Рішення № 100688269, 29.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3077/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Кіровоградський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (25006, м. Кропивницький, вул. Кавалерійська, 17/19, код ЄДРПОУ 07827576)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проходив військову службу у військовій частині А7342 Голованіського районного військового комісаріату Кіровоградської області, з якої був звільнений у запас 21.06.2019 року за станом здоров`я. Позивач стверджує, що відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні. Лише на виконання судових рішень в адміністративних справах №340/449/20, №340/727/20 та №340/450/20 відповідач нарахував та виплатив йому 30.10.2020 року грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки у розмірі 35016,26 грн., 29.01.2021 року - грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у сумі 5002,33 грн., а 29.03.2021 року та 17.05.2021 року - підйомну допомогу у зв`язку з переїздом у розмірі 11742,78 грн. та 3764,47 грн. відповідно. Тож остаточний розрахунок з позивачем проведено відповідачем лише 17.05.2021 року. У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач має нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні, а тому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Кіровоградський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити йому середній заробіток в сумі 525332,40 грн. за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21.08.2019 року) по день фактичного розрахунку (17.05.2021 року).

Ухвалою судді від 22.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу порядок та строки для подання до суду відзиву на позов та доказів, необхідних для вирішення справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

У ході розгляду справи суд постановив ухвалу від 17.09.2021 року про витребування від відповідача доказів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира кадру військової частини А7342 Голованівського районного військового комісаріату.

Наказом Командувача військ оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №222 від 12.08.2019 року позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом військового комісара Голованівського районного військового комісаріату (по стройовій частині) №40 від 21.08.2019 року ОСОБА_1 з 21.08.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини А7342 Голованівського районного військового комісаріату та всіх видів забезпечення. (а.с. 16)

У лютому 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського обласного військового комісаріату, оскаржуючи бездіяльність щодо невиплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року в адміністративній справі №340/449/20 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Кіровоградський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. (а.с. 18 - 20)

На виконання цього судового рішення Кіровоградський ОВК у жовтні 2020 року нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 35549,50 грн., яка після утримання військового збору зарахована 30.10.2020 року на рахунок позивача у сумі 35016,26 грн. (а.с. 27, 46)

У березні 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського обласного військового комісаріату, оскаржуючи дії щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік в неповному розмірі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року в адміністративній справі №340/727/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Кіровоградський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення в розмірі 15 743,40 грн., станом на день звільнення з військової служби. (а.с. 23 - 26)

На виконання цього судового рішення відповідач у січні 2021 року нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у сумі 5078,52 грн., яка після утримання військового збору зарахована 29.01.2021 року на рахунок позивача у сумі 5002,33 грн. (а.с. 28, 45)

Крім того, у лютому 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського обласного військового комісаріату, оскаржуючи бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому підйомної допомоги у зв`язку із переїздом для продовження проходження військової служби до смт. Голованівськ, Кіровоградської області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року в адміністративній справі №340/450/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Кіровоградський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення в розмірі 15743, 40 грн. (а.с. 21 - 22)

На виконання цього судового рішення відповідач у березні 2021 року нарахував позивачу підйомну допомогу у сумі 15743,40 грн., яка після утримання військового збору зарахована на рахунок позивача 29.03.2021 року у сумі 11742,78 грн. та 17.05.2021 року у сумі 3764,47 грн. (а.с. 29, 30, 45)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач всупереч вимогам статті 117 КЗпП України у день проведення повного розрахунку 17.05.2021 року не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2019 року по 17.05.2021 року.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються питання проходження та звільнення з військової служби та відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд установив, що позивачу, який був звільнений з військової служби у запас 21.08.2019 року, при його звільненні не була виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2019 рік. Стягнення цієї грошової компенсації було предметом спору в адміністративній справі №340/449/20. Кошти грошової компенсацій виплачені позивачу 30.10.2020 року.

Також при звільненні позивачу не повністю була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік. Стягнення недоплаченої грошової компенсації було предметом спору в адміністративній справі №340/727/20. Кошти грошової компенсацій виплачені позивачу 29.01.2021 року.

Крім того, при звільненні позивачу не була виплачена підйомна допомога, передбачена пунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Спонукання нарахувати та виплатити цю підйомну допомогу було предметом спору в адміністративній справі №340/450/20. Кошти підйомної допомоги виплачені позивачу частково 29.03.2021 року та остаточно 17.05.2021 року.

Позивач на момент звільнення з військової служби перебував на грошовому та речовому забезпеченні у військовій частині А7342 Голованівського районного військового комісаріату, довольчим органом якого був Кіровоградський обласний військовий комісаріат, який здійснював фактичні видатки на грошове забезпечення військовослужбовців підпорядкованих йому військових комісаріатів. На базі Кіровоградського обласного військового комісаріату у 2020 році створено Кіровоградський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" став його правонаступником.

Позивач стверджує, що оскільки з ним при звільненні не проведено повний розрахунок, а саме не виплачена грошова компенсація за невикористану основну та додаткову відпустки та підйомна допомога, тому відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП України, у вигляді відшкодування середнього заробітку за період з 21.08.2019 року по 17.05.2021 року включно.

Статтями 1, 3, 4 Кодексу законів про працю України установлено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Верховний Суд у постановах від 31.10.2019 року у справі №825/598/17, від 31.10.2019 року у справі №2340/4192/18 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму (частина 2 статті 116 КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 вказала, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Грошова підйомна допомога хоча не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, проте як один із видів соціального забезпечення військовослужбовців є особливим, окремим видом належних військовослужбовцю сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати вказаних сум на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19.

Як установлено судом, 21.08.2019 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини А7342 Голованівського районного військового комісаріату у зв`язку зі звільненням у запас. У цей день з позивачем не було проведено повний розрахунок, оскільки йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, неповністю виплачено грошову компенсацію на невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 рік, а також не виплачено підйомну допомогу, передбачену пунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ці обставини встановлені рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №340/449/20, №340/727/20 та №340/450/20, які набрали законної сили. Доказів того, що позивач надавав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини без проведення з ним усіх необхідних розрахунків, суду не надано. Вказані суми належать до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. На виконання рішень суду належні позивачу суми виплачено 30.10.2020 року, 29.01.2021 року, 29.03.2021 року та 17.05.2021 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, від 13.05.2020 року у справі №810/451/17 зазначено, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Враховуючи те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини 21.08.2019 року з позивачем не було проведено остаточного розрахунку (не виплачено усі належні до виплати суми грошового та соціального забезпечення), тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2019 року по день фактичного (остаточного) розрахунку 17.05.2021 року.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 245 КАС України.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Суд вважає, що у спірних правовідносинах захист порушених прав позивача має здійснюватися у спосіб стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Згідно з підпунктом "л" пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Відтак за правилами Порядку №100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця включаються виплати, які були нараховані йому за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, виходячи з кількості календарних днів за ці місяці.

Відповідачем до суду надано особовий рахунок ОСОБА_1 за 2019 рік, з якого вбачається, що за останні 2 календарні місяці служби перед звільненням ОСОБА_1 , тобто у червні та липні 2019 року йому нараховано та виплачено грошове забезпечення за ці місяці у сумі 15 877,87 грн. та 15 950,12 грн. відповідно (а.с. 47). Тож виходячи із кількості календарних днів у вказані місяці (30 та 31), середньоденний заробіток позивача складає 521,77 грн. ((15 877,87 грн. + 15 950,12 грн.): 61).

На період затримки розрахунку при звільненні позивача, а саме з 22.08.2019 року по 17.05.2021 року, припадає 634 календарних дні. Розрахований за правилами Порядку №100 середній заробіток за цей період становить 330 802, 18 грн. (521,77 грн. х 634 днів), що більше ніж в 5 разів перевищує суму компенсацій і допомоги (56 371,42 грн.), невиплатою яких позивачу при звільненні той обґрунтовує свої позовні вимоги.

Як свідчить надана відповідачем довідка №5350 від 21.09.2021 року, при звільненні з військової служби ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 10664,89 грн., вихідна допомога при звільненні - 31 486,80 грн., грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік - 15743,40 грн., усього – 57 895,09 грн. (а.с. 44)

З урахуванням грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 35 549,50 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 5 078,52 грн. та підйомної допомоги у сумі 15743,40 грн. (усього - 56 371,42 грн.), виплачених позивачу із затримкою, на виконання судових рішень, загальний розмір виплат, належним позивачеві при звільненні, становить 114 266,51 грн. (57 895,09 грн. + 56 371,42 грн.), а частка невиплачених позивачу сум у цих виплатах складає 49,33%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц вказала, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц.

Визначаючи у цій справі розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд приймає до уваги, що на момент звільнення позивача з військової служби він не звертався до відповідача з вимогою виплатити належну йому грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та підйомну допомогу. Такі суми відповідно до вимог статті 116 КЗпП України не можна вважати безспірними, оскільки їх виплата відбулася на підставі рішень судів. Вирішення спорів про нарахування та виплату цих сум у судовому порядку позивач ініціював лише у лютому та березні 2020 року, тобто через півроку після свого звільнення, що вплинуло на тривалість періоду затримки (прострочення) виплати сум компенсації та підйомної допомоги. Суд також враховує розмір та істотність частки цих сум порівняно із загальним розміром сум, належних позивачу до виплати при звільненні, та сумою середнього заробітку, розрахованого за період затримки (прострочення) виплати сум компенсації.

За таких обставин суд, виходячи з принципів співмірності, розумності та справедливості, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56371,42 грн., яка є рівноцінною сумі виплат, несплатою яких у визначений законодавством строк позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Вказана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56371,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш