Ухвала суду № 100689505, 28.10.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2448/17

6/132/83/21

Ухвала

Іменем України

28 жовтня 2021 року Калинівський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Калинівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), АТ КБ «Приват Банк», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить скасувати йому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке встановлене ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2017 в справі №132/2448/17. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2017 в справі №132/2448/17, його було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/3518/15-ц від 24.06.2015 року. Підставою для цього обмеження, як зазначено в мотивувальній частині судового рішення, було невиконання судового рішення в добровільному порядку. Ухвалою суду від 07.06.2021 справа №127/3518/15-ц (провадження №2-п/127/31/21) скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2015 по цивільній справі за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала суду набрала законної сили 07.06.2021. Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2021 серії ВП №64528017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/3518/15-ц, виданого 15.09.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника і скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Відтак, підстави тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон відпали в зв`язку з скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

У судове засідання сторони судового провадження не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, із запереченнями проти задоволення поданої заяви не звертались. При цьому ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд заяви за його відсутності, заявлені вимоги підтримує.

Дослідивши матеріали судової справи, вивчивши зміст поданої заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та додані до неї письмові документи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2017 у цивільній справі №132/2448/17 за поданням державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Морозової Ю.А. про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, яка в передбаченому законом порядку 08.08.2017 набрала законної сили, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/3518/15-ц від 24.06.2015.

Як вбачається з мотивувальної частини даного судового рішення, підставою для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон України, було невиконане ним зобов`язання за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/3518/15-ц від 24.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1119498,95 грн.

Ухвалою суду від 07.06.2021 справа №127/3518/15-ц (провадження №2-п/127/31/21) скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2015 по цивільній справі за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала суду набрала законної сили 07.06.2021. Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2021 серії ВП №64528017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/3518/15-ц, виданого 15.09.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника і скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Натомість через наявність відомостей щодо ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2021 у цивільній справі №132/2448/17, в базі Державної прикордонної служби України, заявник позбавлений можливості виїхати за межі України, а тому вимушений звернутися до суду із вказаною заявою.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою " Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як зазначалось вище, підставою для звернення до суду з відповідним поданням та для постановлення ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2017 у цивільній справі №132/2448/17, було невиконане ОСОБА_1 зобов`язання за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/3518/15-ц від 24.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1119498,95 грн, яке на даний час скасоване.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстава для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 03.08.2017 у цивільній справі №132/2448/17 відпала, у зв`язку із скасуванням рішенням Вінницького міського суду Вінницької області №127/3518/15-ц від 24.06.2015, а тому заява є вмотивованою та такою, що підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 268, 353, 354, 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон–задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яке встановлене ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 3 серпня 2017 року в справі №132/2448/17.

Копію ухвали після набрання нею законної сили направити в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (ГЦОСІ Держприкордонслужби України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя