Рішення № 100702634, 19.10.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2021р. Справа №905/889/21

за позовом: Комунального автотранспортного підприємства 052810 (84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Охтирська, буд.235, код ЄДРПОУ 05448946)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» (03110, м.Київ, вул.Солом`янська, 11А, код ЄДРПОУ 22859846)

про розірвання договору оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська та стягнення 14190,43 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Вишневський Є.М. - в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Купрійов Р.А. - адв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне автотранспортне підприємство 052810, м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича, м.Краматорськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11929,53 грн, пені - 398,16 грн, штрафу - 1463,05 грн, інфляційних втрат - 307,24 грн, 3% річних - 92,45 грн, загалом 14190,43 грн та розірвання договору №210 від 18.12.2018р. оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем та Комунальним автотранспортним підприємством 052810.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №210 від 18.12.2018р. оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів за період з вересня по жовтень 2020 року, з грудня 2020 року по березень 2021 року, що стало підставою для нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних. Наявність вказаних обставин також стала підставою для звернення до суду із вимогами про розірвання цього договору оренди.

Ухвалою суду від 24.05.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/889/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл».

Згідно з ухвалою суду від 06.07.2021р. розгляд справи було вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

09.06.2021р. від третьої особи надійшли пояснення №002416-1-6 від 08.06.2021р., у яких остання повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» сумлінно виконує свої зобов`язання за договором №D02416 від 17.07.2019р. суборенди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, в тому числі, щодо своєчасного внесення платежів (суборенди), що підтверджується доданими до пояснень платіжними дорученнями. Водночас, у зв`язку зі зверненням відповідача (орендаря) до третьої особи (суборендаря) із листом б/н від 26.05.2021р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» припинило здійснення оплат за договором №D02416 від 17.07.2019р. з квітня 2021 року.

28.07.2021р. від Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича на адресу суду надійшов відзив б/н від 27.07.2021р., за змістом якого відповідач проти задоволення позову заперечував з посиланням на відсутність можливості користування орендованим приміщенням у період з вересня по листопад 2020 року. За його твердженням, у вересні 2020 року директор Комунального автотранспортного підприємства 052810 Мисник В.М. повідомив відповідача, що через карантин заборонено вхід на територію позивача всім стороннім особам, окрім працівників підприємства.

Нормативно власну правову позицію по суті спору у цій частині відповідач обґрунтував з посиланням на приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Водночас, за умовами укладеного сторонами правочину (п.5.2), підставою для внесення орендної плати є складений орендодавцем акт-рахунок; проте, за свідченням відповідача, такі документи на його адресу позивачем не надсилались, внаслідок чого відсутні підстави для здійснення орендних платежів за договором №210 від 18.12.2018р.

29.07.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь №38-04/2287 від 29.07.2021р. на відзив Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича, за змістом якої представник Комунального автотранспортного підприємства 052810 наголошував, зокрема, на наступному:

- відповідачем не вживались будь-які заходи направлені на отримання доступу до приміщення, не здійснювались зауваження щодо неотримання рахунків на оплату за договором №210 від 18.12.2018р.; разом з цим, відповідачем було передано у суборенду частину орендованого приміщення, суборендар мав доступ до цього майна та сплачував відповідні платежі орендарю, що свідчить, в тому числі, про можливість використання об`єкта оренди Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем;

- відповідач отримував дублікати актів-рахунків в електронному вигляді, про що свідчать додані до відповіді на відзив роздруківки таких відправлень; при цьому, і відсутність актів-рахунків не є підставою для невиконання зобов`язань за договором.

Водночас, позивач також зазначав, що включення до переліку форс-мажорних обставин оголошеного у країні карантину не звільняє автоматично сторону від виконання своїх зобов`язань; така сторона має довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, на які вона посилається, та невиконанням обов`язків за договором; наразі, сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним доказом наявності обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) (ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»), який відповідачем до матеріалів справи не представлено.

17.08.2021р. до канцелярії господарського суду від третьої особи надійшли пояснення №241в-8 від 16.08.2021р., за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» вказувало, що базова станція мобільного зв`язку, яка розташована у будівлі №235 по вул.Охтирській (Артема) у м.Краматорську Донецької області на підставі договору суборенди №D02416 від 17.07.2019р., знаходиться на території КАТП-052810; за час дії договору ускладнень з доступом до телекомунікаційного обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» не було.

