було укладено договір поставки товару (материнська плата, модуль пам`яті, контролер) шляхом виставлення постачальником рахунку №59 від 12.05.2020 на суму 117000 грн. та його оплати покупцем, що підтверджується платіжним дорученням №u1274 від 15.05.2020.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою дії суб`єктів правовідносин, які пов`язані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу.

Таким чином, до відносин, які виникли між сторонами в частині оплатної передачі товару, мають застосовуватись норми глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до листа від 10.06.2020 вих.№760/06/01 керівника напрямку впровадження електронних закупівель ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА", TOB "НТК "ПЛУТОС" зобов`язаний був виконати умови замовника та здійснити доставку товарів у визначений строк: період доставки 06 травня 2020 — 21 травня 2020, адреса доставки: 04050, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, 17.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" 15.05.2021 було здійснено повну оплату товару на підставі рахунку на оплату №59 від 12.05.2020, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос".

В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 15.05.2020 на підставі виставленого відповідачем рахунку було здійснено оплату товару в повному обсязі на суму 117 000,00 грн.

При цьому, у відповідності до листа від 10.06.2020 вих.№760/06/01 керівника напрямку впровадження електронних закупівель ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА", TOB "НТК "ПЛУТОС" зобов`язаний був здійснити поставку товарів у строк до 21 травня 2020 року включно.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК України).

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року по справі №910/15009/17, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.2 ст.693 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу на загальну суму 117 000,00 грн., оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором поставки щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано, враховуючи часткове повернення відповідачем зазначеної суми позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 84 000,00 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 3473,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 603,96 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Так, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сума судового збору за подання даного позову становить 2 270,00 грн., витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 270,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" про стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (61046, Харківська обл., м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, офіс 205/2; код ЄДРПОУ: 43252663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейбокс" (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 3; адреса для листування: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; код ЄДРПОУ: 41865184) 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, інфляційні втрати у розмірі 8 603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 3 473 (три тисячі чотириста сімдесят три) грн. 38 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "01" листопада 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко