Рішення № 100702936, 20.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

20.10.2021Справа № 910/12673/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12673/21

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (03124, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 3а; e-mail: soloma@kyiv.gr.gov.ua)

в інтересах держави в особі:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (код 19030825; 01601, бульвар Т.Шевченка, 50-Г; e-mail: kyiv_city@spfu.gov.ua)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» (код 38780609; 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26)

про стягнення 2 957 816,04 грн.

за участю представників:

прокуратури: Лиховид О.С., посвідчення №058232 від 01.12.20;

позивача: Михайлов В.В., самопредставництво

відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна що належить до державної власності №6718 від 26.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.09.21р. Крім того, встановлено прокурору строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду, зокрема,письмових пояснень та доказів належного матеріального та фінансового забезпечення статті бюджетних видатків РВ ФДМУ на сплату судового збору, для оцінки неефективної реалізації судового захисту фондом самостійно.

28.08.2021 до суду від прокуратури надійшли пояснення, на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

28.08.2021 відділом діловодства суду від Відповідача одержано Відзив на позов. Згідно даного відзиву, Відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі з тих підстав відсутності у прокуратури повноважень на звернення із даним позовом, зокрема, Відповідач вказує, що в даному випадку інтереси держави повинні бути захищені компетентним органом, а не прокурором. Прокурор не повинен вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і змінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокуратурою не доведено обставин невиконання або неналежного виконання РУ ФДМУ своїх функцій, як самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, щодо захисту майнових інтересів держави.

На підставі вказаного, у поданому відзиві Відповідач просить позовну заяву Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва залишити без розгляду з підстав п.1..ч.1 статті 226 ГПК України.

08.09.2021 до суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням в інше місто представника Відповідача та неможливість забезпечити явку іншого уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 02.09.2021 судом розглянуто та відхилене клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості та відсутності доказів на підтвердження заявлених доводів.

Суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.09.2021.

14.09.2021 ФДМУ до суду подано Додаткові пояснення, згідно яких, вказує, зокрема, на неможливість самостійно здійснити належний захист інтересів держави через відсутність коштів для сплати судового збору у необхідному розмірі. У зв`язку із чим, органом прокуратури в порядку та з повним дотриманням статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було подано дану позовну заяву.

15.09.2021 Прокуратурою подано відповідь на відзив, згідно якого, наводить пояснення щодо доводів відповідача викладених у поданому суду відзиві.

У підготовчому засіданні 28.09.2021, за участі представників учасників справи суд, протокольною ухвалою, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.10.2021р. о 17.00 год.

20.10.2021 о 14:59 год. Відповідачем на електронну адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника у іншому місті у відрядженні в Краматорському міському суді Донецької області, на підтвердження чого надано зворотній залізничний квиток.

Судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з тих підстав, що явка представників не визнавалась обов`язковою, письмовий Відзив Відповідача наявний в матеріалах справи, неявка не є перешкодою для вирішення спору по суті, а про призначення судового розгляду справи по суті відповідач був обізнаний заздалегідь і мав достатньо часу для забезпечення своєї участі у засіданні.

У судовому засіданні 11.08.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

26.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» (далі - товариство, відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6718 (далі - Договір), за умовами якого:

- п.1.1., Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (п`ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. «Б» площею 3164,8 кв.м та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. «В»), загальною площею - 5129,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26;

- п. 1.2., майно передається в оренду: підвал та перший поверх (будівля літера "Б", загальною площею 985,0 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 700,1 кв.м) - для розміщення ресторанів, торговельних об`єктів з продажу окулярів, лінз скелець; другий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 541,6 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 416,7 кв.м), четвертий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 536,5 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 424,2 кв.м), п`ятий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 561,7 кв.м) - для розміщення офісних приміщень;

- п.2.1 - 2.4., орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця;

- п.3.1-3.3., орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становила без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2018 року) - 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року була встановлена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснювалася в порядку, передбаченому законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначалася шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України;

- п.3.5, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством;

- п.3.6., Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж;

- п.5.4, орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу;

- п.10.1., сторони визначили, що він укладений на 15 років, зі строком дії з 26 грудня 2013 року до 26 грудня 2028 року включно.

Між сторонами були укладенні договори: від 15 грудня 2014 року № 6718/01, від 1 вересня 2016 року № 6718/02, від 19 червня 2018 року № 6718/03 та від 19 лютого 2019 року № 6718/04 - про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26 грудня 2013 року № 6718.

Зазначені угоди підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками вказаних юридичних осіб, а також нотаріально посвідчені.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором найму (оренди).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/17338/20, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 та набрало законної сили, розірвано договір оренди нерухомого майна, від 26 грудня 2013 року № 6718, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву та ТОВ "ВБ Нерухомість" та виселено ТОВ "ВБ Нерухомість" у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, та перебувають на балансі державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України".

Звертаючись до суду із даним позовом Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначив про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» зобов`язання з оплати орендних платежів, у зв`язку із чим утворилась заборгованість з орендної плати за період з травня 2020 року по травень 2021 року включно в розмірі 2 677 808,75 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставами представництва прокурором інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду у даній справі визначено неналежним здійсненням регіональним відділенням Фонду своїх повноважень, покладених чинним законодавством.

Так, Товариством протягом тривалого часу не сплачувалась орендна плата до Державного бюджету України, чим порушено економічні інтереси держави.

При цьому, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 77 постанови).

У даному випадку, РВ ФДМУ по м.Києву знало про порушення інтересів держави з боку відповідача, мало повноваження щодо їх захисту, проте з позовом, який би відповідав вимогам ГПК України, з метою захисту порушених інтересів держави не звернулось.

Так, 16.06.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву подано позов про стягнення заборгованості з клопотанням про відстрочення сплати судового збору через відсутність на рахунку коштів для сплати 46 497, 81 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2021 у справі №910/10170/21 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

При цьому, у відповідь на лист Прокуратури від 07.07.2021, РВ ФДМУ по м. Києву повідомило, що судовий збір не сплачено через відсутність коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2021 у справі №910/10170/21 позовну заяву РВ ФДМУ по м. Києва повернуто без розгляду.

Вказані обставини свідчать про самоусунення органу від реалізації функції захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Факт незвернення до суду РВ ФДМУ по м. Києву з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган державної влади не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави. При цьому причиною невжиття РВ ФДМУ по м. Києву належних заходів на захист інтересів держави вказано відсутність коштів на сплату судового збору (виписки з рахунку РВ ФДМУ по м. Києву додані до матеріалів справи).

Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 та від 08.02.2019 у справі №915/20/80.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Отже, суд приходить до висновку про належність позивача у даній справі та наявність процесуальної дієздатності у органу прокуратури на подання даного позову.

Отже, судом відхиляються заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов, у цій частині, а саме, щодо відсутності у органів прокуратури у даному спорі повноважень на подання даного позову.

Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6718, від 26.12.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п`ятиповерхову фасадну будівлю з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхову будівлю з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 26.12.2013 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Станом на час звернення із вказаним позовом до суду у Відповідача наявна заборгованість з орендної плати за період з травня 2020 року по травень 2021 в сумі 2 677 808,75 грн.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості по орендній платі у загальному розмірі 2 677 808,75 грн.

При цьому, заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов зводяться до того, що Договір було укладено у 2013 році і протягом всього часу Відповідач належним чином виконував зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі, щодо сплати орендної плати. Проте, у зв`язку із введенням на території України карантинних заходів, останнє позбавило можливості Відповідача здійснювати свою діяльність в повній мірі та, як наслідок, спричинило фінансові труднощі та несвоєчасне виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Суд відхиляє заперечення Відповідача щодо належного виконання умов Договору протягом всього часу (з 2013 року), оскільки, дані твердження спростовуються рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/17338/20, яким розірвано договір оренди нерухомого майна, та виселено ТОВ "ВБ Нерухомість" у примусовому порядку з державного нерухомого майна. Дане рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Зокрема, судом при розгляді справи №910/17338/20 встановлено: «Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у систематичному невиконанні зобов`язань щодо погашення сум заборгованості за користування орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також враховуючи те, що відповідач в передбаченому законом порядку не спростував вказаних встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26 грудня 2013 року № 6718 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.».

Щодо заперечень стосовно введення на території України карантинних обмежень, суд вказує, що в матеріалах справи міститься Звіт «про періодичний комплексний огляд об`єкта оренди», з якого вбачається, що Регіональним відділенням ФДМУ по місту Києву 04.11.2020 проводилося обстеження використання орендарем орендованих площ за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2013 № 6718. Звітом про обстеження зафіксоване використання ТОВ «ВБ-Нерухомість» всього орендованого майна як офісних приміщень, без жодних обмежень, та не використовується для розміщення ресторанів, торгівельних об`єктів з продажу окулярів, лінз скелець.

Також, згідно пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, ТОВ «ВБ Нерухомість» не зверталося до останнього зі заявою про звільнення чи зменшення сплати за оренду за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, а також, орендар не звертався з будь-якою інформацією щодо перешкод у виконанні обов`язку зі сплати коштів через введення карантинних заходів та не надавав сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 2 677 808,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 56 112,50 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання вважає розрахунок арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Таким чином, з Відповідача підлягають стягненню інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, у розмірі 56112,50 грн.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача пеню в розмірі 143 560,53 грн. та штраф у сумі 80 334,26 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8 договору оренди передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.7 договору в редакції договору №6718/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6718 від 26.12.2013, від 19.06.2018 року орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У зв`язку із невиконанням товариством свого обов`язку щодо своєчасного і у повному обсязі внесення орендної плати за користування державним нерухомим майном, відповідно до п. 3.7 договору, відповідачу нараховано пеню у розмірі 143 560,53 грн.

Також, беручи до уваги, що у ТОВ «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» на момент пред`явлення вказаного позову до суду існує заборгованість понад три місяці, з товариства підлягає стягненню штраф у сумі 80 334,26 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу дійшов висновку, що вони вірні, а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню частково.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» про стягнення 2 957 816,04 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код юридичної особи 38780609) на користь Державного бюджету України (одержувач: ГУК у Шевченківському районі м.Києва, код 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р: UA718999980313050093000026011, КЕКД: 22080200, призначення платежу - плата за користування майном бюджетних установ) заборгованість по договору оренди №6718 від 26.12.2013, а саме: 2 677 808,75 (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч вісімсот вісім) грн. - заборгованості з орендної плати, 56 112,50 (п`ятдесят шість тисяч сто дванадцять) грн. - інфляційні витрати, 143 560,53 (сто сорок три тисячі п`ятсот шістдесят) грн.. - пені та 80 334,26 (вісімдесят тисяч триста тридцять чотири) грн. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ НЕРУХОМІСТЬ» (вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код юридичної особи 38780609) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м.Київ) 44 367, 24 (сорок чотири тисячі триста шістдесят сім) грн., судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.11.2021

Суддя Ігор Курдельчук