Рішення № 100701494, 16.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21009/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Акціонерне товариство «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Дружківського міського суду донецької області від 13 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 229/6029/19 стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по травень 2017 року в розмірі 29 652, 84 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили, на його виконання судом виданий виконавчий лист, який згодом зданий до державної виконавчої служби, яка виконала рішення суду у повному обсязі 29 квітня 2020 року. В порушення статті 116 КЗпП України відповідач не здійснив із позивачем повний розрахунок в день його звільнення. Отже, роботодавець допустив затримку з остаточним розрахунком при звільненні, чим порушив законні трудові права позивача, таким чином, останній вважає, що має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено статтею 117 КЗпП України.

Представник АТ «Українська залізниця» подав відзив на позов, в якому зазначив, що про унеможливлення виконання ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2. Позивачем не доведено право на отримання середнього заробітку за період затримки з розрахунком при звільненні, оскільки ним не надано доказів на підтвердження даної вимоги.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Дружківського міського суду донецької області від 13 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 229/6029/19 стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по травень 2017 року в розмірі 29 652, 84 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили, на його виконання судом виданий виконавчий лист, відповідач виконав рішення суду у повному обсязі 29 квітня 2020 року.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 117 КЗпП підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19) вказано, що встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.

Такі ж висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19).

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Враховуючи те, що з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, суд дійшов висновку про відсутність вини АТ «Укрзалізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу, а відтак відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2017 року по 15 жовтня 2018 року в сумі 198 875, 84 грн.

Аналогічний правовий висновок було висловлено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19), від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19 (провадження № 61-16679св19), від 03 березня 2020 року у справі № 233/4474/19 (провадження № 61-1434св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 323/3736/18 (провадження № 61-13593св19).

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк