Рішення № 100700202, 22.10.2021, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1873/21

Провадження № 2/273/344/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

22 жовтня 2021 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Васильчук О. В. при секретарі судових засідань Муравській М.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Баранівської міської ради про припинення права на частку у спільному спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: припинити право на 1/4 частку у спільному спадковому будинку за АДРЕСА_1 , належному спадкодавцю ОСОБА_5 , таких осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як за спадкоємцями за заповітом, за кожним з них, та визнати за нею, як за спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що батьки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 при житті склали заповіти на її ім`я та на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є відповідачами по справі. Спадковим майном є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований у 1983 році. Правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, оскільки згідно законодавства, чинного на час будівництва будинку, достатньо було провести реєстрацію в сільській раді у погосподарській книзі. Спадщину за заповітом після смерті батьків вони всі прийняли, оскільки на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані за адресою знаходження спадкового майна. Відповідачі не звернулися до суду з позовом про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку оскільки поділити будинок та виділити кожному по 1/4 частині неможливо, тому вона вирішила отримати у власність цілий будинок сплативши компенсацію братам та сестрі. За спільною згодою визначили вартість житлового будинку 80000,00 гривень. 27.07.2021 року позивач сплатила відповідачам компенсацію вартості частки у спадковому майні, кожному по 20000,00 гривень. Позивач вважає, що вирішити спір в досудовому порядку неможливо, оскільки примусити відповідачів звернутися до суду з позовом про визнання права власності на частку у спадковому майні вона не має права, а отримати свідоцтво в нотаріальній конторі вона не може.

Представник Баранівської міської ради направив відзив на дану позовну заяву, просив відмовити позивачу в позові. В обґрунтування відзиву вказав, що позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті батьків, однак не оформили спадкових прав, при цьому жоден із спадкоємців не відмовився від прав на спадкове майно у встановлений законом строк. Вважає, позовні вимоги безпідставними, оскільки частка позивача у спадщині не може бути збільшена шляхом припинення права на 1/4 частину у спільному майні кожного із відповідачів - спадкоємців. Крім того приписи ст. 365 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки спадкове майно не оформлене і не зареєстроване у встановленому законом порядку за відповідачами - спадкоємцями. Крім того вказує на те, що вартість домоволодіння вказана ще станом на 26.09.2014 року, а не на час подання позову (а.с. 42 - 43).

Представник позивача - адвокат Нурієв Р.Т. направив до суду відповідь на відзив, в якому вказав , що відповідачі по справі не бажають звертатися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, поділити будинок в натурі на чотири частини неможливо, інші спадкоємці отримали компенсацію за свої частки у будинку, по даній справі спору між сторонами не має. Що стосується вартості будинку, то сторони самі визначили його ринкову вартість та компенсацію за нього.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Нурієв Р.Т. в судове засідання не з`явився, направив заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 направила до суду заяву, просила провести розгляд цивільної справи без її участі. Позовні вимоги визнала у повному обсязі, повідомила, що грошову компенсацію за 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в розмірі 20000,00 гривень отримала від позивача 27.07.2021 року. Отримувати свідоцтво про право власності на 1/4 частину житлового будинку, який належав її батькам та рахується за матір`ю вона не бажає, виділити кожному з спадкоємців в натурі 1/4 частку житлового будинку неможливо (а.с. 45).

Відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву, просив провести розгляд цивільної справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі, повідомив, що грошову компенсацію за 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в розмірі 20000,00 гривень отримав від позивача 27.07.2021 року. Отримувати свідоцтво про право власності на 1/4 частину житлового будинку, який належав його батькам та рахується за матір`ю він не бажає, виділити кожному з спадкоємців в натурі 1/4 частку житлового будинку неможливо (а.с. 48).

Відповідач ОСОБА_3 направив до суду заяву, просив провести розгляд цивільної справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі, повідомив, що грошову компенсацію за 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в розмірі 20000,00 гривень отримав від позивача 27.07.2021 року. Отримувати свідоцтво про право власності на ј частину житлового будинку, який належав його батькам та рахується за матір`ю він не бажає, виділити кожному з спадкоємців в натурі 1/4 частку житлового будинку неможливо (а.с.52).

