Постанова № 10069703, 10.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р.Справа № 6/261/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2 за дорученням

від ПП „Укрінтерпостача”: Воронова О.В. за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Укрінтерпостача” ст. Трикратне, Вознесенський район, Миколаївська область

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 9 березня 2010 року

у справі № 6/261/09

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Житомир

до Приватного підприємства „Укрінтерпостача”, ст. Трикратне, Вознесенський район, Миколаївська область

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И Л А:

03.12.2009 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „Укрінтерпостача” (далі відповідач, ПП) про стягнення 219 054 грн. боргу та 11 828 грн. 16 коп. пені.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 3 від 16.06.2009 р. щодо оплати поставленого позивачем обладнання та виконаних пусконалагоджувальних, монтажно-демонтажних робот та наданих транспортних послуг, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 219054 грн., а тому повинний сплатити останньому не лише зазначену суму боргу, а ще й 11 828 грн. 16 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за період з 16.07.2009 р. по 31.10.2009 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2208 грн. 82 коп. на сплату держмита та 263 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відзив на позов не надходив.

Справа розглянута місцевим судом за відсутністю представника відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.03.2010 р. (суддя Ткаченко О.В.) прийнята відмова позивача від позову в частині стягнення 138 624 грн. 50 коп. боргу та провадження у справі в цій частині припинено, у звязку з перерахуванням відповідачем позивачеві зазначеної грошової суми 21.01.2010 р.

Крім того, названим судовим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 82257 грн. 66 коп. боргу, 822 грн. 57 коп. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання щодо оплати поставленого обладнання та виконаних позивачем робіт.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з останнього 34099 грн. 50 коп. вартості отриманої позивачем понад суми боргу сільгосппродукції, а також 822 грн. 57 коп. понесених відповідачем судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Клопотання п. Куряти М.С. про його залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що зазначена особа не має ніякого відношення до укладеного між сторонами у справі договору підряду № 3 від 16.06.2009 р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 18.10.2010 р. розгляд справи в черговий раз був відкладений на 09.03.2010 р. о 10:00.

Відповідно до приписів п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 ухвала про призначення справи до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи, а факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення відповідачу судової ухвали від 18.10.2010 р. про призначення розгляду справи на 09.03.2010 р. о 10:00, а також поштове повідомлення про неодержання цієї ухвали адресатом, що повністю підтверджує доводи скаржника про те, що він не був повідомлений місцевим судом про день, час і місце розгляду справи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, у звязку з чим колегія суддів вважає, що оскаржене рішення підлягає безумовному скасуванню, внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

З вищенаведених підстав, в порядку ч. 1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів визнає за необхідне залучити до матеріалів справи надані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: накладну № 104 від 08.09.2009 р. про передачу пшениці на суму 34099 грн. 50 коп. та накладні № 149 та без номеру від 18.09.2009 р. про передачу соняшнику на суму 46330 грн. та пшениці на суму 34099 грн. 50 коп., оскільки останній був позбавлений можливості надати ці докази суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи 16.06.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір № 3 за умовами якого позивач в строк до 01.07.2009 р. зобовязався поставити відповідачу обладнання та виконати пусконалагоджувальні та монтажно-демонтажні роботи з реконструкції ЗАВ-50, що розташовано за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Олександрівка загальною вартістю 219 054 грн., а останній прийняти зазначені роботи та обладнання та оплатити їх вартість в строк не пізніше 15.07.2009 р.

Згідно видаткової накладної № 1 від 03.07.2009 р. та акта виконаних робіт № 1 від 03.07.2009 р. позивач свої зобовязання за укладеним договором № 3 від 16.06.2009 р. виконав своєчасно та належним чином та поставив відповідачеві обладнання і виконав пусконалагоджувальні та монтажно-демонтажні роботи з реконструкції ЗАВ-50 загальною вартістю 219 054 грн. без будь-яких зауважень щодо їх якості та кількості з боку відповідача.

Доводи відповідача про те, що накладні № 104 від 08.09.2009 р. про передачу пшениці на суму 34099 грн. 50 коп. та накладні № 149 та без номеру від 18.09.2009 р. про передачу соняшнику на суму 46330 грн. та пшениці на суму 34099 грн. 50 коп. свідчать про те, що останній частково розрахувався з позивачем за договором № 3 від 16.06.2009 р. та передав ФОП сільгосппродукцію на загальну суму 114 529 грн. до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки відповідно до умов вищеназваного договору між сторонами існують грошові зобовязання та можливість проведення розрахунків сільгосппродукцією цим договором не передбачена. Крім того, в названих накладних відсутні посилання на те, що цей товар передавався позивачеві саме за договором № 3 від 16.06.2009 р. та прийнятий останнім в рахунок погашення заборгованості за цим договором, внаслідок чого питання проведення розрахунків між сторонами у справі за зазначеними накладними повинно вирішуватись в порядку окремого судового провадження, за умови предявлення відповідного позову, у звязку з чим вимоги скаржника щодо стягнення з позивача 34099 грн. 50 коп. вартості отриманої понад суми боргу сільгосппродукції не приймаються і не розглядаються апеляційним судом, так як вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на момент звернення останнього з позовом до суду за договором № 3 від 16.06.2009 р. складав 219 054 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, у звязку з чим позивач цілком підставне звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 219 054 грн. боргу.

Пунктом 6.4 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у звязку з чим з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання грошового зобовязання підлягає стягненню 11828 грн. 16 коп. пені за період з 16.07.2009 р. по 31.10.2009 р., тобто за 108 днів, виходячи з суми боргу 219 054 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі у повному обсязі, а саме: 2208 грн. 82 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки 138624 грн. 50 коп. боргу за названим договором відповідач сплатив позивачеві платіжним дорученням від 21.01.2010 р., тобто після звернення останнього з відповідним позовом до суду та обґрунтованим понесенням цих судових витрат.

22.02.2010 р. позивач, в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України, звернувся до суду із заявою про відмову від позову посилаючись на те, що відповідачем сплачено 138624 грн. 50 коп. боргу за названим договором, що повністю підтверджується платіжним дорученням від 21.01.2010 р.

Оскільки, відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси колегія суддів вважає за можливе та доцільне прийняти цю відмову та припинити провадження у справі в цій частині, у звязку з відмовою позивача від цих позовних вимог на підставі ст. ст. 22, 80 п. 4 ГПК України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 80429 грн. 50 коп. боргу (219054 138624.5 = 80429.5), 11828 грн. 16 коп. пені, 2208 грн. 82 коп. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст. 3 п. 2 під. „а” Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93 з відповідними змінами позивач при зверненні до суду з позовом при ціні останнього 230 882 грн. 16 коп. (219054 + 11828.16 = 230882.16) повинний був сплатити держмито в сумі 2308 грн. 82 коп.

Фактично платіжним дорученням № 42 від 04.11.2009 р. позивачем держмито сплачено в сумі 2208 грн. 82 коп., тобто недоплата держмита складає 100 грн., яку колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача до державного бюджету України в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Платіжним дорученням № 94 від 27.04.2010 р. скаржник оплатив подану апеляційну скаргу держмитом в сумі 822 грн. 57 коп.

Відповідно ст. 3 п. 1 під „з” вищеназваного Декрету апеляційна скарга повинна бути оплачена держмитом в сумі 1154 грн. 41 коп., у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне стягнути зі скаржника до державного бюджету України 331 грн. 84 коп. недоплаченого держмита за подану та розглянуту апеляційну скаргу (2308.82 : 2 = 1154.41 822.57 = 331.84)

Всього з відповідача до Державного бюджету України підлягає стягненню 431 грн. 84 коп. недоплаченого держмита (331.84 + 100 = 431.84).

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач повинний був сплатити в розмірі 236 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.

Фактично платіжним дорученням № 43 від 04.11.2009 р. позивачем ці витрати оплачені в сумі 263 грн., внаслідок чого зайве сплачені 27 грн. (263 236 = 27) підлягають поверненню останньому.

Керуючись ст. ст. 22, 80 п. 4, 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Укрінтерпостача” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 9 березня 2010 року у справі № 6/261/09 скасувати та припинити стягнення за скасованим судовим рішенням.

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Укрінтерпостача” (Миколаївська область, Вознесенський район, ст. Трикратне, вул. Радянська, 1-а, р/р 260010805430 в Укрексібанкі м. Вознесенськ, МФО 326739, ін.код 30526451, ІНН 305264514162, №св.20287890) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир, вул. Західна, 71, р/р2600300010500 в ф-ле ВАТ КБ "Хрещатик", МФО311874, ін.код НОМЕР_1, ИНН НОМЕР_1, № свідоцтва НОМЕР_2): 80429 грн. 50 коп. боргу, 11828 грн. 16 коп. пені, 2208 грн. 82 коп. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства „Укрінтерпостача” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1: 138624 грн. 50 коп. боргу, у звязку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняттям цієї відмови судом.

Стягнути з Приватного підприємства „Укрінтерпостача” (Миколаївська область, Вознесенський район, ст. Трикратне, вул. Радянська, 1-а, р/р 260010805430 в Укрексібанкі м. Вознесенськ, МФО 326739, ін.код 30526451, ІНН 305264514162, №св.20287890) до державного бюджету України (рахунок: 31114095700008, банк: ГУДКУ в Одеській області, отримувач: ГУДУКУ в Одеській області, МФО: 828011, ЄДРПОУ:23213460) 431 грн. 84 коп. недоплаченого держмита.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази та довідку на повернення з бюджету України зайве сплачених 27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що сплачені платіжним дорученням № 43 від 04.11.2009 р. на рахунок ГУДК у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Шевченко

Суддя В.В.Бєляновський

Суддя М.А.Мирошниченко