Рішення № 100690358, 28.10.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3557/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря судового засідання Дмитрук Р.-А.Р.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Калінін С.К. звернувся в суд із позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2800 від 13.01.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.01.2021 року приватий нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. вчинив виконавчий напис №2800 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 12 947,60 грн, та на підставі якого 01.03.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №64660292. Позивач не погоджується із винесеним виконавчим написом від 13.01.2021 №2800, і вважає, що такий вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича із порушенням законодавства, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Позивач наголошує, що відповідачем не дотримано умов, за яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, а саме: подані стягувачем документи мають підтверджувати (доводити) безспірність заборгованості боржника; договір, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, має бути посвідчений нотаріально. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк представник відповідач подав відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 13.05.2021 року, в якому зазначила, що під час вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса відповідачем було подано усі визначенні чинним законодавством документи, зокрема: засвідчену стягувачем виписку з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та оригінал кредитного договору. Також, ТОВ «Мілоан» відправляв позивачу повідомлення про відступлення права вимоги від 13.12.2019 року, а відповідачем надсилалася письмова претензія позивачу про погашення кредитної заборгованості. Щодо розміру заборгованості, то відповідачем при подачі заяви на вчинення виконавчого напису від 09.01.2021 року було надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №6415065 від 11.09.2019 року виключно щодо грошових сум простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі є обов`язковими та мають безспірний характер. У зв`язку з цим, просить в позові відмовити.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у 04.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7820574, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 4000 грн., строком на 30 днів, до 03.11.2019 року.

31.01.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №46/МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-капітал» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором кредиту №7820574 від 04.10.2019 року, який був укладений з ОСОБА_1

13.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2800, за яким за кредитним договором №7820574 від 04.10.2019 року за період з 31.01.2020 року по 02.12.2020 року звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованості у розмірі 12 017, 60 грн., що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4000 грн., простроченої заборгованості за комісією у розмірі 2000 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 6017,60 грн., Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, складає 12 947, 60 грн., що становить 12 017, 60 грн. та 930 грн. плату за вчинення виконавчого напису (а.с.12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 01.03.2021 року на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП № 64660292 (а.с.16-17), та 23.03.2021 року винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с.18-19).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 цього Закону, визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, законодавець зобов?язує вчинити певні дій та надати підтвердження їх здійснення нотаріусу, з чого він може пересвідчитись, що є безспірність заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 13.01.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Договір №7820574 від 04.10.2019 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідчений, а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги.

Суд не приймає до уваги долучене до матеріалів справи повідомлення про відступлення права вимоги від 27.11.2020 року адресоване ОСОБА_2 , оскільки на такому відсутня відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення такого повідомлення.

Крім того, як вбачається із змісту оспорюваного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 31.01.2020 року по 02.12.2020 року.

Разом з тим, відповідно до п.1.4 умов кредитного договору №6425065 від 11.09.2019 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 03.11.2019 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача, що виконавчий напис було вчинено щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною.

На підставі викладеного та враховуючи те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатським бюро «Калінін і Партнери» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №б/н//21 від 04.03.2021 року, відповідно до умов якого винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначається сторонами в додатках до договору, з урахуванням Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновникаАдвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 віж 17.07.2018.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Калініним С.К., окрім копії договору про надання професійної правничої допомоги, додано копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 17.05.2021 року. Даним актом від 17.05.2021 року встановлено, що послуги, передбачені договором про надання професійної правничої допомоги виконавцем були надані, а замовником прийняті.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву, пояснень та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, заявлена вимога є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн. судового збору (а.с.5).

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 13 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 2800 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу, а всього – 5 908 грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп.28;

Суддя: Г.М. Пилип`юк

Оригінал рішення.