Представник відповідача Баранівської міської ради в судове засідання не з`явився у відзиві на позовну заяву просив провести судове засідання без участі представника за наявними матеріалами, позовні вимоги не визнав (а.с. 42 - 43).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що заповітом посвідченим 18.01.2008 року секретарем Вірлянської сільської ради, ОСОБА_5 на випадок смерті зробила розпорядження: все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, заповіла своїм дітям: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях (а.с. 9).

Заповітом посвідченим 18.01.2008 року секретарем Вірлянської сільської ради, ОСОБА_6 на випадок смерті зробив розпорядження: все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право, заповів своїм дітям: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях (а.с.10).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 25.04.2009 року стверджується, що ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 », тобто вона належить до кола спадкоємців за заповітом на спадкове майно батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.13).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вірля, Баранівського району Житомирської області, що стверджується копією свідоцтва про смерть виданого виконкомом Вірлянської сільської ради 15.02.2008 року (а.с.11).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вірля, Баранівського району Житомирської області, що стверджується копією свідоцтва про смерть виданого виконкомом Вірлянської сільської ради 25.02.2008 року (а.с.12).

Згідно копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 26.09.2014 року, житловий будинок має загальну площу 89,6 м.кв., житлову 70,8 м.кв., допоміжну 18,8 м.кв. та складається з передпокою площею 8,1 м.кв, кухні площею 10,7 кв.м., п`яти кімнат площею відповідно: 12,8 м.кв; 9,8 м.кв.; 8,7 м.кв.; 23.5 м.кв.; 16,0 м.кв. (а.с.17).

Довідкою виданою виконкомом Вірлянської сільської ради 25.09.2014 року №691 стверджується, що за покійною ОСОБА_5 значиться житловий будинок з господарськими будівлями який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно довідки виданої виконкомом Вірлянської сільської ради 25.09.2014 року №692, ОСОБА_6 постійно проживав і був зареєстрований на день смерті в АДРЕСА_1 , з ним на день смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 (а.с.19).

Згідно довідки виданої виконкомом Вірлянської сільської ради 25.09.2014 року №693, ОСОБА_5 постійно проживала і була зареєстрована на день смерті в АДРЕСА_1 , з нею на день смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 (а.с.20).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Доказів відмови сторін від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 суду не надано. Отже, сторони даної справи є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Інші спадкоємці судом не встановлені. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 367 ЦК України, статті 1278 ЦК України та вказано, що «якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України), тобто спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

В постанові Верховного Суду від 14.08.2019 р. (справа №235/457/17) зазначено, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Отже, сторони прийняли, але не оформили спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки згідно відповіді завідувача Баранівської державної нотаріальної контори від 26.08.2021 року за № 704/01-16 спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не заводилася.

Крім того, згідно листа завідувача Баранівської державної нотаріальної контори від 30.09.2014 року за № 992/02-14 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок після померлої ОСОБА_5 , так як право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 359/11363/15-ц (провадження № 61-16806св18) вказано, що «законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Згідно ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд виходячи із встановлених обставин у даній справі дійшов висновку, що в даному випадку приписи ст. 365 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки позивач не надала доказів про те, що вона та відповідачі набули права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, тобто є співвласниками майна, а відтак вони є лише спадкоємцями, які прийняли спадщину і не відмовилися від неї в установлений законом термін. Отже, з огляду на зазначене, підстави для припинення права на частку у спільному спадковому майні відповідно до ст. 365 ЦК України у цій справі відсутні, а звідси - позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За таких обставин, немає й підстав для задоволення позовної вимоги про визнання права власності позивача на весь житловий будинок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15 ,365, 367, 1268, 1278 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 83.263, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Баранівської міської ради про припинення права на частку у спільному спадковому майні та визнання права власності на спадкове майно - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Васильчук