Постанова № 100697462, 27.10.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 209/3003/21

Провадження № 2-а/209/47/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" жовтня 2021 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретарі Полухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 3-го батальйону 4-ї роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Зима Дмитра Григоровича та Департаменту патрульної поліції про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову Інспектора 3-го батальйону 4-ї роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Зима Дмитра Григоровича від 02.08.2021 року передбачене ч.4 ст. 122 КпАП, а справу закрити. Позов обґрунтовано тим, що вказана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії інспектора при її винесенні грубо порушують порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та права позивача.

Ухвалою суду від 27 серпня 2021 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження на 1 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 01.10.2021 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просить скасувати вищезазначену постанову, провадження по справі закрити згідно обставин викладених в позовній заяві.

Відповідач Інспектор 3-го батальйону 4-ї роти УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Зима Дмитро Григорович в судове засідання не з'явився,відзиву на позовну заяву не надавав.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції надав суду відзив на позовну заяву /а.с. 54-59/, згідно якого позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні оскільки його дії відповідали чинному законодавству, позивач тлумачить норми закону на свій розсуд, надав відео та фотознімки правопорушення.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини:

Як вбачається з матеріалів справи, 2 серпня 2021 року о 12.43 годин в м. Дніпро по вул.. Заповідна 130, позивач, керуючи транспортним засобом марки БМВ520і держ.№ НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 112 км/год, що свідчить про перевищення встановленої швидкості руху на 62 км/год швидкість вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 008375), чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

На підставі вказаного, Інспектором 3-го батальйону 4-ї роти УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Зима Дмитром Григоровичем була винесена постанова серія ЕАО №4574581 від 02.08.2021 про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими не обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.

Вказане узгоджується з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України згідно з підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною третьою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані норми свідчать про те, що Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі перевищення у населених пунктах встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).

Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фіксація швидкості руху вказаного транспортного засобу здійснювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20.

Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості, та правомірність застосування такого лазерного вимірювача швидкості TruCam підтверджується сертифікатом перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 року № UА-TR/001 241-18 REV 0.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», визначено, що технічні засоби (прилади контролю) - це пристрої, що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та інформація в яких захищена згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Такі технічні засоби входять до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - система), визначення терміну якої встановлює, що це - взаємопов`язана сукупність технічних засобів (приладів контролю), програмних і апаратних засобів обробки отриманих за допомогою технічних засобів (приладів контролю) інформаційних файлів та метаданих, обміну з використанням телекомунікаційних мереж інформацією, необхідною для реалізації організаційних і процесуальних заходів під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, що функціонує в єдиній інформаційній системі МВС.

У даному випадку, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом саме вимірювальної техніки, а не засобом фото-відеофіксації і відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідно до статті 1 якого засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою ст. 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

У свою чергу, відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що автомобіль позивача БМВ520і держ.№ НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 112 км/год, в межах нас еленого пункту про, що свідчить наявний на фото та відео дорожний знак, тобто з перевищенням дозволеної швидкості у місті.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року є неактуальним та запізненим, оскільки це рішення стосувалося діяльності Державтоінспекції та приймалося до внесення змін у ст. 258 КУпАП. Верховний суд у рішенні від 15 березня 2018 року, справа № 554/5558/16-а зробив наступний висновок, який полягає в тому, що скаржником неправильно розуміються поняття «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення» з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки слово словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно територіальним устроєм України. Тоді як поняття «на місці вчинення правопорушення» визначене у статті 258 КУпАП, тлумачиться судом не на користь позивача».

Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 122 КУпАП.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, тому з огляду на наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не надання позивачем належних доказів на спростування цього факту, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Всі доводи позивача не спростовують його вини у вчиненні правопорушення, а є лише намаганням на думку суду уникнути адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було винесено постанову без порушення вимог закону. Заперечення позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, спростовуються наданими суду доказами, як позивачем так і відповідачем по справі. Позивачем не надано жодних доказів щодо спростування його вини у вчиненні правопорушення крім формальних посилань на неправомірність дій відповідача, які не дають підстав на обґрунтування позовних вимог позивача. З увагою на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України та встановленого порядку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги той факт, що відсутні будь-які відомості які б підтверджували доводи позивача, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, що не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є безпідставними і не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 ) до Інспектора 3-го батальйону 4-ї роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Зима Дмитра Григоровича (місце знаходження - м. Дніпро, вул. Троїцька, буд.20-А) та Департаменту патрульної поліції(місце розташування - 03048, м. Київ, вул. Ернста, буд.3) про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2021 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая