Рішення № 100688278, 29.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5875/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32, код ЄДРПОУ 34977781)

представник: Осіпов О.О.

про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Єрьоменка В.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що з грудня 2015 року по квітень 2021 року відповідачем здійснювалося виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , яке було відкрито за виконавчим листом, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_2 . Представник позивача стверджує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленість, що останній не буде стягувати заборгованість. Проте державним виконавцем 26.12.2015 року було відкрито виконавче провадження №49729911 за вказаним виконавчим листом. Про це виконавче провадження позивач дізнався у квітні 2021 року. Після цього ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа без виконання. У зв`язку з цим постановою державного виконавця від 21.04.2021 року виконавчий лист був повернутий стягувачу ОСОБА_2 , а в окреме провадження виділено виконання постанови про стягнення виконавчого збору. У серпні 2021 року, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження №49729911, позивач дізнався що у ньому державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції було прийнято постанову від 04.01.2016 року про стягнення виконавчого збору у сумі 46965, 40 грн. Позивач не погоджується з цією постановою та зазначає, що виконавче провадження №49729911 розпочато незаконно, за відсутності заяви ОСОБА_2 , виконавчий лист не був виконаний, а жодних коштів з нього на користь стягувача стягнуто не було. Натомість у період з 11.08.2020 року по 12.01.2021 року з нього було стягнуто 1580, 84 грн., які протиправно зараховані в рахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні №49729911. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, представник позивача стверджує, що стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з позивача при поверненні виконавчого документа стягувачу ОСОБА_2 за його заявою створює умови для стягнення з позивача подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Крім того, позивач не погоджується з постановою державного виконавця від 21.04.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу, в частині виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору, та зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" такого порядку стягнення виконавчого збору не передбачає. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 04.01.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №49729911:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.04.2021 року у виконавчому провадженні №49729911, в частині виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору;

- стягнути з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 1580,84 грн.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Ухвалами від 13.10.2021 року та від 26.10.2021 року суд витребував від відповідача докази, необхідні для вирішення справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.09.2015 року у цивільній справі №404/2624/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у формі боргової розписки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 20 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 466 000 грн., та судові витрати в сумі 3654 грн. (а.с. 122 -124)

Вказане рішення суду набрало законної сили 09.11.2015 року, а на його виконання Кіровський районний суд м. Кіровограда 21.12.2015 року видав стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист №404/2624/15-ц. (а.с. 77 – 78)

Виконавчий лист №404/2624/15-ц про стягнення із ОСОБА_1 коштів у сумі 469654 грн. був пред`явлений стягувачем ОСОБА_2 у грудні 2016 року для примусового виконання до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції разом із заявою від 21.12.2015 року. (а.с. 76)

Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 26.12.2015 року відкрито виконавче провадження №49729911 з виконання цього виконавчого листа. Боржнику ОСОБА_1 встановлено строк для добровільного виконання рішення до 02.01.2016 року та зазначено, що при невиконанні рішення у наданий строк буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій. (а.с. 79)

Державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ 04.01.2016 року винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 46965, 40 грн. (а.с. 93)

Згодом державним виконавцем прийнято постанову від 01.02.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 84)

На підставі цієї постанови у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.02.2016 року зареєстровані відповідні обтяження. (а.с. 82, 83)

Крім того, державним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У зв`язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 року "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України №99 від 11.02.2016 року "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", наказів Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 року "Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану", №571/5 від 01.03.2016 року "Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", №1056/5 від 07.04.2016 року "Про затвердження Переліку районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", №4053/5 від 17.12.2019 року "Про відділи державної виконавчої служби" правонаступником Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції став Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

До Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 12.04.2021 року та 15.04.2021 року надійшли заява ОСОБА_2 про повернення йому виконавчого документу - виконавчого листа №404/2624/15-ц, виданого 21.12.2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда. (а.с. 85)

Державним виконавцем у виконавчому провадженні №49729911 винесено постанову від 21.04.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Пунктом 2 цієї постанови вирішено виділити в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору. (а.с. 88 - 89)

Тож постанова від 04.01.2016 року про стягнення виконавчого збору виділена з виконавчого провадження №49729911 та 22.04.2021 року передана для примусового виконання. (а.с. 148)

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65246069 з примусового виконання постанови державного виконавця від 04.06.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 45384, 56 грн. (а.с. 94)

Позивач стверджує, що дізнався про існування спірних постанов державних виконавців від 04.01.2016 року про стягнення виконавчого збору та від 21.04.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу, які винесені у виконавчому провадженні №49729911, у серпні 2021 року, а саме 25.08.2021 року, коли ознайомився з матеріалами цього виконавчого провадження у відділі державної виконавчої служби.

Не погоджуючись зі спірними постановами, позивач 06.09.2021 року, у межах строку, установленого частиною 2 статті 287 КАС України, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що на час відкриття у грудні 2015 року виконавчого провадження №49729911 діяв Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року (надалі – Закон №606-XIV).

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Статтею 28 Закону №606-XIV були передбачені такі правила стягнення виконавчого збору:

1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

2. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

3. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

4. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

5. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

6. У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

7. У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

8. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 року за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкції №512/5).

Пунктом 3.7 Інструкції №512/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 04.01.2016 року) були передбачені правила стягнення виконавчого збору, яке здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону:

3.7.1. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

3.7.2. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

3.7.3. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

3.7.4. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.

У разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

3.7.5. Копія постанови про стягнення виконавчого збору з боржника залишається у виконавчому провадженні, за яким її винесено, з відміткою державного виконавця про розмір фактично стягнутого виконавчого збору. На постанові про стягнення виконавчого збору, за якою відкрито виконавче провадження, зазначається залишок суми виконавчого збору, що підлягає стягненню.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі – Закон №1404-VIII), а Закон №606-XIV втратив чинність.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У частині 5 статті 27 Закону №1404-VIII наведені випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Крім того, згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до частин 6, 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 21.04.2021 року) передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції №512/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 21.04.2021 року) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Суд зазначає, що аналіз статей 27, 28 Закону №606-XIV дає підстави для висновку, про те, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано у цей строк. Розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від суми, що підлягала примусовому стягненню. Виконавчий збір стягувався незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Так само аналіз статті 27 Закону №1404-VIII свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №480/1558/19, від 31.05.2021 року у справі №160/7321/19.

За змістом частини 6 статті 28 Закону №606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 47 (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого виконавчого провадження був зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Отже, як Законом №606-XIV, так і Законом №1404-VIII передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Така правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі 320/6360/18, від 28.10.2020 року у справі №300/1558/20, від 27.05.2021 року у справі №640/18626/20.

Суд установив, що виконавче провадження №49729911 було відкрито відповідно до Закону №606-XIV. У строк, установлений постановою державного виконавця від 26.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження - до 02.01.2016 року, боржником ОСОБА_1 рішення суду про стягнення на користь стягувача ОСОБА_2 коштів у сумі 469 654 грн. самостійно виконано не було.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що отримав постанову від 26.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження у кінці 2015 року, але сподівався, що рішення суду про стягнення з нього коштів не буде виконуватися примусово, оскільки домовився про це зі своїм батьком ОСОБА_2 , який стверджував, що він не подавав заяв про видачу виконавчого листа та про примусове виконання судового рішення.

Суду не надано доказів того, що про ці обставини позивач повідомляв державного виконавця до початку примусового виконання рішення.

Між тим, у зв`язку з ненаданням у встановлений строк боржником документального підтвердження повного виконання рішення державним виконавцем розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору, як це передбачено частиною 1 статті 27 Закону №606-XIV.

Відтак, державним виконавцем правомірно з дотриманням вимог статті 28 Закону №606-XIV винесено постанову від 04.01.2016 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, яка підлягала стягненню за виконавчим документом, що склало 46965, 40 грн.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №49729911, у межах цього виконавчого провадження державні виконавці вживали заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа, проте стягнення коштів заборгованості на користь стягувача фактично не відбулося.

У квітні 2021 році стягувач ОСОБА_2 подав заяву про повернення виконавчого документа, на підставі чого йому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII було повернуто виконавчий лист Кіровського районного суду м. Кіровограда №404/2624/15-ц від 21.12.2015 року.

На момент завершення виконавчого провадження №49729911 (повернення виконавчого документу стягувачу) виконавчий збір, про стягнення якого з ОСОБА_1 у цьому виконавчому провадженні прийнята постанова від 04.01.2016 року, стягнуто частково у сумі 1580, 84 грн., залишок нестягнутої суми виконавчого збору склав 45 384, 56 грн. При поверненні стягувачу виконавчого листа Кіровського районного суду м. Кіровограда №404/2624/15-ц від 21.12.2015 року на ньому проставлено відповідну відмітку про розмір фактично стягнутого виконавчого збору.

Відсутність фактичного стягнення коштів в рамках виконавчого провадження №49729911 з примусового виконання згаданого виконавчого документа (який державний виконавець повернув стягувачу за його заявою), не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі №300/3260/20.

Оскільки постанова державного виконавця від 04.06.2021 року про стягнення виконавчого збору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом, тому з метою примусового стягнення з боржника до державного бюджету залишку виконавчого збору, ця постанова була виділена із завершеного виконавчого провадження №49729911, зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як новий виконавчий документ та звернута до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією №512/5.

У межах спірних правовідносин доводи позивача про безпідставність стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні №49729911, обґрунтовані тим, що стягувач ОСОБА_2 не підписував та не подавав заяву про примусове виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі №404/2624/15-ц, не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2015 року з цих підстав не оскаржується.

Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, суд не приймає, оскільки у вказаній постанові здійснене тлумачення відповідних норм Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року. Тож правовідносини, які вирішувалися у справі №2540/3203/18, не є подібними.

Відтак, суд прийшов до висновку що спірні постанови державних виконавців від 04.01.2016 року про стягнення виконавчого збору, від 21.04.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу (в частині виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору) прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Тому у задоволенні позову про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 1580,84 грн., то як установив суд, позивач упродовж 2019 - 2021 року перераховував на депозитний рахунок відповідача кошти на виконання постанови державного виконавця від 28.11.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка винесена в іншому виконавчому провадженні №55711542, відкритому 13.02.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №404/7307/14-ц, виданого 02.02.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_3 компенсації вартості автомобіля у розмірі 91 736, 95 грн. (а.с. 129 – 145)

Частина цих коштів у сумі 1580,84 грн., які надійшли від позивача на депозитний рахунок відповідача, 15.01.2021 року були перераховані державним виконавцем до державного бюджету як виконавчий збір, стягнутий з позивача як з боржника у виконавчому провадженні №49729911. (а.с. 146)

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно змінив призначення платежу та протиправно зарахував вказані кошти, які сплачувалися ним у виконавчому провадженні №55711542, на погашення суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №49729911, а тому просить стягнути їх з відповідача.

Суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки судом підтверджено законність постанови державного виконавця від 04.01.2016 року про стягнення виконавчого збору, а правомірність дій відповідача щодо розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника грошових сум за виконавчим провадженням №55711542 не є предметом цього спору.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш