Рішення № 100703568, 19.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1501/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (площа Думська, 1, м. Одеса, 65026)

до відповідачів:1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Сервіс” (вул. Лідерсівський бульвар, 7, м. Одеса, 65014)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-Парк” (Лідерсівський бульвар, 9, м. Одеса, 65014) та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Земельне кадастрове бюро” (вул. Романа Кармена, 11, м. Одеса, 65044)

про визнання недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Малєєв О.М.;

від позивача: Варбаногло Г.А.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Бойко І.О.;

від третьої особи-1: Нікішев О.В.;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Сервіс”, в якому просить суд:

- визнати недійсною та скасувати проведену 12.03.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів;

- скасувати проведену 08.04.2019 Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право комунальної власності Одеської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права комунальної власності Одеської міської ради на дану земельну ділянку;

- скасувати проведену 08.04.2019 Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право оренди ТОВ “Спорт-Сервіс” земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права оренди ТОВ “Спорт-Сервіс” на дану земельну ділянку.

Позиції учасників справи

Підставою позову прокурор визначив обставину зміни в Реєстрах на підставі розробленої на замовлення відповідача-2 третьою особою-2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки цільового призначення цієї земельної ділянки, що є незаконним, а тому спірні державні реєстрації мають бути визнані недійсними та скасовані. Прокурор наголосив, що спірні реєстрації порушують право територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради самостійно вирішувати питання цільового призначення власної земельної ділянки та створюють передумови для її забудови, водночас, як зазначив прокурор, Одеська міська рада, будучи обізнаною про існування таких порушених прав, фактично самоусунулась від їх захисту та за захистом інтересів територіальної громади до суду не зверталась.

Позивач позов прокурора повністю підтримав на підставах, визначених у позові.

Відповідач-1 у відзиві (а.с. 20-23, т.3) проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК необхідно попередньо скасувати реєстрацію речового права.

Відповідач-2 у відзиві (а.с. 149-156, т.2) проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що земельна ділянка не належить до земель рекреаційного призначення, лист ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 № 22-28-0.21-404/20-17 має рекомендаційний характер, у спірних правовідносинах відбулось приведення документів на земельну ділянку у відповідність до УКЦВЗ, чинного на час розробки технічної документації, а права позивача не порушені.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача-2 (а.с. 181-185, т. 2) пояснив, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури, а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником або користувачем самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. У спірних правовідносинах не було законних підстав визначати у технічній документації цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), замість визначеного позивачем у договорі оренди: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, що відносилась до земель фізичної культури і спорту – код 1.12.7 УКЦВЗ, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205. Також прокурор зазначив, що сам по собі факт відповідності зміненого цільового призначення містобудівній документації на місцевому рівні не означає, що позивач не повинен надавати згоду на розроблення відповідної землевпорядної документації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та у подальшому її затверджувати. При цьому безпосередня заборона зміни цільового призначення визначена умовами договору оренди земельної ділянки. Крім цього, з посиланням на лист ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 № 22-28-0.21-404/20-17 прокурор вказав, що згідно з УКЦВЗ земельна ділянка відноситься до секції «Е 07» - землі рекреаційного призначення, а код 07.02 – для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Підсумовуючи прокурор наголосив, що інформація, зазначена у вказаному листі, цілком кореспондується з правовою позицією прокурора, відповідає вимогам матеріального права, зазначеним у позові, та є належним і допустимим доказом в обґрунтування позовних вимог.

Інших заяв по суті справи учасниками справи подано до суду не було.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 у задоволенні заяви прокурора вх. № 2-703/21 від 31.05.2021 про забезпечення позову у справі №916/1501/21 було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2021 позовну заяву прокурора було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1501/21; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання на 01.07.2021 о 14:00. Крім цього, вищевказаною ухвалою суду від 07.06.2021 було залучено до участі у справі третіх осіб-1,2.

У судовому засідання 01.07.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2021 о 14:00, 19.07.2021 з продовженням строку підготовчого провадження на 30 днів на 27.08.2021 о 10:40. Ухвалою суду від 25.08.2021 підготовче засідання було перенесено на 31.08.2021 об 11:30, 31.08.2021 відкладено на 02.09.2021 о 16:00, 02.09.2021 на 07.09.2021 о 14:00.

07.09.2021 протокольною ухвалою судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2021 о 12:00.

У судовому засідання 10.09.2021 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 13.09.2021 о 17:00, 13.09.2021 до 17.09.2021 о 11:00, 17.09.2021 до 27.09.2021 о 16:30, 27.09.2021 до 01.10.2021 о 15:00, 01.10.2021 до 11.10.2021 о 17:00, 11.10.2021 до 19.10.2021 о 16:00.

У судовому засіданні 19.10.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 № 3066-ХХІІІ (а.с. 62-63, т. 1) було, зокрема, вирішено: вилучити з користування ДСК «ЧМП» земельну ділянку площею 0,400 га (за її згодою); затвердити проект відведення земельної ділянки, який є додатком №1 до рішення; надати ТОВ «Спорт-Сервіс» земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі – 1.12.7. – землі фізичної культури та спорту), в тому числі: земельну ділянку, площею 0,200 га, із земель міста; земельну ділянку, площею 0,400 га, із земель ДСК «ЧМП», за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

Згідно з проектом відведення вказаної земельної ділянки ТОВ «Спорт-Сервіс» (2001 рік) та висновками уповноважених органів (а.с. 34-61, т. 1), цільове використання землі та її код згідно УКФВЗ було визначено землі громадського призначення: землі фізичної культури та спорту, код 1.12.7. Також, зокрема, у пояснювальній записці (а.с. 37, т. 1) зазначено, що на час обстеження на земельній ділянці знаходяться: будинок адміністративно-побутового призначення, тенісні корти, літні майданчики з благоустроєм та декоративний басейн. Будівлі та споруди знаходяться у власності ТОВ «Спорт-Сервіс» на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.2001 № 014430. Аналогічна інформація міститься також у висновку Управління архітектури та містобудування ОМР від 09.11.2001 № 396/4872 (а.с. 32-33, т. 1), висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 31.10.2001 № 3788/03-08 (а.с. 45-46, т. 1) та не заперечується учасниками справи. Між тим, саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, ТОВ «Спорт-Сервіс» суду подано не було.

11.03.2002 між Одеською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Спорт-Сервіс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.03.2002 за № 565/42, згідно з яким позивач передав, а відповідач-2 прийняв у строкове платне володіння і користування на 49 років земельну ділянку, загальною площею 6000 кв.м., за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів. Відповідно до п. 1.3. договору зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення позивача.

Рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 №3128-VII, з урахуванням змін, внесених рішенням міськради від 31.10.2018 №3980-VII (а.с. 64-65, т. 1), було вирішено: надати ТОВ «Спорт-Сервіс» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів; надати ТОВ «Спорт-Сервіс» згоду на відновлення меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На підставі цього рішення міськради та інших правовстановлюючих документів, відповідач-2 звернувся до ТОВ «Земельне кадастрове бюро» з клопотанням від 17.07.2018 (а.с. 66, т. 1) про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

Цією ж датою відповідач-2 та третя особа-2 затвердили/погодили відповідно технічне завдання на складання технічної документації із землеустрою ТОВ «Спорт-Сервіс» (а.с. 71, т. 1).

Згідно з пояснювальною запискою розробленої третьої особою-2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 72-75, т.1) за основним цільовим призначенням орендована відповідачем-2 земельна ділянка, площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, відноситься до категорії земель: «землі житлової та громадської забудови». Відповідно до КВЦПЗ код цільового призначення землі: розділ – секція В 03, підрозділ – 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Згідно з витягом з ДЗК (а.с. 76-80, т. 1, а.с. 81-82, т. 2), на підставі розробленої третьою особою-2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 12.03.2019 була здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0035, площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, з такими загальними відомостями про земельну ділянку: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.

Згідно з інформацією/витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 81-83, т. 1, 79-80, т. 2, а.с. 24-25, т. 3, а.с. 49-50, т.4), рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсуна О.В. від 11.04.2019, індексний номер: 46412724, було зареєстровано в реєстрі (записи №№ 31125255, 31125542) право власності територіальної громади м. Одеси і особі Одеської міської ради та право оренди ТОВ «Спорт-Сервіс» щодо цієї ж земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0035, площею 0,6 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, з такими цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, який діяв станом на час розроблення у спірних правовідносинах проекту відведення земельної ділянки та укладення між позивачем та відповідачем-2 договору оренди, код УКФВЗ 1.12.7 має таке значення: розділ 1 – «Землі населених пунктів»; підрозділ 1.12 – «Громадського призначення»; код 1.12.7 – «Фізичної культури та спорту».

