Ухвала суду № 100692939, 29.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3250/17

Провадження № 1-кп/947/41/21

УХВАЛА

29.10.2021 м.Одеса

Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси у складі головуючого судді Борщова І.О., суддів Прохорова П.А., Іванчука В.М.,

секретар судового засідання Кравченко Л.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених у об`єднаному кримінальному проваджені №12016160490003647 від 06.06.2016, №12016160470001262 від 28.03.2016, №12016160240002088 від 23.07.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Октємберян Вірменія, громадянка України, офіційно не працевлаштована, з середньою освітою, не заміжня, в силу ст.89 КК України не має судимості, зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115, п.п.6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.146 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Рені Одеської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, одружений, в силу ст.89 вважається таким, що не має судимості, зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Бородіно Тарутинського району Одеської області, громадянка України, офіційно не працевлаштована, не заміжня, з неповною середньою освітою, в силу ст.89 вважається таким, що не має судимості, проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ,

у скоєнні злочинів, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м.Пенджикент Ленінобадської обасті Таджикістану, громадянка України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштована, не заміжня, з середньою освітою, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та проживала за адресою: АДРЕСА_5 ,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Рудь А.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Білан М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Євценка Р.І.,

обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника – адвоката Прядко О.А.,

обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника – адвоката Байрактар О.В., запрошеного на окрему процесуальну дію,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернулася із письмовими клопотаннями щодо необхідності продовження строків тримання під вартою обвинувачених мотивуючи свою позицію наступним.

Так, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, які у теперішній час не зменшились, продовжують існувати і через суспільний інтерес виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачені покарання у виді довічного позбавлення волі, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з огляду оспорювання обвинувачення, вчинити нові кримінальні правопорушення, з огляду на важкість висунутого їм обвинувачення і кількість епізодів, а також здійснити спробу переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виходячи з підсумкового покарання, яке може бути до них застосоване у випадку доведеності висунутого обвинувачення. Крім того, в обґрунтування ризиків прокурор зазначила, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, не мають офіційного джерела прибутку, існували на гроші здобуті злочинним шляхом.

Сторона захисту заперечила проти продовження строків тримання під вартою обвинувачених, оскільки прокурор не довела наявність ризиків, а лише формально перелічила їх. Адвокати вважають, що обвинувачені надто довго, майже 5 років, тримаються під варто без обвинувального вироку суду, тим самим порушуються розумні строки кримінального провадження, а ризики на які посилається прокурор, значно зменшилися з 2016 року або відпали, кожного разу надаючи клопотання однакового змісту, роздруковані з одного і того ж файлу, а тому взагалі не підлягає розгляду.

Крім того:

захисник Євценко Р.І. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт, оскільки він має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно, має родину, 3-х неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, які потребують його турботи і уваги, причина смерті ОСОБА_5 не встановлена, а отже умислу на вбивство не має;

обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника.

захисник Білан М.О. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вона має постійне місце проживання, реєстрацію, родину, доньку, а отже міцні соціальні зв`язки, спотворити і знищити докази не зможе, оскільки вони закріплені і частково досліджені в судовому засіданні;

обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника;

захисник Байрактар О.В. просила змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_4 має реєстрацію і постійне місце мешкання, вона позитивно характеризується по місцю проживання, до кримінальної відповідальності притягається вперше;

обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника;

захисник Прядко О.А. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 має певні захворювання, стан її здоров`я погіршився, які в умовах слідчого ізолятору не можливо лікувати, має соціальні зв`язки, постійне місце проживання і реєстрацію, у зв`язку з чим просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт;

обвинувачена ОСОБА_3 підтримала позицію захисника.

Прокурор заперечила проти зміни запобіжних заходів обвинуваченим, оскільки саме тримання під вартою через превентивні властивості перешкоджає реалізації наявних ризиків.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що незважаючи на тривалість перебування кримінального провадження в різних судах України і остаточно в Київському районному суді м.Одеси, на даній стадії процесу необхідно продовжити щодо обвинувачених строки дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено та з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, зібрані певні докази, зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, які судом в повному обсязі не досліджені.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені, з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у випадку доведеності їх вини:

можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не мають офіційного джерела прибутку, оспорюють обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення;

можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, не відшкодували потерпілим заподіяну шкоду та за відсутністю інших обставин, які б свідчили про негативну оцінку обвинуваченими дій, що їм інкримінують, відсутність будь-якого каяття;

можуть вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на висунутий їм обсяг обвинувачення, кількість епізодів.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особи обвинувачених, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів на даний час не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Кац та інші проти України».

З рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року в справі "Смирнов проти Росії", вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення Суду від 26 січня 1993 року справу "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов`язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь, і проти існування суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.

Суд сприймає відомості, що свідчать на користь обвинувачених, але вони не є вирішальними для зміни запобіжного заходу на менш суворий вид через суспільний інтерес у триманні обвинувачених в ізоляції від суспільства.

Обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідчать про суспільний інтерес конкретного кримінального провадження, який, з огляду на презумпцію невинуватості, переважає над особистою волею обвинувачених.

Застава щодо обвинувачених відповідно до ст.183 КПК України не обирається.

Тому, в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на домашній арешт і нічний домашній арешт слід відмовити з мотивів викладених в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити строки тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2021.

Продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2021.

Продовжити строки тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2021.

Продовжити строки тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2021.

Відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на менш суворий вид, у тому числі на домашній арешт.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо кожного обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий Борщов І.О.

Суддя Іванчук В.М.

Прохоров П.А.

Борщов І. О.