Рішення № 100703039, 01.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/13766/21

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (м. Київ)

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Будівельник" (м. Київ)

про стягнення 367.615,16 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Будівельник" про стягнення 367.615,16 грн, з яких: 350.979,50 грн п`ятикратної вартості фактично спожитої теплової енергії, 2.769,37 грн 3% річних, 13.866,29 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що з підстав самовільного включення відповідачем системи центрального опалення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 80, йому було донараховано п`ятикратний розмір фактично спожитої ним теплової енергії за період з 04.11.20. по 01.12.20. на суму 350.979,50 грн та нараховано на означену суму 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.21. відкрито провадження у справі № 910/13766/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).

Означену ухвалу було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто на адресу суду з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/13766/21, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.08.18. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 530387 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 2.4.3 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов Договору постачальник має право складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування та стягувати штрафні санкції в п`ятикратному розмірі та стягувати за рішенням суду, у встановленому законодавством порядку.

Згідно із п. 3.2 Договору споживач несе відповідальність за:

- споживання теплової енергії без погодження з постачальником понад максимальне теплове навантаження, визначене додатком 1 до цього договору шляхом сплати постачальнику 5-кратної вартості фактично спожитої та договірної величин;

- за самовільне підключення систем тепло споживання чи підключення їх перед або поза приладами обліку шляхом сплати постачальнику 5-кратної вартості теплової енергії, та кількість теплової енергії, спожитої такими системами;

- за достовірність даних по розділу займаної площі орендарем, за кількість точок підключення до теплових мереж постачальника, іншої інформації, необхідної для оформлення та виконання умов договору.

Договір набуває чинності з дня підписання та діє до 21.06.19. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 4.1, 4.4 Договору).

Актом № 2/2-5/12-98 від 01.12.20. уповноваженими представниками позивача зафіксовано порушення Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) відповідачем, а саме самовільне включення системи опалення житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 80.

Згідно з розрахунком вартості теплової енергії, спожитої без дозволу позивача нарахування по акту за період 04.11.20.-01.12.20. становить 350.979,50 грн, тобто 5-кратна вартість теплової енергії.

01.03.21. позивач на адресу відповідача направляв вимогу № 30/5/5/2987 від 26.02.21. про сплату штрафних санкцій за самовільне підключення, без дозволу (наряду) теплопостачальника шляхом сплати 5-кратної вартості теплової енергії в розмірі 350.979,50 грн до 26.03.21., яку отримано відповідачем 03.03.21.

Доказів оплати відповідачем 350.979,50 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 23, п. 30, п. 40, п. 45 Правил користування тепловою енергією, передбачена відповідальність споживача за самостійне підключення, без дозволу (наряду) теплопостачальної організації шляхом сплати 5-кратної вартості фактично спожитої теплової енергії та право теплопостачальної організації відключити тепловикористовуюче обладнання споживача.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 350.979,50 грн, з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення 2.769,37 грн 3% річних, 13.866,29 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також п. 3.2 договору, рішення постачальника про нарахування споживачу вартості теплової енергії у 5-кратному розмірі є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов`язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Будівельник" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 80; ідентифікаційний код 22894038) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 350.979 (триста п`ятдесят тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 50 коп. п`ятикратної вартості фактично спожитої теплової енергії, 5.264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 69 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко