Рішення № 100702834, 26.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/72/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 Справа № 908/1777/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1777/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Одеського кабельного заводу “Одескабель” (65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 144)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Промислова, буд. 133)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Семенов В.І., ордер серія ВН № 1047880 від 16.06.2021

від відповідача: Гапоненко Б.Д., витяг з ЄДР самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

17.06.2021 у Господарський суд Запорізької області через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Одеського кабельного заводу “Одескабель” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 843811,20 грн. основного боргу, 51510,68 грн. інфляційних втрат, 10629,92 грн. 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки продукції від 02.11.2020 №393(1)20УК/53-121-04-20-09861.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1777/21 та визначено до розгляду судді МірошниченкоМ.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021 у справі №908/1777/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 23.06.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1777/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/72/21, підготовче засідання призначено на 03.08.2021. Заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено здійснювати проведення судового процесу у справі 908/1777/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача - програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua (EasyCon).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 у справі №908/1777/21 підготовче засідання відкладено на 26.08.2021 о/об 11 год. 00 хв.

Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у письмовому відзиві № 28-23/16876 від 12.07.2021 (вх № 14504/08-08/21 від 14.07.2021), просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати 140635,20 не надходила. Також, зазначив що позивачем неправильно розраховані суми індексу інфляції та 3% річних.

8.08.2021 у Господарський суд Запорізької області через підсистему “Електронний суд” надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 901195,77 грн., з яких: 843811,20 грн. – сума основного боргу, 42803,27 грн. – сума інфляційних втрат, 14581,30 грн. - сума 3% річних.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Одеського кабельного заводу “Одескабель” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 843811,20 грн. основного боргу, 42803,27 грн. інфляційних втрат, 14581,30 грн. 3% річних.

Також в підготовчому засіданні 26.08.2021 представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про надання відповідачу часу для підготовки відзиву на позовну заяву з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2021 у справі № 908/1777/21 підготовче засідання відкладено на 28.09.2021 о/об 11 год. 30 хв.

28.09.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог (долучені до матеріалів справи).

В судовому засіданні 28.09.2021 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Accord”. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача: програмного забезпечення Еasycon.

Представник відповідача подав заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Заперечення на заяву про зменшення позовних вимог судом прийняті.

Враховуючи викладене, 28.09.2021 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.10.2021 о 09 год. 30 хв.

26.10.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі “Акорд”.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Одеського кабельного заводу “Одескабель” (далі-позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі- відповідач) укладено договір поставки товару № 393(1)20УК/53-121-04-20-09861 (надалі – договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити за продукцію згідно предмету договору.

Відповідно до умов п.3.2 договору розрахунок за продукцію, поставлену згідно п.1.1., здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати оформлення Ярлика на придатну продукцію ВК-2.

Згідно п.3.3. договору оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

На виконання умов договору товар був поставлений позивачем згідно видаткових накладних №125235 від 10.11.2020 на суму 821806,56 грн. та №125593 від 10.12.2020 на суму 22004,64грн.

Податкова накладна №371 від 10.11.2020 на поставку товару за видатковою накладною №125235 була зареєстрована 27.11.2020 року, що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна №356 від 10.12.2020 на поставку товару за видатковою накладною №125593 була зареєстрована 30.12.2020, що підтверджується квитанцією №1 з Єдиного реєстру податкових накладних.

Жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у відповідача не було. Проте, своїх зобов`язань з оплати отриманої від позивача продукції відповідач не виконав, в зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме, поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних №125235 від 10.11.2020 на суму 821806,56 грн. та №125593 від 10.12.2020 на суму 22004,64грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем продукції, згідно умов договору.

Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем продукції та факт її прийняття відповідачем.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що продукцію по договору не було оплачено, в зв`язку з чим відповідачем порушено умови договору, а сума неоплаченої продукції складає 843811грн. 20 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію в розмірі 843811грн. 20 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних в розмірі 14581, 30 грн та суму втрат від інфляції в розмірі 42803,27грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України. Розрахунки 3 % річних виконані позивачем правильно, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення суми 3 % річних в розмірі 14581,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Натомість, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування суми індексу інфляції, судом встановлено, що пред`явлена сума індексу інфляції підлягає задоволенню частково в сумі 42764,13грн. В решті пред`явленої до стягнення суми індексу інфляції слід відмовити, як пред`явленій необґрунтовано.

Що стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає такі твердження безпідставними для даного спору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов договору постачальник здійснив поставку продукції на загальну суму 843811грн 20коп. Претензій з боку відповідача жодних не було, продукція по кількості та якості була прийнята у повному обсязі. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості продукції у розмірі ПДВ. Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів, податкову накладну зареєстрував. Строк виконання зобов`язання з оплати продукції відповідно до умов договору встановлений після реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН в установленому ПК України порядку та не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. Відповідач продукцію прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції. Щодо заперечень відповідача стосовно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заява подана з дотриманням вимог діючого законодавства та не суперечить ст. 46 ГПК України. Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається відповідача.

Суд звертає увагу позивача, що при подачі позовної заяви, позивачем було зайве сплачено суму судового збору в розмірі 110,72 грн., а також в процесі розгляду даної справи подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИ Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.Промислова, буд. 133, ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Одеського кабельного заводу “Одескабель” (65102, м.Одеса, Миколаївська дорога, буд. 144, ЄДРПОУ 30332681) 843811 (вісімсот сорок три тисячі вісімсот одинадцять) грн 20 коп. суму основного боргу, 42764 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 13 коп. суму індексу інфляції, 14581 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн 30 коп. суму 3% річних, 13517 (тринадцять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 35 коп. суму судового збору.

Після набрання рішення законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 01 листопада 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко