Ухвала суду № 100690100, 27.10.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5096/20

Провадження № 1-в/461/133/21

УХВАЛА

27.10.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про невиконання посадовими особами прокуратури Львівської області ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року у справі №461/5096/20,

встановив:

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2020 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2020 року в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України, та із встановленням обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.06.2020 року, - вирішити питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з винесенням відповідного процесуального рішення. Повідомити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, у строки встановлені ст.220 КПК України, про результати розгляду клопотання.

ОСОБА_1 подав до суду клопотання в якому просить прийняти ухвалу про невиконання посадовими особами прокуратури Львівської області ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року у справі №461/5096/20 та направити її у правоохоронні органи для притягнення винних до відповідальності згідно норм чинного законодаства.

Заявник в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Виходячи з принципу змагальності учасників кримінального процесу та диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що передбачених КПК України, з урахуванням обмежених строків розгляду справи, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності заявника.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши клопотання та матеріали судової справи №461/5096/20, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.4 ст.534 КПК, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.535 КПК, судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Встановлено, що листом прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління ДБР прокуратури Львівської області Місінської М. №15/411-3925-20 від 18.08.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду його заяви від 02.06.2020 не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень суддею Апеляційного суду Львівської області, оскільки обставини чи відомостей, які свідчили б про вчинення кримінальних правопорушень, і які підлягають внесенню до ЄРДР в ньому не зазначені.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз`яснення ухвали слідчого судді від 03.07.2020.

Ухвалою слідчого судді від 14.09.2020 заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали слідчого судді віл 03.07.2020 року у справі №461/5096/20 залишено без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.09.2020 року без змін.

Судовий контроль, який здійснюється слідчими суддями при розгляді скарг на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, фактично передбачає необхідність забезпечення належного реагування на випадки ініціювання особою питань, пов`язаних з реалізацією завдань кримінального провадження як щодо захисту від кримінальних правопорушень, так і стосовно того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК).

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК).

Згідно ч.1 ст.11 КК, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

В свою чергу, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності.

За правилами ст.214 КПК, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК).

Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

З наявного у матеріалах справи листа прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління ДБР прокуратури Львівської області Місінської М. №15/411-3925-20 від 18.08.2020 вбачається, що підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні, оскільки заявником у зверненні не зазначені об`єктивні дані, які можуть свідчити про ознаки злочину.

Отже, суб`єктом оскарження встановлено відсутність в заяві достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення.

Встановлені обставини свідчать про розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.06.2020 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 214 КПК України та виконання уповноваженою особою прокуратури Львівської області ухвали слідчого судді.

В свою чергу, чинний КПК України не передбачає такого виду процесуального рішення як ухвала щодо не виконання посадовими особами прокуратури ухвали суду, з подальшим направленням її у правоохоронні органи для притягнення винних до відповідальності.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, скарга ОСОБА_1 , подана в порядку ст.303 КПК України була розглянута та за результатами судового розгляду було ухвалене відповідне процесуальне рішення.

Разом з тим, відповідно до положень статті 129-1 Конституції України. суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, наведене вище свідчить про те, що рішення суду (слідчого судді), яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню.

Крім того, як вказано вище, 14.09.2020 року слідчим суддею була розглянута заява скаржника щодо роз`яснення судового рішення, за результатами розгляду якої слідчий суддя ухвалив відповідне процесуальне рішення, де серед іншого висловив правову позицію щодо порядку виконання зазначеної у клопотанні скаржника ухвали слідчого судді.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303, 534 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особами, які не були присутніми при оголошенні судового рішення в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя В.Стрельбицький