Ухвала суду № 100694462, 29.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18356/21

Провадження по справі № 1-кп/522/9933/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м.Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Пашковському В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 рокудо Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про скасування арешту майна яке за результатом автоматизованого розподілу судових справ направлено на розгляд судді Іванова В.В.

У судове засідання представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не з`явився, надавши заяву про розгляд клопотання без його участі, підтримав викладені у клопотанні доводи та просив його задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши клопотання та дослідивши надані до клопотання додатки, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить нежила будівля загальною площею 60,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна внесено відповідний запис (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21122687).

Постановою слідчого РВ ОМУ УМВС України в Одеській області Деменчука Д.А. про накладення арешту на майно від 28.01.2008 р. в межах кримінальної справи № 05820070032, відкритою 22.02.2007 р. прокуратурою Приморського району м. Одеси відносно до ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 358 ч.1, 358 ч. 3 КК України накладено арешт на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Необхідність застосування запобіжного заходу аргументована тим, що в ході досудового слідства було встановлено, що 27.06.2006 р. ОСОБА_2 не будучи посадовою особою АФ «Мир», видав завідомо підроблений документ-довіреність на ім`я ОСОБА_3 з метою її подальшого використання, яку самостійно виготовив в цей же час.

Оскільки в ході досудового розслідування було встановлено, що місцезнаходженням АФ «Мир» є м. Одеса, вул. Градоначальницька, 22,

Мету застосування запобіжного заходу оргументовано необхідністю запобігання здійснення будь-яких правочинів по відношенню до майна АФ «Мир», адресою місцезнаходження якої є м. Одеса, вул. Градоначальницька, 22.

В судове засідання в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_1 не з`явився, надавши заяву щодо підтримання доводів, зазначених у клопотанні та розгляду клопотання за його відсутності.

Слідчий в судове засідання не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце розгляду скарги.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

Суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд також зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З листа відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управлінням Національної поліції в Одеській області стало відомо, що відомості в рамках кримінальної справи № 05820070032, порушеної за фактом виявлення підробленого посадовою особою АФ «Мир» документа, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились. Окрім того за результатами проведеної перевірки повідомлено про відсутність будь-якої інформації щодо підстав накладення арешту на майно, що належить Територіальній громаді м. Одеси, а саме нежилу будівлю, загальною площею 60,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, 22.

Отже на даний час по кримінальному провадженню проведені всі необхідні слідчі дії, наведені обставини свідчать, що на цей час підстави для подальшого арешту вказаного майна відпали.

У даному випадку слідчим накладався арешт на майно АФ «Мир» адресою місцезнаходження якої є м. Одеса, вул. Градоначальницька, 22. з метою його збереження, однак постанова про накладення арешту на майно від 28.01.2008 р. не містить характеризуючих ознак ознак об`єкта нерухомого майна як то площа об`єкта, реєстраційний номер, та не містить відомостей про власника об`єкта обтяження.

Враховуючи, що Одеська міська рада або будь-які виконавчі органи Одеської міської ради не є підозрюваним або обвинуваченим в рамках кримінальної справи зазначеної у постанові про накладення арешту на майно від 28.01.2008 р., є добросовісним власником нежилої будівлі загальною площею 60,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи, що на сьогоднішній день відсутні відомості про кримінальне провадження у справі № 05820070032, відкритою 22.02.2007 р. Прокуратурою Приморського району м. Одеси відносно до ОСОБА_2 , необхідність у арешті майна відпала, що є підставою для задоволення клопотання.

Відповідно до вимог ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно із вимогами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до дефініції, що міститься у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 727/2878/19).

Статтю 41 Конституції України, а також статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 167, 170, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_1 про скасування арешту майна – задовольнити.

Скасувати арешт, накладений Постановою слідчого РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 28.01.2008 р. (номер запису про обтяження 6467901), а саме нежилої будівлі загальною площею 60,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, 22 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21122687)

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: В.В. Іванов

29.10.2021