Вирок № 100698897, 01.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________01.11.2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Лагода К.О.,

секретаря судового засідання - Шевченко К.А., Суп В.А., Грищенко В.М.,

за участю прокурора - Хоміка М.І., Батченко І.В. Чернявського Я.А.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника - Крупка Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021150020000001, внесеного 01.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка, Веселинівського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.07.2014р. за ч.2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

- вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 29.04.2015р. за ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2017р. за ч.1 ст.263, ч.2 ст. 185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді 3-х (трьох) років 2-х (двох) місяців позбавлення волі; звільнився 03.04.2018р. по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

31.12.2020 приблизно о 22:30 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 направився до будинку мешкання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 з метою поспілкуватися із ОСОБА_2 .

Того ж дня, приблизно о 22:40 годині, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, у ОСОБА_2 почувши, що до його будинку прийшов ОСОБА_1 , раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, і тому він взяв зі столу ніж, який порахував зручним знаряддям вчинення злочину та таким, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину і тримаючи його у руці, став чекати в коридорі, коли до будинку зайде ОСОБА_1 .

Відчинивши вхідні двері будинку, ОСОБА_1 направився до кімнати, в якій знаходився ОСОБА_2 . В той час, як ОСОБА_1 зайшов до однієї з кімнат, ОСОБА_2 , тримаючи в руці ніж і реалізовуючи свій злочинний намір спричинити ним тілесні ушкодження завдав ОСОБА_1 один колото-різаний удар ножем в область живота та відразу вибіг з будинку, утримуючи ніж з собою.

В результаті вказаних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани живота, рановий канал якої проникає у черевну порожнину. Дане тілесне пошкодження відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 провину у вчиннні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в частині спричинення потерпілому тілесного ушкодження, однак зауважив, що діяв в умовах самооборони. Так, обвинувачений показав суду, що 31 грудня 2020 року, він перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання: АДРЕСА_3 , біля 22.00 години почув, як до приміщення будинку, де на той час перебувала його співмешканка ОСОБА_3 , прийшов ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_5 та його дружиною. Обвинувачений зазначив, що коли він почув слова «Гаси його!» та шум вибитих дверей, він злякався, пішов до кухні та взяв зі столу кухонний ніж. ОСОБА_2 пояснив, що спершу він увернувся від удару, після чого вдарив ОСОБА_6 ножем у тулуб. ОСОБА_2 показав, що після нанесеного удару він безперешкодно покинув домівку і пішов до свого друга, де і жив біля двох тижнів, коли був затриманий співробітниками поліції. Обвинувачений показав суду, що жодних тілесних ушкоджень в той момент йому спричинено не було. Наступного дня, за словами обвинуваченого, йому подзвонила ОСОБА_7 і повідомила, що ОСОБА_6 знаходиться у лікарні, із ножовим пораненням у області серця, однак зазначила, що стан його здоров`я задовільний. Обвинувачений також зауважив, що 31.12.2020 року вдень у нього стався конфлікт із батьком потерпілого, який також мав стосунки із його співмешканкою ОСОБА_3 , у результаті якого обидва чоловіки отримали тілесні ушкодження.

ОСОБА_2 пояснив, що шкодує про свій вчинок, кається у скоєному, однак його дії були викликані самозахистом від дій потерпілого та його родичів.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав суду, що 31.12.2020 року о 22.00 год. його батько - ОСОБА_8 розповів, що в ході конфлікту із обвинуваченим, останній наніс йому тілесні ушкодження, після чого вони із батьком та дружиною ОСОБА_9 , без запрошення, пішли до місця проживання жінки, з якою його батько перебував у стосунках. ОСОБА_1 зазначив, що опинився у вказаному місці для того, щоб батько забрав свою жінку і вони всі разом відправились у центр міста до новорічної ялинки на святкування Нового Року. За словами потерпілого, зайшовши до зазначеного приміщення, двері у яке були відчинені, він побачив повну темряву та відчув як на нього накинувся обвинувачений та наніс йому удар в область легені. Як засвідчив потерпілий, він відчув різкий біль та знепритомнів. Предмет, яким його вдарили, він не бачив, однак пізніше зрозумів, що це був ніж. ОСОБА_1 зауважив, що до цього не знав та ніколи не бачив ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала суду, що 31 грудня 2020 року вона із своїм чоловіком ОСОБА_6 та свекром ОСОБА_11 , приблизно о 23.00 год., прийшли до місця мешкання жінки ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_8 перебував у стосунках. Свідок зазначила, що на той момент вона перебувала у добрих стосунках з ОСОБА_7 , у зв`язку із чим прийняла рішення покликати її до себе у гості, щоб разом відсвяткувати Новий Рік. Прийшовши до будинку АДРЕСА_3 , свідок постукала у двері та покликала ОСОБА_7 , однак ніхто двері не відкрив. Після чого, за словами ОСОБА_10 , вона без перешкод відкрила вхідні двері до будинку та зайшла разом із чоловіком та свекром. Знаходячись у коридорі, ОСОБА_6 обійшов дружину та відкрив двері у кімнату. У приміщенні була напівтемрява, оскільки горіла лише одна свічка у кімнаті. Далі, як свідчить ОСОБА_10 , вона побачила обвинуваченого, який штовхнув її чоловіка та вибіг на вулицю. Удар та спосіб його нанесення вона не бачила, зробила висновок, що чоловіка штовхнули з того, що він впав. Свідок зазначила, що після цього її чоловіку стало погано, вона допомогла йому піднятися, разом вони зайшли у кімнату, де знаходилася ОСОБА_7 , та викликали швидку допомогу, оскільки виявили поранення у потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що 31.12.2020 року, приблизно о 19.00 год., він прийшов до ОСОБА_12 , з якою на той час перебував у стосунках, за місцем її мешкання: АДРЕСА_3 . Вдома у ОСОБА_3 він зустрів ОСОБА_2 , з яким у них виник конфлікт на ґрунті ревнощів, в ході якого між ними сталася бійка. Свідок зазначив, що після отриманих тілесних ушкоджень, він мав струс мозку, однак до органів поліції звертатися не став. Повернувшись додому, він розповів сину про те, що трапилося.

Цього ж дня, приблизно о 23.00 год., свідок разом із сином ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_14 , знов відправився до будинку ОСОБА_7 , для того, щоб покликати її разом відсвяткувати Новий Рік. ОСОБА_8 пояснив, що він знав про те, що ОСОБА_2 є співмешканцем ОСОБА_7 , однак хотів забрати її звідти, оскільки обвинувачений неодноразово ображав ОСОБА_7 . За словами свідка, прибувши до будинку, в якому проживала ОСОБА_7 , ОСОБА_16 відкрила двері, які на той момент зачинені не були. Першим в дім зайшов син свідка - ОСОБА_5 , потім ОСОБА_14 , а слідом за ними він. Після чого, свідок побачив обвинуваченого, який відштовхнув його та вибіг на вулицю. ОСОБА_8 зазначив, що в цей час, ОСОБА_14 завела сина у кімнату, який сів на ліжко та сказав, що його підрізали. ОСОБА_7 перебувала у кімнаті і бачила спричинене потерпілому поранення і викликала швидку допомогу з телефону ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала суду, що 31.12.2020 року, приблизно о 18.00-19.00 год., вона із ОСОБА_18 , з яким вони знайомі більше ніж 8 років, перебували у кафе та розпивали алкогольні напої. Свідок зазначила, що ОСОБА_19 пригостив її пляшкою горілки, шампанського та коробкою цукерок. Після чого, вони разом направилися до неї додому, де продовжили вживати алкогольні напої. На той момент, ОСОБА_2 , з яким вона мешкала останні два місяці, вдома не було. ОСОБА_17 зауважила, що коли прийшов ОСОБА_2 конфліктів та сварок між чоловіками вона не бачила, оскільки була у стані сильного алкогольного сп`яніння та заснула. Крім того, свідок зазначила, що після того, як ОСОБА_19 пішов, до себе вона нікого не запрошувала, однак вхідні двері до будинку не зачиняла. Як засвідчила ОСОБА_17 , вона прокинулась через те, що почула як кричить ОСОБА_16 , яка затягнула свого чоловіка ОСОБА_20 до кімнати, де вона спала, оскільки перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Побачивши рану у ОСОБА_5 , вона двічі викликала швидку допомогу. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 з того моменту вона більше не бачила.

Незважаючи на часткове визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, в судовому засіданні, крім показів потерпілого та свідків, було досліджено письмові докази, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021150020000001, відповідно до якого 01.01.2021 року було внесено відомості про нанесення невстановленою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесних ушкоджень (із попереднім діагнозом - ножове поранення грудної клітини зліва, стан середнього ступеню), за адресою: АДРЕСА_3 , приблизно о 23.00 год, із визначенням правової кваліфікаціїза ч.1 ст.121 КК України;

- рапорт старшого інспектора чергового Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Бондара С.О. від 01.01.2021 року, відповідно до якого 31.12.2020 року о 23.00 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.12.2020 року о 23.00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , доставлений БШМД №33 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із встановленим діагнозом - ножове поранення грудної клітини зліва, стан середнього ступеню, який надав пояснення, що йому було нанесено ножове поранення невідомою особою по АДРЕСА_3 ;

- заява ОСОБА_17 від 31.12.2020 року про надання добровільної згоди на проведення огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ;

- протокол огляду місця події від 31.12.2020 року, складений слідчим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., у присутності понятих та криміналіста, із долученою до нього ілюстративною таблицею на 04 арк., яким вбачається, що об`єктом огляду було приміщення будинку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , вхід до якого здійснювався через дерев`яні одностворчаті двері темно-коричневого кольору, які на момент огляду були відчинені. В ході огляду було встановлено, що у зазначеному приміщенні були наявні меблі та побутові речі мешканців будинку, загальний порядок речей, зі слів мешканців будинку, порушено не було, відеозаписувальні камери були відсутні. Було встановлено, що дане приміщення складається з чотирьох зон, а саме: коридору, спальної кімнати, кухні та житлової кімнати. В ході огляду місця події нічого виявлено та вилучено не було;

- протокол огляду від 01.01.2021 року, складений слідчим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., у присутності понятих та криміналіста, згідно якого об`єктом огляду була окрема кімната, що являла собою коридор приміщення відділення «Хірургія №2», яке розташоване адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 14-В. В ході огляду було виявлено та вилучено речі, що належали ОСОБА_1 , а саме: футболка чоловіча, камуфляжного кольору, з плямою бурого кольору у області грудної клітини зліва; джемпер чоловічий сірого кольору, на якому зліва, в області грудної клітини наявна пляма бурого кольору, схожа на кров; куртку чоловіча камуфляжного кольору із написами на спині «ПАЕК», без пошкоджень, які запаковано до сейф-пакету EXP0416914,;

- виписка з журналу реєстрації травм кримінального характеру від 31.12.2020 року, складена слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., якою вбачається, що попередній діагноз ОСОБА_6 - ножове поранення грудної клітини зліва, яке було отримане 31.12.2020 року о 22.00 год., за адресою: м.Миколаїв, вул. Котельна, 127;

- протокол огляду предмета від 04.01.2021 року, складений старшим слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М., із долученою до нього фототаблицею на 03 арк., яким вбачається, що об`єктом огляду були носильні речі потерпілого ОСОБА_1 , в яких він був на момент спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень в будинку АДРЕСА_3 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2021 року, складений слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 заявила, що на фотознімку під №2 вона впізнала свого співмешканця ОСОБА_2 ;

- довідка до протоколу проведення впізнання від 01.01.2021 року за участю ОСОБА_17 , складена слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., згідно якої на фотознімку №2 зображений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2021 року, складений слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 заявив, що на фотознімку під № 3 він впізнав чоловіка на ім`я « ОСОБА_21 », із яким у нього 30.12.2020 року виник словесний конфлікт та який 31.12.2020 року наніс удар ножем його сину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- довідка до протоколу проведення впізнання від 01.01.2021 року за участю ОСОБА_8 , складена слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Гліщинським Є.В., згідно якої на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- постанова прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 Великохатько В.А. про відібрання біологічних зразків у потерпілого ОСОБА_6 від 04.01.2021 року;

- протокол отримання зразків для експертизи від 04.01.2021 року, складений старшим слідчим СВ Центрального ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М., відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_1 було відібрано зразки крові;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.01.2021 року, відповідно до якого старший слідчий СВ Центрального ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М. прийняла усну заяву від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зазначив, що 31.12.2020 року приблизно о 22.30 год., за адресою: АДРЕСА_3 , невстановлена особа спричинила йому ножове порання у вигляді рани живота;

- висновок лікаря судово-медичного експерта імунолога ОСОБА_22 №17-і від 05.01.2021 року, із долученою до нього зведеною таблицею результатів дослідження на 01 арк., яким встановлено, що кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО;

- висновок лікаря судово-медичного експерта імунолога ОСОБА_23 №18-і від 29.01.2021 року, із долученою до нього зведеною таблицею результатів дослідження на 01 арк., яким встановлено, що кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО.На фуфайці (футболці), джемпері та куртці, наданих на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному досліджені якої, виявлені антигени А,Н разом з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, у тому числі від ОСОБА_1 . Дані серологічного дослідження не виключають можливості змішування крові та походження її від осіб з групами крові: А з ізогемаглютиніном анти-В, як з супутнім антигеном Н так і без нього та О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, у тому числі і від ОСОБА_1 ;

- заява ОСОБА_17 про надання згоди на проведення слідчого експерименту на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.02.2021 року, складений старшим слідчим СВ Центрального ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М., у присутності понятих та спеціаліста, із долученою фото таблицею на 05 арк., відповідно до якого свідок ОСОБА_8 пояснив, що 31.12.2020 року, приблизно 18.00 год., у нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_2 , який знаходився за адресою його знайомої ОСОБА_17 у приміщенні буд. АДРЕСА_3 . В результаті зазначеного конфлікту, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_8 тілесні ушкодження. ОСОБА_8 зазначив, що після вказаного конфлікту, приблизно о 22.00 год., його син ОСОБА_1 із своєю дружиною та він направилися до ОСОБА_17 , з метою з`ясування причин нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Перед вхідними дверима ОСОБА_8 показав як ОСОБА_1 відчинив двері та зайшов до коридору разом із дружиною, а він слідом за ними. Підійшовши до других дверей, ОСОБА_8 вказав, де стояв потерпілий ОСОБА_1 із дружиною та він, коли повз них пробіг ОСОБА_2 , якого він впізнав, після того як наніс ОСОБА_1 удар ножем у область живота. Після чого, свідок ОСОБА_8 пройшов до кімнати далі по коридору і зайшовши, вказав на місце де сиділа в кімнаті ОСОБА_24 та місце де стояла дружина потерпілого і потерпілий, коли вони зайшли;

- заява ОСОБА_17 про надання згоди на проведення слідчого експерименту на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.02.2021 року, складений старшим слідчим СВ Центрального ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М., у присутності понятих та спеціаліста, із долученою фото таблицею на 04 арк., яким встановлено, що свідок ОСОБА_17 пояснила, що 31.12.2020 року її співмешканець ОСОБА_2 вранці пішов з дому та не повідомив її куди саме. Ввечері, цього ж дня, вони зустрілися та вжили алкогольні напої із ОСОБА_8 , який до цього був знайомий із ОСОБА_2 та з яким вони неодноразово утрьох вживали алкогольні напої. Після чого, вона повернулася додому до ОСОБА_2 та лягла спати. Коли ОСОБА_17 прокинулась, вона побачила в кімнаті ОСОБА_25 , яка знаходилась біля ОСОБА_6 та кричала, що у останнього поріз в області живоау, а ОСОБА_2 у цей час у кімнаті не було. Свідок ОСОБА_24 пояснила, що нічого не чула та не бачила, та лише зі слів ОСОБА_1 та його дружини, вона зрозуміла, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 ножем. ОСОБА_17 вказала, що вона помітила, що в неї зник один із кухонних ножів у кімнаті, де вони приймали їжу. ОСОБА_17 показала на будинок, у якому вона мешкає, зайшовши до дальньої кімнати якого, зазначила, де саме вона сиділа на ліжку, коли до кімнати зайшла ОСОБА_10 , слідом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ;

- висновок судово-медичного експерта ОСОБА_26 № 09 від 06.01.2021 року, яким вбачається, що у ОСОБА_1 , 1981 р.н., виявлено одне тілесне ушкодження у вигляді рани живота, яке могло утворитися від однієї дії будь-якого колючо-ріжучого предмету, незадовго до звернення у лікарню 31.12.2020 р. Згідно п.2.1.3.к «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.95 р., дане тілесне пошкодження відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Після отриманого тілесного пошкодження потерпілий деякий час міг здійснювати активні дії (пересуватися, бігати, ходити, повзати, кричати). Слідів характерних для боротьби та самозахисту на тілі потерпілого не встановлено;

- довідка №8 від 18.02.2021 року, видана КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», відповідно до якої вартість лікування потерпілого ОСОБА_1 в умовах стаціонару хірургічного відділення №1 з 31.12.2020 року по 06.01.2021 року, склала 7985,65 грн.

- постанова старшого слідчого ВП № 1 МРУП ГУНП в Миклоївській області Співак Н.М. про визнання куртки, джемпера та футболки потерпілого ОСОБА_1 речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021150020000001 та передачу відповідно до квітанції на зберігання в камеру схову при ВП.

Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, так як він спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні покази потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , а також дослідженні під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом не встановлено, вони є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Суд, за результатами судового розгляду, приходить до переконливого висновку про відсутність об`єктивних обставин, які б підтвердили позицію обвинуваченого про нанесення ножового удару потерпілому в умовах самооборони, оскільки його твердження спростовуються встановленими фактичними обставинами у кримінальному провадженні. Так, як вказав сам ОСОБА_2 , жодних тілесних ушкоджень від потерпілого та його родичів він не отримав, а після завданого потерпілому ножового поранення, безперешкодно залишив будинок, в якому він тимчасово мешкав та не був його власником, і направився до свого товариша, не викликавши а ні поліцію, а ні швидку допомогу. Крім того, в ході судового розгляду було спростовано позицію обвинуваченого про вибиті вхідні двері потерпілим та його родичами, оскільки як власниця будинку, так і свідки з потерпілим вказали, що вхідні двері замкнуті не були, а тому жодного незаконно посягання та дій, на які вказував ОСОБА_2 ними не вчинялись.

Так, відповідно до вимог ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Таким чином, оскільки в під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність небезпечного посягання на обвинуваченого зі сторони інших осіб, то його доводи щодо часткового визнання своєї провини в інкримінованому кримінальному правопорушенні через необхідну оборону, суд визнає спробою ОСОБА_2 пом`якшити відповідальність за вчинений злочин, а тому критично ставиться до показів обвинувачуваного і вважає їх спрямованими на ухилення від покарання та відповідальності за вчинення тяжкого злочину, що дає змогу суду відкинути будь-які сумніви щодо правильної кваліфікації дій обвинуваченого саме за ч.1 ст. 121 КК України.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону» при з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Досліджені докази не дають суду підстав вважати, що в діях обвинуваченого були ознаки необхідної оборони, або перевищення меж необхідної оборони, дане твердження сторони захисту є надуманим.

Таким чином, дослідивши під час судового розгляду покази та письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом не встановлено, вони є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним

Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути помірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання за № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до правил ч. 1 ст. 65 КК України, суди повинні призначати покарання у межах, встановлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро покаялись, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, неповнолітнім, інвалідам, особам похилого віку, та призначати більш суворе покарання за злочини, вчиненні на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованої групи, тощо.

Загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 - судом не встановлені. Суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання - часткове визнання вини з боку ОСОБА_2 з наступних підстав. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к)

Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

З врахуванням відсутності обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 у суду відсутні підстави для застосування щодо нього вимог ст.69 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, раніше судимий, тобто належних висновків для себе не зробив і знову вчинив тяжке кримінальне правопорушення, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Крім того, прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі: КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у сумі 7985,65 грн. з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1166 ЦПК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в його задоволенні.

Так, заявлений прокурором цивільний позов до ОСОБА_2 в інтересах держави в особі: КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у сумі 7985,65 грн., відповідно до вимог ст.1166 ЦПК України, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили слід наступним чином вирішити долю речових доказів, а саме:

-куртку, джемпер, футболку, які належать ОСОБА_1 та були упаковані до сейф-пакету ЕХР0416914, що були визнані речовим доказом згідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М. від 18.02.2021 року - повернути належному власнику ОСОБА_1 .

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 січня 2021 року.

Згідно ч. 3 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Враховуючи особу обвинуваченого та встановлені під час кримінального провадження обставини, суд не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на інший. У зв`язку з цим, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2021 року до набрання вироком законної сили - залишити попереднім.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення у період з 20 січня 2021 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 100, 129, 368, 370 - 374, 377, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з 20 січня 2021року.

Цивільний позов прокурора Хоміка Михайла Івановича до ОСОБА_2 в інтересах держави в особі: КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» міста Миколаєва про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 у сумі 7985,65 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень (шістдесят п`ять) копійок - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі: КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва (р/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 код ЭДРПОУ 05483090) грошові кошти у сумі 7985,65 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень (шістдесят п`ять) копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання вироком законної сили: куртку, джемпер, футболку, поміщені до сейф-пакету ЕХР0416914 - повернути належному власнику ОСОБА_6 .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_2 , відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2021року до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення у період з 20 січня 2021року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя К.О. Лагода