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, який діяв станом на час розроблення у спірних правовідносинах третьою особою-2 технічної документації та здійснення спірної державної реєстрації земельної ділянки, код КВЦПЗ 07.02 має таке значення: розділ: секція «В» - «землі рекреаційного призначення»; підрозділ: 07 – «Землі рекреаційного призначення (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації); код 07.02 – «Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, який діяв станом на час розроблення у спірних правовідносинах третьою особою-2 технічної документації та здійснення спірної державної реєстрації земельної ділянки, код КВЦПЗ 03.10 має таке значення: розділ: секція «В» - «Землі житлової та громадської забудови»; підрозділ: 03 – «Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)»; код: 03.10 – «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)».

Згідно з листом Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 № 22-28-0.21-404/20-17 (а.с. 67, т.1), який поданий прокурором на підтвердження підстав позову, з метою забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення та врегулювання питання приведення у відповідність до КВЦПЗ, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, інформації про цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у ДЗК застарілої інформації з УКЦВЗ або відсутності інформації про підрозділ коду КВЦПЗ при застосуванні рекомендацій рекомендовано використовувати, зокрема, такі дані таблиці: код УКЦВЗ – 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / код КВЦПЗ – 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Натомість, згідно з листом Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.08.2017 № 22-28-0.21-1076/20-17, який поданий відповідачем-2 та третьою особою-2 на підтвердження підстав заперечень проти позову, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 № 261, яким внесені зміни до КВЦПЗ, рекомендовано застосовувати оновлену таблицю відповідності УКЦВЗ кодам КВЦПЗ, зокрема: код УКЦВЗ 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / коди КВЦПЗ 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Наказом Департаменту архітектури та містобудування ОМР від 22.06.2020 № 01-06/178 були затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва № 102 (будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території; замовники: ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» (а.с. 101-119, т.1).

27.07.2020 ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» було подане до Управління ДАБК ОМР повідомлення про початок виконання підготовчих робіт (а.с. 120-121, т.1).

11.02.2021 заступником начальника інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК ОМР Лисим С.О. із залученням головного спеціаліста ДАМ ОМР Луки І.П. був складений акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси (а.с. 96-99, т.1), згідно з яким за результатами обстеження будівництва вищевказаного готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7, 9, було зафіксовано, що: замовниками будівництва розпочато виконання будівельних робіт за вказаною адресою, а саме виконуються роботи з влаштування підвального поверху із монолітно-залізобетонного каркасу та роботи з вдавлювання паль; згідно з даними Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі дозвільних документів на проведення будівельних робіт за даною адресою; роботи проводяться самочинно.

19.08.2021 ТОВ «Одесабуд», ТОВ «Лідер-Парк», ТОВ «Спорт-Сервіс», ТОВ «Наяда-Сервіс» було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210722347 (а.с. 45-46, т. 3) щодо об`єкта будівництва: «Будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9, та благоустроєм прилеглої території».

Згідно з ухвалами суду (а.с. 47-58, т. 2, а.с. 86-94, т.2) та поясненнями учасників справи, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа № 420/7564/21 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Управління ДАБК ОМР до ТОВ «Спорт-Сервіс», ТОВ «Лідер-Парк» про зобов`язання знести за власний рахунок об`єкт нерухомого майна, самочинно зведений на земельних ділянках, кадастрові номери: 5110137500:29:005:0034, 5110137500:29:005:0035, за адресами: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7,9.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (чинна редакція) при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3-5 ст. 20 ЗК України (чинна редакція) категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗК України (чинна редакція) зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує: розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки); прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 21 ЗК України (чинна редакція) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України. Замовники документації із землеустрою зобов`язані: б) надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з абз. 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (чинна редакція) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до п. 42 Додатку 1 «Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа» Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції станом на 12.03-11.04.2019), елемент “Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель” (CategoryPurposeInfo) складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються: 1) в елементі “Категорія земель” (Category) - назва категорії земель за їх основним цільовим призначенням згідно з додатком 3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру; 2) в елементі “Цільове призначення земельної ділянки” (Purpose) - цільове призначення земельної ділянки згідно з документацією із землеустрою, яке визначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель; 3) в елементі “Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з документом, що є підставою для набуття права” (Use) - вид використання земельної ділянки, який визначається відповідно до частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 12.03-11.04.2019) державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинна редакція) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюста України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями експертизи з питань землеустрою є: визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення відповідності фактичного землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам; визначення відповідності виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів. Орієнтовний перелік вирішуваних питань: Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності? Чи відповідає фактичне землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам? Чи відповідає виконана нормативна грошова оцінка земель вимогам нормативно-правових актів?

Позиція суду

Як встановлено судом відповідач-2 є орендарем земельної ділянки, загальною площею 6000 кв.м., за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, на підставі договору оренди від 11.03.2002, укладеним з позивачем. В матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного договору недійсним, розірваним, неукладеним тощо, а предметом даного позову прокурора не є вимоги щодо цього договору, відповідно й обставини наявності/відсутності істотного порушення/виконання його умов не становлять предмет дослідження у даній справі.

В даній справі прокурор визначив підставою позову обставину зміни в Реєстрах на підставі розробленої на замовлення відповідача-2 третьою особою-2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки цільового призначення цієї земельної ділянки.

Як встановлено судом відповідач-2, діючи на підставі рішення позивача від 21.03.2018 № 3128-VII, замовив у третьої особи-2, як розробника, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, що відповідає виду використання згідно з п. 1.2. договору оренди від 11.03.2002.

Як встановлено судом третя особа-2 склала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка стала підставою для здійснення державними реєстраторами спірних державних реєстрацій земельної ділянки та речових прав щодо неї з записом цільового призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Отже, в межах підстав позову прокурора, суд не встановив протиправності дій відповідача-2, який у спірних правовідносинах отримав відповідний дозвіл позивача на розробку технічної документації із землеустрою та виступив замовником технічної документації.

Щодо відповідача-1, відділ у м. Одесі якого провів державну реєстрацію земельної ділянки у ДЗК та який мав перевірити відповідність документів вимогам законодавства, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом на час укладення договору оренди землі від 11.03.2002 передана відповідачу-2 в оренду земельна ділянка мала код УКЦВЗ – 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору».

Як встановлено судом на час розроблення третьою особою-2 у спірних правовідносинах технічної документації із землеустрою та вчинення спірних державних реєстрації УКЦВЗ вже не діяв, а замість нього став чинний КВЦПЗ, який визначає такі коди: 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Необхідність визначення у технічній документації із землеустрою цільового призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, та чинною ст. 20 ЗК України.

Як встановлено судом у спірних правовідносинах розроблена третьою особою-2 технічна документація із землеустрою за цільовим призначенням відносить орендовану відповідачем-2 земельну ділянку, відповідно до ст. 19 ЗК України до категорії земель: «землі житлової та громадської забудови», а відповідно до КВЦПЗ код цільового призначення землі: розділ – секція В 03, підрозділ – 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Забезпечуючи змагальність судового процесу та сприяючи учасникам судового процесу в реалізації процесуальних прав, суд, з метою виконання завдань підготовчого провадження, зокрема в судовому засіданні 07.09.2021, ставив на вирішення учасників судового процесу питання щодо подання ними усіх доказів, на які йдеться посилання у заявах по суті справи, витребування додаткових доказів, огляд доказів за місцезнаходженням, забезпечення доказів, необхідність призначення у справі експертизи, виклику свідків, експертів тощо. Проте жоден з учасників справи не визнав необхідності у поданні додаткових доказів, витребуванні нових доказів чи призначенні експертизи та вказав на вирішенні судом усіх заявлених ними клопотань.

Суд зауважує, що ГПК України визначає, що судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. При цьому питання оцінки наявних у справі доказів на предмет належності, допустимості, вірогідності, достовірності суд вирішує лише на стадії розгляду справи по суті.

Отже, саме прокурор і позивач мали довести суду підстави позову та обставину невідповідності розробленої третьою особою-2 технічної документації із землеустрою вимогам законодавства та фактичну зміну нею цільового призначення земельної ділянки.