У запереченнях б/н від 17.08.2021р., які надійшли від відповідача до суду 18.08.2021р., останній наголошував, що Фізичній особі-підприємцю Лещинському Ярославу Олеговичу було обмежено доступ до орендованого приміщення, яке розташоване за адресою: вул.Охтирська (Артема), 235 у м.Краматорську Донецької області саме керівництвом позивача. Крім того, відповідач також зазначав, що дублікатів актів-рахунків останній не отримував, електронною поштою, на яку позивачем надсилались ці рахунки, не користується; до того ж, договором такий спосіб передачі документів взагалі не передбачено.

08.09.2021р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення №38-04/3036 від 06.09.2021р. на заперечення відповідача, у яких Комунальне автотранспортне підприємство 052810, зокрема, зазначало про те, що у випадку неотримання рахунків, орендар не позбавлений можливості звернутись до орендодавця із вимогами надати відповідні документи.

У судовому засіданні 15.09.2021р. закрито підготовче провадження, відмовлено у задоволенні клопотань Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича б/н від 05.07.2021р. про виклик свідків, б/н від 05.07.2021р. про зупинення провадження у справі №905/889/21 до вирішення Донецьким адміністративним судом справи №200/8007/21 та призначено розгляд справи по суті на 30.09.2021р. о 15:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Паляниці Ю.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 30.09.2021р., не відбулось.

Ухвалою суду від 04.10.2021р. учасників справи повідомлено про те, що судове засідання з розгляду справи №905/889/21 по суті відбудеться 19.10.2021 року о 14:30 год.

Позивач у судове засідання 19.10.2021р. з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 19.10.2021р. з розгляду справи по суті не з`явився.

Третя особа у судове засідання 19.10.2021р. з розгляду справи по суті з`явилась.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об`єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

В силу норм ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 01.02.2020р.) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2018р. між Комунальним автотранспортним підприємством 052810 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем (орендар) був укладений договір №210 оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, за змістом п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування напівпідвальне приміщення адміністративної будівлі площею 86,1 кв. м, що розташоване у будівлі №235 по вул.Охтирській (Артема) у м.Краматорську Донецької області, що обліковується на балансі КАТП-052810, вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.05.2018р., який актуалізований станом на 03.12.2018р. і становить 112793,02 грн. Майно передається в оренду з метою використання для розміщення складу.

Цей договір укладено строком з 18.12.2018р. по 18.11.2021р. включно (п.11.1 договору оренди №210 від 18.12.2018р.).

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у відповідній редакції) передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з п.1.2 укладеного сторонами правочину, зазначене у п.1.1 цього договору майно передається орендарю згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

На виконання умов договору №210 від 18.12.2018р. орендодавець передав, а орендар прийняв напівпідвальне приміщення адміністративної будівлі площею 86,1 кв. м, що розташоване у будівлі №235 по вул.Охтирській (Артема) у м.Краматорську Донецької області.

Зазначений акт підписаний представниками орендаря та орендодавця.

Наявність обставин щодо повернення майна орендодавцю судом не встановлено.

Відповідно до п.6.4 договору №210 від 18.12.2018р. орендар має право, зокрема, за згодою орендодавця здавати майно в суборенду.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2019р. між відповідачем (орендар) та третьою особою (суборендар) був підписаний договір №D02416 суборенди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, за змістом п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину комори загальною площею 6 кв. м в напівпідвальній частині адміністративної будівлі, що розташована у будівлі №235 по вул.Охтирській (Артема) у м.Краматорську Донецької області, що обліковується на балансі КАТП-052810, вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.05.2018р., який актуалізований станом на 03.12.2018р. і становить 112793,02 грн (за 86,1 кв. м), тобто, за 6 кв. м, становить 7680,14 грн без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Строк дії вказаного правочину суборенди визначено по 18.11.2021р. включно (п.11.1 договору №D02416 від 17.07.2019р.).

Про виконання зобов`язань з передачі в суборенду та прийняття майна свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі майна від 17.07.2019р., який підписано між Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» та скріплено печатками останніх без зауважень та заперечень.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.5.1 договору №210 від 18.12.2018р. орендар зобов`язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення, обумовленого п.1.1. цього договору та умов цього договору; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плати незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 вказаного правочину орендна плата визначається на підставі п.14 методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади м.Краматорська, затвердженої рішенням №7/VI-12 від 13.07.2011р. і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року 1493,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в прядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцю на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 25 числа наступного місяця.

Підставою для оплати орендної плати є акт-рахунок, який готується орендодавцем. У разі відсутності вмотивованої претензії щодо наданих послуг протягом 3 календарних днів акт-рахунок вважається дійсним за одноосібним підписом орендодавця (п.5.2 договору №210 від 18.12.2018р.).

Як зазначає позивач, відповідач обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати у передбачений договором строк не виконував, внаслідок чого за період з вересня по жовтень 2020 року, з грудня 2020 року по березень 2021 року виникла заборгованість з орендної плати в сумі 11929,53 грн, в тому числі, за вересень 2020 року - 1929,34 грн, жовтень 2020 року - 1938,98 грн, грудень 2020 року - 1983,83 грн, січень 2021 року - 2001,68 грн, лютий 2021 року - 2027,71 грн, березень 2021 року - 2047,99 грн.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець Лещинський Ярослав Олегович проти задоволення позову заперечував з посиланням на відсутність можливості користування орендованим приміщенням у спірний період.

Нормативно власну позицію по суті спору відповідач обґрунтував з посиланням на приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

З приводу викладених у відзиві тверджень відповідача, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного Кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у вказаній нормі права, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч.6 ст.762 Цивільного Кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018р. по справі №910/7495/16 зазначала, що відсутність у ч.6 ст.762 Цивільного Кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Згідно із ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 77 вказаного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019р. зі справи №902/761/18, від 20.08.2020р. зі справи №914/1680/18).

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів неможливості використання об`єкта оренди через обставини, за які орендар не відповідає (наприклад, через пошкодження, знищення, у разі недопущення до приміщенні, неможливості зберігання власних речей тощо) відповідачем до матеріалів справи не представлено, а тому відсутні підстави для звільнення останнього від спати орендної плати за заявлений у цьому спорі період.

Ухвалою суду від 15.09.2021р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків та не прийняті судом як докази надані відповідачем заяви свідків, які, на думку Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича, могли підтвердити відсутність у нього доступу до орендованого приміщення.

Разом з тим, слід зазначити, що самі по собі показання свідків про відсутність доступу до орендованого приміщення з певного моменту не можуть слугувати достатньою противагою встановленим судом фактам передання приміщення орендарю та відсутність доказів повернення об`єкта оренди на користь орендодавця, користування приміщенням орендарем і третьою особою протягом тривалого часу.

Суд також приймає до уваги пояснення третьої особи, як суборендаря спірного майна за договором №D02416 від 17.07.2019р., про відсутність будь-яких обмежень, в тому числі, з боку керівництва Комунального автотранспортного підприємства 052810, можливості користування майном (частиною комори загальною площею 6 кв. м в напівпідвальній частині адміністративної будівлі, що розташована у будівлі №235 по вул.Охтирській (Артема) у м.Краматорську Донецької області, що обліковується на балансі КАТП-052810), яке перебуває в суборенді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл».

Отже, зважаючи на наведене вище, а також з огляду на положення розділу 3 укладеного сторонами правочину, строк виконання зобов`язання з оплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

При цьому, у відзиві відповідач також наголошував, що за умовами укладеного сторонами правочину (п.5.2), підставою для внесення орендної плати є складений орендодавцем акт-рахунок; проте, за свідченням відповідача, такі документи на його адресу позивачем не надсилались, внаслідок чого відсутні підстави для здійснення орендних платежів за договором №210 від 18.12.2018р.

Зазначене твердження позивача, як підставу ненастання строку виконання зобов`язань із внесення орендної плати за договором №210 від 18.12.2018р., суд також відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ч.1 ст.253 вказаного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умови п.5.2 договору №210 від 18.12.2018р. щодо здійснення оплати на підставі пред`явленого акту-рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, пред`явлення позивачем акту-рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред`явлення акту-рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі орендаря та орендодавця.

