Ухвала суду № 100703570, 01.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"01" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3248/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. ГСОО № 3358/21)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелліс» (01021, м. Київ, вул. Липська, 15 Б, код ЄДРПОУ 31925283);

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 8-Б, оф.9, код ЄДРПОУ 30199632);

про тлумачення умов договору.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.10.2021 року позивач – ТОВ «Корнелліс» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3358/21) до відповідача – ПП Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас», в якій просить суд:

- розтлумачити п. 5.1., 16.2., п. 18.1. Договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 року, укладений між ТОВ «Корнелліс» і ПП ВКФ «Мікромегас» наступним чином: внаслідок порушень ПП ВКФ «Мікромегас» обов`язків за цим Договором, ТОВ «Корнелліс» має право на односторонню відмову від Договору;

- розтлумачити п. 2.6.2., 2.7., п. 5.1.3. Договору про пайову участь у будівництві № 2- К/М від 12.08.2015 року, укладений між ТОВ «Корнелліс» і ПП ВКФ «Мікромегас» наступним чином: внаслідок порушень ПП ВКФ «Мікромегас» обов`язків за цим Договором, ТОВ «Корнелліс» має право на односторонню відмову від Договору.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке:

По-перше, відповідно до ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ч.ч.4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 ГПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд зауважує, що докази надані до позовної заяви повинні бути подані державною (українською) мовою.

Відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на російській мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.

Отже, дана позовна заява подана всупереч наведених приписів процесуального закону, оскільки позивачем подано копію договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 року та копію договору про пайову участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015 року, а також копію повідомлення про розірвання договору вих. № 1/1 -03 від 05.07.2021р. та копію повідомлення про розірвання договору вих. №1/1-04 від 05.07.2021 р. без нотаріально засвідченого перекладу на українську мову.

По-друге, відповідно п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Однак, подана позивачем позовна заява, в порушення вказаних вимог ст.162 Господарського процесуального кодексу України, не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

По-третє, згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Положеннями ч.7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.

Між тим, позивачем у позовній заяві наведено правову позицію Верховного суду, яка викладена у Постанові від 12 листопада 2019 р. у справі № 640/21330/18 стосовно оплати судового збору та інтерпретовано, що: судовий збір за декілька однотипних прохань суду «скасувати», «визнати нечинним», «зобов`язати прийняти рішення», тощо - сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Однак, судом встановлено, що Верховним судом у вищезазначеній постанові викладено наступне: «Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.»

Отже, суттю зазначеної позиції касаційного суду є те, що судовий збір сплачується за одну вимогу немайнового характеру у випадку, якщо одна з позовних вимог є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права щодо кожного конкретного акту.

Між тим, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розтлумачити положення двох окремих договорів, а саме: Договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 року та Договору про пайову участь у будівництві № 2- К/М від 12.08.2015 року.

Суд зауважує, що вказані вимоги не є похідними одна від одної, тим більше ні одна із них не є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права, на підставі чого суд доходить висновку про те, що позивачем заявлено дві самостійні, незалежні одна від одної вимоги немайнового характеру щодо розтлумачення умов двох окремих договорів.

За таких обставин, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4540,00грн. за дві вимоги немайнового характеру.

Разом з тим, із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено тільки 2270,00 грн, отже розмір недоплаченого судового збору становить 2270,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням встановлених недоліків, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення даної позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, письмових відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та нотаріально засвідченого перекладу договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 року, договору про пайову участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015 року, повідомлення про розірвання договору вих. №1/1-03 від 05.07.2021 року та повідомлення про розірвання договору вих. №1/1-04 від 05.07.2021 року, згідно вимог ст.ст. 10, 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 164, 172 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву (вх. ГСОО № 3358/21) Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелліс» – залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Ухвала набрала законної сили 01.11.2021 року та не підлягає оскарженню.

Суддя Ю.М. Невінгловська