Як встановлено судом, на підтвердження цієї обставини прокурор, крім власних пояснень, подав суду лист Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 № 22-28-0.21-404/20-17, згідно з яким, з метою забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення та врегулювання питання приведення у відповідність до КВЦПЗ, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, інформації про цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у ДЗК застарілої інформації з УКЦВЗ або відсутності інформації про підрозділ коду КВЦПЗ при застосуванні рекомендацій рекомендовано використовувати, зокрема, такі дані таблиці: код УКЦВЗ – 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / код КВЦПЗ – 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Також, судом встановлено, що на підтвердження своїх заперечень відповідачем-2 було подано більш пізній за датою лист Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.08.2017 № 22-28-0.21-1076/20-17, згідно з яким, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 № 261, яким внесені зміни до КВЦПЗ, рекомендовано застосовувати оновлену таблицю відповідності УКЦВЗ кодам КВЦПЗ, зокрема: код УКЦВЗ 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / коди КВЦПЗ 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

Тобто, за останньою позицією Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, яка реалізує державну політику у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, орендована відповідачем-2 у спірних правовідносинах земельна ділянка, якій був присвоєний код УКЦВЗ 1.12.7 за нечинним наразі Класифікатором, може належати до двох різних кодів КВЦПЗ: 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (який визначений щодо земельної ділянки під час розроблення технічної документації із землеустрою) та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту» (про який зазначає прокурор).

Оцінивши обидва вказані листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, господарський суд зазначає, що вказані листи носять, по-перше, рекомендаційний характер, а по-друге, свідчать про відсутність єдиної однозначної позиції у держави в особі компетентного органу щодо відповідності коду УКЦВЗ 1.12.7 певному коду КВЦПЗ, відповідно вказаних доказів недостатньо для встановлення судом обставини обґрунтованості підстав позову прокурора.

Суд зауважує, що законодавство України не визначає виключного переліку (вид, форму) доказів (допустимості доказів), якими можна довести обставину невідповідності технічної документації та передбаченого нею цільового призначення земельної ділянки вимогам законодавства. Так, зокрема, науково-методичні рекомендації, затверджені наказом Мінюста України від 08.10.1998 № 53/5, передбачають, що визначення питання відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування може бути предметом дослідження експертизи з питань землеустрою.

Натомість, прокурором та позивачем будь-яких інших доказів, крім досліджених судом, суду не подано, клопотань про проведення експертизи не заявлено.

У постанові від 08.09.2021 у справі № 922/3524/19 Верховний Суд, надаючи висновок щодо застосування норм ГПК України, наголосив, що зважаючи на викладене та враховуючи вищенаведені імперативні положення процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку, що саме на прокурора та позивача покладено обов`язок подавати до суду докази на підтвердження своїх вимог, а суд може витребувати докази лише у випадках, визначених положеннями частини 4 статті 74 ГПК України, недотримання судом цих імперативних приписів має наслідком застосування положень статей 76 - 77 ГПК України при оцінці таких доказів, витребуваних судом з власної ініціативи, тому висновки суду апеляційної інстанції про неприйняття доказу, одержаного з порушенням закону, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Як зазначалось, учасники судового процесу під час підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті клопотань щодо додаткових чи нових доказів суду не заявляли, а проведення експертизи не визнали доцільним. З огляду на це, враховуючи що суд, згідно з ст. 74 ГПК України, не кваліфікував у діях учасників судового процесу наявність недобросовісного здійснення ними своїх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів, відповідно у суду не було підстав збирати докази самостійно.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено суду обґрунтованості підстав позову, а відповідно і невідповідність технічної документації із землеустрою вимогам законодавства та фактичну зміну нею у спірних правовідносинах цільового призначення земельної ділянки, а не визначення коду відповідно до чинного КВЦПЗ згідно з рекомендаціями, які наведені у листі Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.08.2017 № 22-28-0.21-1076/20-17, а отже у позові прокурору належить відмовити.

Додатково, суд вважає необхідним зазначити, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі" (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Так, оцінюючи питання чи втручання прокурора у право володіння майном є пропорційним визначеним цілям та який публічний інтерес переслідує прокурор, суд, враховуючи, що дана справа становить значний суспільний резонанс, зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник з причин здійснення будівництва на земельній ділянці і саме в цьому полягає суспільний інтерес. Ця обставина чітко вбачається з заходів забезпечення позову, які прокурор просив суд вжити у заяві, поданої разом з позовом. В той же час, як встановлено судом, жодних позовних вимог щодо цього прокурором в межах даної справи не заявлено, а обставини законності та наявності/відсутності підстав для знесення об`єкту будівництва є предметом дослідження адміністративного суду в межах іншої справи № 420/7564/21. Відповідно, за наслідками вирішення даного спору питання дотримання цього публічного інтересу, який переслідує прокурор, в сфері здійснення будівництва не вирішується.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов прокурора не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля