Рішення № 100690933, 26.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3675/21

2-а/465/393/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Лозинському Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про скасування постанови.

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 11.04.2021 р. Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, було винесено постанову №52-а про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн. за проведення будівництва господарської будівлі на АДРЕСА_1 , без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи.

З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною, так як така винесена з порушенням процедури та без з`ясування вcіх обставин справи.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року відкрито провадження у справі.

29.09.2021 року на адресу суду поступили заперечення від представника Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, які мотивовані тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.04.2021 року, що була зареєстрована у відділі «Центр надання адміністративних послуг м. Львова» Львівської міської ради від 07.04.2021 року за № 3-К-19849-Ф-0006, Інспекцією було видано наказ від 14.04.2021 року за № 255-П про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва розташованому по АДРЕСА_1 та направлення для проведення позапланового заходу на вищевказаному об`єкті будівництва у період з 14.04.2021 року до 27.04.2021 року за № 255-пп від 14.04.2021 року.

У період з 14.04.2021 року по 27.04.2021 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за результатами якої складено:

- акт від 27.04.2021 року № 255-пп;

- протокол про адміністративне правопорушення від 27.04.2021 року щодо позивача за ч. 4 ст. 96 КУпАП;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 27.04.2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт проводить будівництво господарської споруди на АДРЕСА_1 чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.5 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року та поставлено вимогу перед суб`єктом містобудування протягом двох місяців з дати винесення даного припису усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- постанову по справі про адміністративне правопорушення № 52-а від 11.05.2021 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 96 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, вважає що постанова є законною та справедливою та не підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, однак, в силу ст. 286 КАС України, така неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні за змістом до відзиву.

Суд, засліхавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1, ст. 41 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553).

Відповідно до п.п.2 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно ч. 2, ст. 41 цього ж Закону орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ч. 1, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно ч. 1, ст. 4 цього ж Закону Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 цей Порядок визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Згідно п. 2 цього ж Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю:

1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

3) Держархбудінспекцією.

Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право:

керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

головні інспектори будівельного нагляду.

Згідно пп. 4-7 цього ж Порядку у разі вчинення одним суб`єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності декількома суб`єктами містобудування штраф накладається на кожного з них.

Накладення на суб`єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадових осіб такого суб`єкта, до службових обов`язків яких належить забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування.

У період з 14.04.2021 року по 27.04.2021 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за результатами якої складено:

- акт від 27.04.2021 року № 255-пп;

- протокол про адміністративне правопорушення від 27.04.2021 року щодо позивача за ч. 4 ст. 96 КУпАП;

11.04.2021 р. Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, було винесено постанову №52-а про притягнення до адміністративної відповідальності до ОСОБА_1 за ч.4 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн. за проведення будівництва господарської будівлі на АДРЕСА_1 , без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує одне з таких питань: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити відомості про особу щодо якої розглядається справа. Для прийняття законного та правомірного рішення та винесення постанови по справі необхідні дані про особу, на яку складено протокол, зокрема документ, який посвідчує особу та про місце проживання. У протоколі не зазначено про документ, який посвідчує особу та про дані місця народження.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови від отримання другого примірника протоколу порушником, другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручається у присутності свідків, про що у ньому робиться відповідний запис.

Отже, участь особи щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою. Однак, суд вказує на те, що представник відповідача не надав до суду ні самого протоколу про адміністративне правопорушення на підставі якого виносилася оскаржувана постанова ні будь-яких інших доказів присутності особи при складанні протоколу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи «місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постанови адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті міський, міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складався у відсутності позивача, що є грубим порушенням процедури.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем та не спростовані відповідачем.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -

п о с т а н о в а :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -задоволити.

Постанову Інспекції державної архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, 52-а від 11.05.2021 про притягнення до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 96 КУпАП - скасувати, провадження у справі - закрити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення у повному обсязі.

Суддя Ванівський Ю.М.