Ухвала суду № 100688232, 29.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 жовтня 2021 року Київ №640/17798/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва через систему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просить:

- визнати факт обмеження у доступі до правосуддя, яке вчинив Окружний адміністративний суд міста Києва;

- стягнути з "Окружний адміністративний суд міста Києва" ЄДРПОУ 34414689 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень.

Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021, адміністративна справа №640/17798/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди передана до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності даної справи.

Відповідно до ухвали від 04.08.2021, Шостий апеляційний адміністративний суд визначив територіальні підсудність адміністративної справи №640/17798/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди за Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Положеннями пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС встановлено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Зокрема, право на звернення до суду фізичної особи передбачено у таких випадках: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з частиною першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює вичерпний перелік способів судового захисту у справах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, серед яких такий спосіб судового захисту, як визнання фактів, відсутній.

Отже, право на звернення до адміністративного суду, зокрема, фізичної особи, згідно зі змістом вимог вищевказаних положень процесуального закону, є чітко регламентованим.

Положеннями статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суд звертає увагу на те, що необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

У позовній заяві позивач зазначив вимогу визнати факт обмеження у доступі до правосуддя, яке вчинив Окружний адміністративний суд міста Києва. Також, у позовній заяві позивач самостійно звертає увагу суду на необхідність належного захисту його прав саме шляхом визнання певних фактів, що по суті є встановленням факту, що має юридичне значення. При цьому, інформації про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень в публічно-правовому спорі, зміст позовних вимог не містить взагалі.

Таким чином, з предмету поданої до суду позовної заяви не випливає оскарження рішення (дії чи бездіяльності) відповідача, правомірність прийняття (вчинення чи невчинення) якого мав би перевірити адміністративний суд у зв`язку з порушенням, на думку позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі й щодо обмеження у доступі до правосуддя. З огляду на зазначене, суд вважає, що сформульована позивачем позовна вимога не відповідає положенням частини першої статті 5 КАС.

Також у позовній заяві не зазначено та не додано до неї доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Також, положеннями пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС встановлено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У позовній заяві позивач зазначив, що додає: 1)_2jpg., 2) ЗУ про судовий збір.pdf.

Тому, із зазначеного, суд не має можливості встановити ні назви, ні дати, ні номеру документів, які додаються до позовної заяви.

Отже, вказані недоліки позовної заяви позивач має усунути шляхом подання до суду засобами поштового зв`язку або нарочно позовної заяви оформленої відповідно до статті 160 КАС, зокрема, із зазначенням у позовній заяві:

- змісту позовних вимог у відповідності до положень статті 5 КАС, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з відповідними доказами на їх обґрунтування;

- викладу фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, із наданням доказів на підтвердження обставин, з посиланням, яким чином, кожен із них, стосується предмету спору та підтверджує обставини, на які позивач посилається на підтвердження протиправності дій і рішень відповідача. Зокрема, зазначити, яким чином рішення, дії чи бездіяльність відповідача порушують права, свободи чи інтереси позивача;

- переліку документів, що додаються до заяви із зазначенням назви, дати та номеру документів.

Окрім цього, згідно з частиною третьою статті 161 КАС, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС).

Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Також, частиною другою зазначеної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за адміністративний позов немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч.3 ст. 6 Закону №3674-VI).

Частинами першою та другою статті 9 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Із змісту позовної заяви випливає, що вона містить одну вимогу немайнового характеру (визнати факт обмеження у доступі до правосуддя, яке вчинив Окружний адміністративний суд міста Києва) та вимогу майнового характеру (стягнути з "Окружний адміністративний суд міста Києва" ЄДРПОУ 34414689 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень). Отже, ставка судового збору становить 10908,00 грн (908,00 грн - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ставка для немайнового характеру заяви) + (1 відсотка ціни позову - 1000000 грн - 10000,00 грн,)).

У позовній заяві позивач зазначив, що за його позовом судовий збір не справляється відповідно до пункту 13 частини другої статті 3, п.п.7 та 21 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Ураховуючи приписи визначені пунктом 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір не справляється за вимогу майнового характеру - стягнути з "Окружний адміністративний суд міста Києва" ЄДРПОУ 34414689 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень.

Також як на підставу, яка звільняє позивача від сплати судового збору останній посилається на пункти 7 та 21 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до яких, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Однак, доказів того, що позивач звернувся до суду у випадках, передбачених законодавством, щодо захисту прав та інтересів інших осіб, матеріали позову не місять, а із позовної заяви такого не випливає. Разом з тим, питання участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, визначено, зокрема, статтею 53 КАС, водночас, позивач до кола таких осіб не належить, оскільки матеріали позовної заяви не свідчать про зворотне.

Щодо підстави, як звільнення від сплати судового збору, яка передбачена пунктом 21 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, необхідно, зокрема, зазначити, що "визнання" та "встановлення" є тотожними за змістом поняттями.

Положеннями частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що пункт 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" застосовується судом при розгляді в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. А тому, на думку суду, у даному випадку немає підстав для застосування положень пункту 21 частини першої статті 5 Закону №3674-VI для звільнення позивача від сплати судового збору.

Таким чином, вказаний недолік позовної заяви позивач має усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.

При цьому, необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС, суд

у х в а л и в:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Басай О.В.