Рішення № 100703470, 05.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 справа № 914/1823/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватра-Техномаш”, м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Леостанк”, м.Львів

про: стягнення боргу в розмірі 320014,06грн за договором №11/08 від 13.08.2018

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021, справу №914/1823/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.06.2021 позов залишено без руху.

05.07.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.07.2021.

Ухвалою від 22.07.2021 розгляд справи відкладено на 14.09.2021.

Ухвалою від 14.09.2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2021.

05.10.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено про підтримання позовних вимог, а також позивач просить слухати справу без його повноважного представника.

Відповідач в судове засідання 05.10.2021 повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Поштові конверти надіслані на адресу ТзОВ “Леостанк”, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті поштовим відділення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

13.08.2018 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу №11/08, відповідно до пунктів 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність покупця, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах ЕХW «Франко-склад».

Вартість технологічного устаткування вказується в Специфікації (додаток до договору), яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

У п. 2.2 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем в безготівковій формі на умовах 100% передоплати за товар протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідних банківських специфікацій, на підстав рахунку-фактури на оплату.

На виконання умов договору відповідач здійснив платежі: 10.08.2018 на суму 15000,00 грн та 10.01.2019 на суму 135000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №ЛНА- 000001 від 16.01.2019 позивач передав відповідачу горизонтально-розточувальний верстат моделі 2А622Ф4-1 вартістю 400000,00 грн. Також позивач долучив до матеріалів справи копію довіреності від 15.01.2019, видану ТзОВ “Леостанк” для отримання товару від ТзОВ “Ватра-Техномаш”.

Після отримання товару відповідач оплатив 01.07.2020 ще 5000,00грн. Залишок заборгованості складає 245000,00 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв відповідачу претензії про сплату боргу, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу повної вартості отриманого товару. Відтак, ТзОВ “Ватра-Техномаш” подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 245000,00 грн основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідно до ст. 625 ЦК України 12243,28грн 3% річних та 27440,00грн інфляційних втрат, а також 75014,06грн пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір купівлі-продажу №11/08 від 13.08.2018, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями накладної, актом приймання-передачі та довіреності долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 245000,00грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Суду не надано належних та допустимих доказів визнання спірного договору недійсним чи розірваним та укладення між сторонами інших договорів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 245000,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 12243,28грн 3% річних та 27440,00грн інфляційних втрат.

Стосовно вимоги про стягнення пені 75014,06грн пені суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Згідно із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов`язання, укладено не було. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Леостанк” (79035, м.Львів, вул.Антонича, 30/62, ідентифікаційний код 33252316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватра-Техномаш” (46005, м.Тернопіль, вул.Микулинецька, 46, ідентифікаційний код 39870834) 245000,00грн основного боргу, 12243,28грн 3% річних, 27440,00грн інфляційних втрат та 4270,25 грн судового збору.

3.У стягненні 75014,06грн пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 01.11.2021 (у зв`язку із перебуванням судді у відпустці на самоізоляції та на лікарняному з 13.10.2021 до 29.10.2021).

Суддя Ділай У.І.