Постанова № 100689660, 29.10.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1603/21

Провадження №3/148/865/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працюючого підсобним робітником ВП «Біогаз Ладижин», за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

24.08.2021 о 20:20 год. по вул. Соборній в с. Заозерне водій ОСОБА_2 керував мопедом «SUZUKI», б/н, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп`яніння за згоди водія у встановленому законом порядку проводився КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради за допомогою приладу «Драгер 6810», результат якого 2,46% .

24.08.2021 о 19:31 год. по вул. Соборній в с. Заозерне водій ОСОБА_2 керував мопедом «SUZUKI», б/н, на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, не зупинився, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху. Був затриманий шляхом переслідування.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаних вище адміністративних правопорушень визнав за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, розкаявся у вчиненому та пояснив, що більше такого не повториться

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, а саме: протоколи про вчинення адміністративного правопорушення від 24.08.2021 (а.с. 1, 20), направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.3), результати тесту на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 4), висновок лікаря КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради від 24.08.2021 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.5), копію постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 24.08.2021 (а.с.6), приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, - невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, а також ч.1 ст. 130 КУпАП – керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.

При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР України.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

При встановлених обставинах, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер вчинених адміністративних правопорушень, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, керуючись ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що з метою попередження вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень його слід піддати адміністративному стягненню в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу.

Застосовуючи до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, враховуються роз`яснення, викладені в постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, згідно якого суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Отже, хоча санкція ч.1 ст. 130 КупАП передбачає накладення на водіїв стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, в даному випадку таке стягнення не може бути застосоване до ОСОБА_2 оскільки згідно довідки інспектора СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с.8), встановлено, що згідно баз даних ІПНП «Цунамі» ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.

За змістом ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33, 36, 40-1, 122-2, 130, 283, 287, 289 КУпАП, суддя

постановив:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні). (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.А.Штифурко