Рішення № 100688207, 29.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року м. Київ № 320/8406/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (далі - відповідач), в якому позивачка просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачці державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою та має право на отримання державної соціальної допомоги як особа з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019, проте відповідачем безпідставно відмовлено в нарахуванні та виплаті сум вказаної соціальної допомоги.

Ухвалою суду від 21.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія вищевказаної ухвали суду отримана, зокрема, відповідачем 22.07.2021 шляхом направлення її на його офіційну електронну адресу, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронного листа, позивачкою - 27.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 та з 01.08.2019 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради довічно, про що свідчить довідка № 494.

Крім того, відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 від 30.10.2006 позивачка є особою з інвалідністю 1 групи з дитинства, що також підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 063170 від 27.07.2011.

Згідно з довідкою від 07.08.2019 № 3251-5000172632 позивачка взята на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради як внутрішньо переміщена особа.

07.08.2019 ОСОБА_2 , діючи на підставі нотаріальної довіреності від 05.08.2019, зареєстрована в реєстрі за № 482, в інтересах позивачки звернувся до відповідача з відповідною заявою з метою поновлення соціальних виплат. Тривалий час відповіді на звернення не надходило.

12.03.2021 відповідач листом № Н-2155.5 на звернення позивачки щодо неотримання соціальної допомоги по інвалідності за період з серпня 2014 року по липень 2019 року повідомив, що позивачка є особою з інвалідністю І групи підгрупи А, 07.08.2019 звернулась з заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, до заяви було надано копію довідки МСЕК в м. Донецьк від 27.07.2011 про встановлення інвалідності з 17.07.2011 довічно. Згідно з особовою справою, яку було надано ІОЦ Міністерства соціальної політики України 14.08.2020, позивачці призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.08.2019 (станом на 01.11.2020 розмір допомоги складає 3516, 40 грн.). також повідомлено, що дану допомогу позивачка раніше отримувала в м. Донецьк (з 01.01.2007 по 31.12.2014). Відповідно до пункту 4.10 суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більше як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням. Призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особою з інвалідністю на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до Закону.

Також повідомлено, що відповідно до пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 про Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», яка набрала чинності з 08.10.2014, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності з 26.11.2014 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31.12.2014 такої довідки.

08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності 14.06.2016, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, комісією з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Виконавчому комітеті Ірпінської міської ради адресну допомогу переміщеним особам заявниці призначено з 07.08.2019, а також призначено виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, з 01.08.2019.

Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169 (далі - Порядок, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Закону України від 16.11.2000 № 2109-III «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон № 2109-III) і визначає умови призначення та порядок надання і виплати: державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віком до 18 років; надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами віком до 18 років; допомоги на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 18 років.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку, державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, які постійно проживають на території України; іноземним громадянам та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, які набули статусу біженців.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - місцеві органи з питань соціального захисту населення).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку, право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства та діти-інваліди віком до 18 років.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров`я у триденний строк зобов`язані надіслати виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - виписка з акта огляду МСЕК) інваліда з дитинства або медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (далі - медичний висновок про дитину-інваліда) до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника дитини-інваліда.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3 Порядку, а також, згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2109-III, не пізніше 10 днів після надходження зазначених документів місцевий орган з питань соціального захисту населення зобов`язаний направити письмове повідомлення інваліду з дитинства, законному представнику дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.

Статтею 1 Закону 2109-IIІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Приписами статті 2 Закону № 2109-III встановлено розмір державної соціальної допомоги, зокрема розмір державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства I групи становить 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, згідно зі статтею 3 Закону № 2109-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи (стаття 4 Закону № 2109-III).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства можна дійти висновку, що особа з інвалідністю з дитинства має право на отримання соціальної допомоги.

Як стверджувала позивачка, за весь час з дати народження вона мешкала з батьками в м. Донецьк. Періодично стан її здоров`я погіршувався, внаслідок чого її мати, батько та старший брат організовували її стаціонарне лікування, що підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Позивачка потребувала та станом на день звернення з позовом до суду потребує домашнього догляду і її рідні цей догляд здійснюють по теперішній час.

За матеріалами справи слідує, що з серпня 2014 року позивачка не отримувала належні їй суми допомоги.

Разом з тим, спірна відмова відповідача у здійсненні належних позивачці виплат (за минулий період) була визначена Управлінням як така, що виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України за умови відповідного рішення комісії про призначення (відновлення) такої соціальної виплати з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Щодо доводів позивачки про необхідність нарахування та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, суд виходить з такого.

З серпня 2014 року позивачка не отримувала державну соціальну допомогу через те, що проживала на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Донецьк).

Лише у серпні 2019 року позивачка мала можливість переїхати на підконтрольну Україні територію та звернулась до органів соціального захисту для оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи та виплати допомоги особам з інвалідністю з дитинства.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.08.2019 позивачка через уповноваженого представника звернулася до відповідача для виплати державної допомоги, проте, як вже зазначалось вище, їй було відмовлено.

Відповідно частини другої статті 12 Закону № 2109-III, суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Суд констатує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо невиплати позивачці державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.

Натомість, позивачкою було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не були спростовані відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено копією посвідчення Серії НОМЕР_2 від 30.10.2006, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ: 03317252; місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, буд. 26-Б) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А за період з 01.08.2014 по 31.07.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.