При цьому, слід також враховувати, що розділ 3 укладеного сторонами правочину містить порядок розрахунку орендної плати, умови щодо строків її внесення орендарем тощо, що не позбавляє відповідача, як особу, на яку з підписанням угоди покладено обов`язок із внесення орендних платежів, звернутись до орендодавця із вимогою надати відповідний акт-рахунок або здійснити розрахунок помісячної орендної плати самостійно та провести оплату у строки, обумовлені договором.

Крім того, слід зазначити, що акт-рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, враховуючи, що банківські реквізити Комунального автотранспортного підприємства 052810 вказані у договорі, не направлення позивачем рахунку не звільняє відповідача від обов`язку виконати платіжні зобов`язання.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що позивач зобов`язання за договором №210 від 18.12.2018р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального автотранспортного підприємства 052810 до Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11929,53 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.п.3.5, 3.6 договору №210 від 18.12.2018р. орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафні санкції у розмірі 25% від суми заборгованості.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 398,16 грн за загальний період з 26.10.2020р. по 07.05.2021р. (зобов`язання з внесення орендних платежів за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2020 року - березень 2021 року).

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення штраф в сумі 1463,05 грн у зв`язку з наявним за відповідачем простроченням оплати орендної плати за вересень, жовтень, грудень 2020 року (на момент звернення позивача до суду, прострочення становить більше 3 місяців).

Розрахунки штрафу та пені є арифметично вірними.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних за загальний період з 26.10.2020р. по 07.05.2021р. (зобов`язання з внесення орендних платежів за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2020 року - березень 2021 року) в сумі 92,45 грн та інфляційні втрати за загальний період з листопада 2020 року по березень 2021 року (зобов`язання з внесення орендних платежів за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2020 року - січень 2021 року) в сумі 307,24 грн.

Вказані розрахунки процентів річних та інфляційних є арифметично вірними.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку неустойки, процентів річних та інфляційних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення неустойки, процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню на заявлені позивачем суми.

Щодо вимог про розірвання договору №210 від 18.12.2018р. оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем та Комунальним автотранспортним підприємством 052810, суд зазначає наступне.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Порядок дострокового розірвання договору визначається положеннями ст.651 Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У даному випадку судом враховано, що основною метою договору оренди та одним з визначальних прав орендодавця є саме своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

За змістом ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 11.3 договору №210 від 18.12.2018р. визначено, що його дострокове розірвання допускається за згодою сторін. За ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених чинним законодавством, крім випадків одностороннього розірвання договору, передбаченим договором (п.11.4).

Встановлена ст.782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір оренди шляхом відмови від нього у позасудовому порядку є правом, а не обов`язком орендодавця.

Право орендодавця відмовитися від такого договору, визначене ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для його звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2018р. у справі №350/1316/16-ц.

З огляду на вищевикладене, враховуючи порушення умов договору №210 від 18.12.2018р. щодо внесення орендних платежів в строки та в порядку, які узгоджені сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно розірвання спірного правочину та задоволення позову у цій частині.

Одночасно, суд критично оцінює посилання позивача на обставини неукладення орендарем договору страхування об`єкта оренди (п.5.6), договору участі суб`єкта підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплат комунальних послуг (або договорів безпосередньо з постачальниками комунальних послуг) як підстави розірвання договору оренди в порядку норм ст.651 Цивільного кодексу України, оскільки невиконання цих умов договору відповідачем, які, по-перше, не є істотними умовами для цього виду договору, по-друге, внаслідок невиконання яких у позивача не виникало б будь-яких прав в аспекті спірних правовідносин сторін, самі по собі не засвідчують істотного порушення зобов`язання відповідачем за спірним договором, внаслідок яких позивачу було завдано будь-якої шкоди, а тому не можуть бути підставами для розірвання спірного договору.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4540 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір №210 від 18.12.2018р. оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, укладений між Фізичною особою-підприємцем Лещинським Ярославом Олеговичем, м.Краматорськ та Комунальним автотранспортним підприємством 052810, м.Краматорськ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лещинського Ярослава Олеговича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального автотранспортного підприємства 052810 (84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Охтирська, буд.235, код ЄДРПОУ 05448946) заборгованість з орендної плати в сумі 11929,53 грн, пеню - 398,16 грн, штраф - 1463,05 грн, інфляційні втрати - 307,24 грн, 3% річних - 92,45 грн, а також судових збір в сумі 4540 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 19.10.2021р.

Повний текст рішення складено 29.10.2021р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця